Кібербулінг - що це та як це зупинити?

 10 фактів, які підлітки хочуть знати про кібербулінг

Кібербулінг – це булінг із застосуванням цифрових технологій. Він може відбуватися в соціальних мережах, платформах обміну повідомленнями (месенджерах), ігрових платформах та мобільних телефонах. Це неодноразова поведінка, спрямована на залякування, провокування гніву чи приниження тих, проти кого він спрямований. Приклади включають:

• поширення брехні про когось або розміщення фотографій, які компрометують когось, у соціальних мережах;

• надсилання повідомлень або погроз, які ображають когось або можуть завдати комусь шкоди, через платформи обміну повідомленнями;

• видання себе за когось іншого/іншу і надсилання повідомлень іншим людям від його/її імені.

Особистий булінг та кібербулінг часто пов’язані між собою. Але кібербулінг залишає цифровий слід – записи, який може слугувати доказами, що дозволять зупинити цькування.

Топ-10 запитань про кібербулінг

*Чи зазнаю я булінгу в Інтернеті? У чому різниця між жартом та булінгом?

*До яких наслідків призводить кібербулінг?

*З ким я маю поговорити, якщо хтось цькує мене в Інтернеті? Чому так важливо про це розповідати?

*Я зазнаю кібербулінгу, але боюся говорити про це з батьками. Якими словами я можу розповісти їм про це?

*Як я можу допомогти своїм друзям повідомляти про випадки кібербулінгу, особливо якщо вони не хочуть цього робити?

*Користування Інтернетом дає мені доступ до великої кількості інформації; але це також означає, що я відкритий/а до цькування. Як можна зупинити кібербулінг, не відмовляючись від доступу до Інтернету?

*Як я можу запобігти тому, щоб моя особиста інформація використовувалася для маніпуляцій або приниження мене в соціальних мережах?

*Чи передбачено покарання за кібербулінг?

*Як здається, Інтернет-провайдери, не переймаються проблемою кібербулінгу та онлайн-домагань? Чи несуть вони відповідальність?

*Чи є в Інтернеті будь-які інструменти для боротьби з булінгом, якими можуть скористатися діти та молодь?

Відповіді на всі ці запитання можна отримати з одноіменної публікації на сайті Кібербулінг – що це та як це зупинити? | UNICEF

Як проявляється вигорання вчителя на різних стадіях

Встановіть межі: візьміть життя під свій контроль

​Встановіть межі: візьміть життя під свій контроль!

Знайома ситуація? На роботі колеги скидають на вас свою роботу, вдома батьки постійно чогось від вас вимагають, а друзі нескінченно потребують вашої уваги або допомоги? Чи здається вам, що всі навколо чогось від вас хочуть, але ніхто не цінує ваших зусиль? Якщо ви відповіли "так" на будь-яке із цих запитань, то ваші кордони, ймовірно, порушені.


Особисті кордони – це уявні межі, які ви окреслюєте навколо себе. У вас мають бути захищені фізичні кордони – ваш особистий простір, який ви не хочете, щоб інші порушували. Емоційні кордони – ваші почуття та емоції, якими ви не хочете ділитися з іншими. Ментальні кордони – ваші думки, переконання та цінності, які ви не хочете, щоб інші ставили під сумнів. Сексуальні кордони – ваш комфорт стосовно фізичних дотиків та сексуальної близькості.

Це надважливо, адже вони:

✅ Дають відчуття контролю над своїм життям. Ви вирішуєте, з ким спілкуватися, коли і як.

✅ Захищають від експлуатації. Ви не дозволяєте іншим людям використовувати вас або змушувати робити те, що вам не подобається.

✅ Зберігають психічне та емоційне здоров'я. Чіткі кордони допомагають вам уникати стресу, тривоги та вигорання.

✅ Допомагають побудувати здорові стосунки. Коли ви поважаєте власні кордони та кордони інших людей, це сприяє довірі та взаєморозумінню.

Деякі люди можуть не усвідомлювати, що порушують ваші кордони, коли просять про допомогу або діляться своїми думками та почуттями. Хтось навмисно маніпулює вами. А іноді причиною стає ваша надмірна доброта чи вихованість, які просто не дають вам сказати "ні".

