Як обрати професію

Джерело: Дитяча психологія,  https://www.facebook.com/share/p/18m3CHY9XS/

Техніки розслаблення для дітей

Чи допомагає медитація дітям?

Перевага медитації в тому, що дитина отримує здатність зосереджувати увагу впродовж тривалого часу. Зокрема, дослідження підтверджують, що медитація послаблює стрес, поліпшує пам'ять, зменшує агресивність, допомагає контролювати тривогу, поліпшує взаємини дитини в сім'ї та школі й загалом дарує їй відчуття внутрішнього спокою й умиротворення.

Як мотивувати дитину займатися медитацією

Доцільно змалечку привчити дитину до занять медитацією. Розгляньмо 5 нескладних технік розслаблення, що обов'язково сподобаються вашій дитині.

1. «Сходи до неба»

Це одна з кращих технік розслаблення. Її найліпше виконувати вночі:

запропонуйте дитині закрити очі й не рухатися. Нехай вона уявить, що лежить на лузі й дивиться на хмари, які пливуть у небі;

нехай дитина уявляє хмари різних форм. Це можуть бути форми тварин або предметів;

потім нехай дитина уявить сходи, які простягаються в небо. Нехай вона піднімається сходами і з кожним кроком дедалі більше розслабляється;

піднявшись у небо, дитина може побудувати собі укриття у хмарах.

2. «Усвідомлене дихання»

«Усвідомлене дихання» – це проста вправа на розслаблення. Порадьте дитині використовувати її щоразу, коли непокоїться:

нехай дитина зручно сяде. Одну руку потрібно покласти на груди, а іншу – на живіт;

запропонуйте дитині закрити очі, розслабити всі м'язи й глибоко дихати впродовж декількох хвилин;

нехай дитина зосередиться на тому, як піднімається й опускається її живіт у такт диханню. Вона має уявити, як занепокоєння полишає її з кожним видихом.

3. Техніка розслаблення перед іспитами

Якщо в дитини попереду складні іспити, ця техніка розслаблення допоможе їй здолати стрес:

запропонуйте дитині сісти на стілець і розслабитися;

нехай вона робить глибокі вдихи й зосередиться на своєму диханні;

потім дитина має по черзі розслабити м'язи шиї, спини, плечей і обличчя;

далі нехай уявить себе впевненим і мотивованим учнем, котрий у змозі легко скласти іспит.

4. «Бульбашки зі щасливими думками»

Це одна з найвеселіших технік розслаблення, що дасть дитині неабияке задоволення:

перед виконанням вправи поясніть дитині, що глибоке дихання допомагає розслабитися;

запропонуйте дитині зробити глибокий вдих і видути мильну бульбашку. У цей час вона повинна думати про щось позитивне і ніби поміщати ці думки в бульбашки. Дитина може думати про те, що любить або чого чекає;

порадьте дитині виконувати цю вправу разом із друзями, щоб додати собі гарного настрою.

5. Почергове розслаблення м'язів

Почергове розслаблення м'язів – це один із кращих способів для дорослих і дітей впоратися зі стресом:

запропонуйте дитині зайняти зручну позу – сісти або лягти. При бажанні вона може закрити очі;

заохотьте її по черзі напружувати й розслабляти м'язи в різних частинах тіла;

нехай дитина звертає увагу, як відновлюються її тіло й думки.

Тепер ви знаєте прості способи, що допоможуть вашій дитині усунути стрес. Навчіть цих технік дитину, адже вони допоможуть їй стати позитивною людиною.

Комплекси, які зароджуються в дитинстві

Джерело: https://www.facebook.com/share/p/1HwdKjUWcL/

Як влаштований і як розвивається мозок дитини (інформація від психолога в рамках роботи віртуального консультпункту "Сімейна педагогіка")

Як влаштований і як розвивається мозок дитини.

Коли дивишся на дитину, яка годинами застрягає на простому переписуванні тексту з підручника, або в сотий раз губить ручку, менше за все хочеться думати про анатомію. Але за кожною такою ситуацією стоїть реальна робота мозку, який прямо зараз намагається збалансувати свої сили. 

Ця інфографіка - якраз готова шпаргалка для того, щоб перестати сварити дитину за лінощі й почати допомагати їй через прості щоденні дії.

Ось, наприклад, дитина крутиться, не може всидіти на уроці й постійно відволікається. Тут марно волати до совісті, бо її ЛОБОВА частка, яка відповідає за контроль, просто ще не дозріла. Замість довгих нотацій краще розбити велике завдання на три дрібні кроки й закреслювати їх у візуальному чек-лісті, або пограти в "Світлофор" чи "Море хвилюється раз", де треба миттєво завмерти за сигналом. Це вчить кору мозку вчасно гальмувати імпульси.

Буває інше, коли дитина ніби чує, але не слухає, перепитує або не може запам’ятати елементарний віршик. Це СКРОНЕВІ відділи подають сигнал, що вони перевантажені й не справляються з потоком звуків. Спробуйте на пару хвилин заплющити очі й пограти в "Шукачів звуків" - повгадувати шурхіт паперу чи дзвін ключів у кімнаті. Або простукайте олівцем простий ритм і попросіть повторити за вами. Це повертає мовленнєву увагу набагато краще за роздратоване: "Ти чим слухав?".

Якщо ж дитина постійно збиває кути, не може зорієнтуватися, де право, а де ліво, або "плаває" в геометрії - це її внутрішній GPS у ТІМ'ЯНІЙ частці дає збій. Тут вмикаються звичайні побутові речі: збирання LEGO суворо за карткою-схемою, малювання карти власного подвір'я чи гра "Чарівний мішечок", де треба наосліп руками вгадати предмет. Так ми вчимо мозок відчувати простір і власне тіло в ньому.

Коли ж літери при письмі раптом починають розвертатися дзеркально або дитина постійно губить рядок, підводить ПОТИЛИЧНА ділянка - наш ЗОРОВИЙ екран. Не змушуйте її переписувати сторінки по колу. Корисніше розім'яти пальці й виліпити ці вередливі літери з пластиліну чи викласти їх із каштанів, пограти у Віммельбухи або пошукати відмінності між картинками. Мозок має спочатку зафіксувати цей образ через руки й очі разом.

За плавність рухів, красиве письмо та автоматизацію будь-якої навички відповідає МОЗОЧОК. Він обожнює виклики для балансу. Коли дитина вчиться кататися на самокаті, утримує рівновагу на одній нозі, як чапля, або пробує жонглювати м'ячиками, вона паралельно прискорює і своє мислення, адже мозочок напряму пов'язаний із великими півкулями.

Але в ОСНОВІ всього цього величезного механізму лежить енергетичний фундамент - наші глибокі структури та стовбур мозку. Це батарейка. Якщо дитина виснажена, тривожна чи миттєво зривається в істерику, її батарейка сіла, і когнітивні