Як себе захистити?

🔸 Визначте свої кордони
Що ви готові зробити, а що ні? Які ваші пріоритети? Спокійно поясніть їх іншим. Використовуйте тверді, але шанобливі формулювання, наприклад: "Мені некомфортно, коли...", "Я не хочу, щоб...", "Я прошу вас...".

🔸 Навчіться говорити "ні"
Це не егоїстично, а цілком нормально ставити свої потреби на перше місце. Вам не потрібно виправдовуватися або пояснювати причини вашої відмови. Світ чекає на ваше чітке і лаконічне "ні".

🔸 Будьте тверді у своїх межах
Якщо людина наполягає, чітко дайте їй зрозуміти, що ви не зміните свою думку.

🔸 Не бійтеся конфліктів
Іноді конфлікти неминучі, але це нормально – відстоювати себе. Якщо людина продовжує порушувати ваші кордони, поясніть їй, які наслідки це матиме: обмеження спілкування, відмову від спільних планів або навіть припинення стосунків.

🔸 Не почувайтеся винними
Ви не зобов'язані робити те, що вам не подобається або що вас обтяжує, бо це просто шкідливо для вас.

🔸 Пошукайте підтримку
Поговоріть із друзями, членами сім'ї або психотерапевтом про те, що ви відчуваєте.

Пам’ятайте, ви маєте силу змінити ситуацію. Ви гідні того, щоб вас поважали та цінували. Вірте в себе і не здавайтеся!

Як комунікувати з людьми так, щоби потреби кожного були задоволені?

 

У цьому допомагає ненасильницька комунікація. Вона базується на емпатії.

    Ненасильницьке спілкування (ННС, або спілкування співпереживання чи спілкування співпраці) – це метод комунікації, розроблений Маршалом Розенбергом на початку 1960-х років. Саме тоді він сформулював чотири правила спілкування без агресії, опираючись на гуманістичну філософію Махатми Ганді й на дослідження американського психолога Карла Роджерса, засновника методу клієнт-центрованої психотерапії.

ННС допомагає по-новому виражати себе, створити душевний зв’язок з іншими людьми, вчить цінувати почуття й потреби, як свої, так і оточення, та давати одне одному якісний зворотний зв’язок.

    Мета емоційно зрілого ННС – створювати й підтримувати таку якість стосунків, за якої потреби кожного задоволені. Ця модель спілкування може бути використана для розв’язання будь-яких проблем: конфлікти в школі, на роботі, у родинному колі, політичні переговори.

У конфлікті завжди є дві сторони. Конфлікт виникає не тільки в точці зіткнення інтересів і потреб, а через те, що люди – не гнучкі у своїх стратегіях вирішення конфліктів.

    Ненасильницьке спілкування складається з 4-х компонентів: спостереження без суджень і оцінок, ваші почуття та потреби, почуття та потреби інших (припущення), прохання.

• Спостереження без оцінок і суджень через факти.Намагайтеся спостерігати нейтрально, без оцінювання.
• Почуття. Важливо розуміти і враховувати почуття – як власні, так і оточення.
• Потреби. За кожною емоцією йде певна інформація про потреби. Саме в потребах криються джерело та причини почуттів. Коли потреби не задовольняються, виникає дискомфорт. Почуття є результатом незадоволених потреб.

    Коли мої потреби задоволені, я відчуваю: радість, наповненість, захоплення, бадьорість, задоволення, насолоду, цікавість, ентузіазм, піднесення, вдячність, щастя, надію.

Коли мої потреби не задоволені, я відчуваю: сум, біль, розчарування, роздратованість, напруження, відчай, самотність, стурбованість, тривогу, збентеження, страх, безпорадність, безнадію, образу.

Кожна критика – це вираження незадоволеної потреби. Якщо людина починає вас критикувати, то в неї теж є певна незадоволена потреба.

• Прохання(звернення) не є вимогою.

    Якщо людина буде думати виключно про свої почуття та потреби, у комунікації буде агресивний посил. Якщо ж думатиме лише про почуття й потреби інших, то буде накопичуватися пасивна агресія. Людина триматиме всі емоції в собі.

    Алгоритм ННС: ваші почуття (я відчуваю), факт (коли…), потреба (для мене важливо), потреби та почуття іншої людини, прохання або ефективний план дій:

• Я злюсь…
• … коли речі не на своїх місцях…
• ….тому що для мене важливий порядок у домі, що мою працю поважають.
• Я розумію, що для тебе важливий комфорт та твій особистий простір, і тобі важливо підтримувати той порядок речей, який зараз є. Я поважаю твій вибір.
• Чи можеш ти прибирати свої речі один раз на тиждень, коли тобі зручно?

Коли ми просимо, то маємо бути готовими отримати відмову. Варто пам’ятати про мету комунікації – домовитися, бути гнучкими в наших стратегіях.

Ненасильницьке спілкування: масштаб доступності ваших ресурсів

Допомагаємо дитині добре поводитись без фізичного та психічного насильства

 

Емоційне вигорання підлітків: що це і як допомогти?

Емоційно "згоріти" можуть не тільки дорослі на роботі, а й діти на навчанні.

Довготривалий стрес через війну, надмірні навчальні обов'язки, відсутність підтримки від батьків чи педагогів - усе це може призвести до емоційного вигорання в підлітків.

Як же розпізнати емоційне вигорання та як допомогти своїй дитині впоратися з ним?

Як навчити дитину цивілізовано виражати свій гнів

Як побороти страх зробити помилку?

​Як побороти страх зробити помилку?

Нав'язливе бажання зробити все правильно псує людям життя, адже їм складно спілкуватися з незнайомцями і займатися творчістю, вони не розуміють своїх бажань. Інколи таким людям складно наважитися на таку банальну річ, як купівля нового одягу: будь-які зміни лякають.

Звідки береться цей страх? Можливо, це через батьків, які постійно були незадоволені поведінкою дитини або ж карали за помилки. Або через вчителів, які висміювали за невдачі. 

У результаті дитина, яка росла в такій атмосфері, стає дорослим, якому непросто спілкуватися та проявляти себе. Адже в житті немає чітких правил, яких треба дотримуватися. А отже, неможливо робити все правильно і без помилок. Тому такі люди в багатьох випадках не досягають успіху, адже залишаються осторонь, бо нічого не роблять через страх помилитися.

Але є й хороші новини: бути спонтанним – це навичка, а отже, цього можна навчитися. 

Допоможе вправа “Неправильні назви”

🔸 Вказуйте на вибіркові предмети навколо вас та називайте їх неправильними словами: на стілець кажіть собака, а на машину – чотири.

Спробуйте прямо зараз. Вправа займає приблизно 30 секунд. Саме тому її можна виконувати будь-де: поки їдете в метро або навіть у ліфті.

🔸 Після цього проаналізуйте, як поводиться мозок. Найімовірніше, він буде прагнути внести в цей хаос якийсь порядок. Наприклад, подавати слова з однієї категорії: дерево, ліс, квітка, листок. Або тільки іменники.

🔸 Опирайтеся цьому прагненню мозку повернути нас на шлях правильності. Для цього виконайте вправу ще раз. Але вже тепер використовуйте словниковий запас максимально.

Ця вправа навчить бути спонтанними “тут і зараз”.

Тренуйтеся щодня і з часом ви позбудетеся бажання робити все правильно. Як наслідок, будь-які рішення будуть прийматися швидше, навіть у бажанні обирати нетиповий для вас одяг. Зрештою, буде легше відкритися для нових можливостей і кращого життя.

Навчаємо дітей поваги

Як вчителям розвивати стресостійкість у собі та в учнів (психологічна просвіта з питань ментального здоров'я 5)

(МОДЕЛЬ РОЗБУДОВИ СТРЕСОСТІЙКОСТІ В ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ. ЩО МОЖУТЬ ВЧИТЕЛІ. Скріншот з курсу "Психосоціальна підтримка освітян" від ГО "Смарт освіта")

Щодня і школярі, і їхні батьки, і вчителі мають справлятися зі стресовими ситуаціями (вчасно виконувати завдання, готуватися до контрольних робіт, пристосуватися до відключень світла тощо). Тому розвиток стресостійкості – як здатності давати раду зі стресовими ситуаціями – є однією із життєвих задач.

• Ми можемо старатися бути “як кам’яна стіна”, яка витримує сильні удари, але тоді є ризик зламатися.
• Або ж бути як “пружина”, яка відновлюється після напруження.

Такою “пружністю” (stress resilience) вчителі можуть озброювати учнів на уроках, під час перерв та в позаурочний час.

Стресостійкість і дітей, і дорослих базується на доброзичливих зв’язках із дорослими та ровесниками, навичках організації рутини, корисного мислення, керування тілом та емоціями.

Корисною в класі може бути “Скринька самозаспокоєння“, у яку “будуть складені” різні предмети. Це можуть бути речі, до яких можна доторкнутися чи на які можна подивитися, понюхати (наприклад, м’ячик-антистрес, ароматизовані мішечки, мінікалейдоскоп), або ж картки із завданнями, як-от дихальна вправа “Квітка-свічка” тощо. Більше ресурсів про психічне здоров’я дітей і сімей та психосоціальної підтримки можна знайти тут.

(Скріншот з курсу "Психосоціальна підтримка освітян" від ГО "Смарт освіта")

Чому порівнювати себе з іншими - погана ідея?

​Чому порівнювати себе з іншими – погана ідея?

Усі ми робимо це – порівнюємо себе з іншими. З друзями, колегами, знайомими, зірками із соцмереж... Порівнюємо зовнішність, успіхи, стосунки, матеріальні здобутки. І часто ці порівняння роблять нас нещасливими.

Чому ж так важко стриматися від того, щоб не мірятися з іншими?

🔸 Соціальне програмування. Із самого дитинства нас вчать бути кращими, прагнути до успіху, перемагати. І де як не в порівнянні з іншими можна оцінити свій "прогрес"?

🔸 Необ'єктивність. Ми схильні порівнювати свої слабкі сторони з чужими сильними. Звичайно ж, на такому тлі ми будемо програвати.

🔸 Чужий успіх завжди блискучий. У соцмережах люди публікують лише найкращі моменти свого життя, створюючи ілюзію бездоганного життя. Ми ж бачимо лише цю картинку, забуваючи про те, що за нею ховаються проблеми і невдачі, як і в усіх.

🔸 Заздрість. Чим більше ми порівнюємо себе з іншими, тим більше шансів відчути заздрість. А заздрість – це руйнівна емоція, яка шкодить нашому самопочуттю і взаєминам із людьми.

Що ж робити?

✅  Перестаньте фокусуватися на інших. Зосередьтеся на собі, на своїх цілях і бажаннях.

✅  Відзначайте свої досягнення. Нехай це будуть навіть маленькі перемоги – важливо хвалити себе за них.

✅  Порівнюйте себе лише із собою в минулому. Так ви будете бачити реальний прогрес, а не зациклюватися на недосяжних ідеалах.

✅  Пам'ятайте, що всі люди різні. У кожного своя унікальна життєва траєкторія. Немає сенсу йти чужим шляхом.

✅  Будьте вдячні за те, що маєте. Замість того, щоб шкодувати про те, чого у вас немає, цінуйте те, що вже є у вашому житті.

Порівнювати себе з іншими – можна. Їхній успіх може стати для вас мотивацією, щоб розпочати діяти. Життя – це подорож, а не пункт призначення. Тому беріть ініціативу, навчайтеся, розвивайтеся, рухайтеся.

Завжди пам'ятайте, що ви – унікальна і неповторна особистість, яка з кожним кроком стає кращою версією себе.

Фрази-мотиватори для підтримки дітей

Травми внутрішньої дитини

Участь практичних психологів та педагогів Білозерської ТГ в курсі з психосоціальної підтримки освітян від ГО "Смарт освіта"

   Школа, поряд із сім’єю є основним середовищем розвитку дітей та підлітків. Оскільки, за оцінками Всесвітньої організації охорони здоров’я, більшість проблем з психічним здоров’ям виникає до досягнення 18-річного віку і приблизно 1 з 10 школярів страждає від психічного розладу, то освітні заклади за умови відповідної підготовки шкільного персоналу можуть відігравати важливу роль у підтримці психічного здоров'я школярів.  

    Практичні психологи закладів освіти Білозерської громади, педагоги пройшли з 15 квітня по 20 квітня 2024 року підвищення кваліфікації  за програмою “Психосоціальна підтримка для освітян” (60 год., 2 кредити ЄКТС), яка була спрямована на розвиток обізнаності педагогічних працівників/працівниць у темі психічного здоров'я, а також формування навичок психосоціальної підтримки дітей та підлітків, їх батьків/опікунів у сфері психічного здоров'я у часи війни. тренінговий курс був розроблений на замовлення фонду Фрідріха Науманна "За свободу", навчання та сертифікацію учасників здійснювала ГО "Смарт освіта". 

Як вчителям поговорити з батьками дитини, яка має труднощі з психічним здоров'ям (психологічна просвіта з питань ментального здоров'я 4)

Психосоціальна підтримка з боку вчителів буде більш ефективною, якщо їхні зусилля погоджуються з діями батьків.

(скріншот з курсу "Психосоціальна підтримка освітян" від ГО "Смарт освіта")

Сімейне середовище може містити як чинники ризику (родинні конфлікти, домашнє насильство, розлучення батьків), так і чинники захисту психічного здоров’я (доброзичливе батьківство, міцні сімейні цінності, безпечне життя вдома).

1. Якщо вчитель/ка помічає певні особливості в дитини, насамперед варто з’ясувати обставини сімейного виховання і спробувати налагодити конструктивну й підтримувальну взаємодію з батьками.

2. Зрозуміло, що тема психічного здоров’я є дуже чутливою, великою мірою стигматизованою в суспільстві, тому така розмова може бути нелегкою як для вчителів, так і для батьків. Тож вчителям варто підготуватися заздалегідь до спілкування з батьками, наприклад:

• * організувати комфортний простір для розмови;
• * подбати про приватність;
• * сформулювати мету зустрічі та визначити, яку користь спілкування з батьками принесе дитині;
• * варто мати план розмови, водночас розуміючи, що все може піти не за планом;
• * перш ніж порушувати чутливі питання психічного здоров’я, варто вже мати досвід спілкування з батьками на інші теми, зокрема такі, де підкреслюються сильні чи позитивні риси дитини. Або такі теми, де батьки разом із вчителем/кою вирішують якісні організаційні моменти;
• * так між батьками й вчителями вибудовуються робочі взаємини, встановлюється певний рівень довіри, що дає змогу обговорити й проблемні моменти.

Пам’ятайте, часто батьки потребують підтримки у своєму батьківстві, особливо, якщо виховують дитину, яка має складнощі психічного здоров’я. Батьки відчуватимуть підтримку, якщо вчитель/ка:

• * почне й закінчить розмову із чогось позитивного;
• * буде уважно, емпатійно слухати;
• * виявить готовність говорити про будь-які проблеми, які хвилюють батьків;
• * визнає, що насамперед саме батьки є експертами й найбільше знають про свою дитину;
• * погодить спільний план наступних кроків в інтересах дитини.

3. Тоді можна пояснити, що проблеми психічного здоров’я в дітей і підлітків можуть бути проявом гострої реакції на стрес, наслідком нездатності впоратися з негативними емоціями, або пов’язані з особливостями розвитку та функціонування нервової системи.

• Варто окреслити можливості фахової допомоги, наприклад, розповісти, що психолог чи психотерапевт у роботі з дітьми та підлітками допоможе навчитися розпізнавати стратегії поведінки, які заважають у повсякденному житті, виражати та контролювати емоції, сформувати навички ухвалення рішень, зменшувати ознаки тривоги, депресії тощо.
• Варто пояснити, що в роботі з батьками фахівці працюватимуть у напрямі розширення знань про особливості та завдання розвитку дитини на різних вікових етапах, формування навичок кращої комунікації з дітьми, розвитку навичок ефективного батьківства. Вчитель/ка також може звернути увагу, що ефективними, науково-обгрунтованими підходами є когнітивно-поведінкова, інтерперсональна психотерапія, а, наприклад, використання елементів арттерапії є одним із додаткових прийомів.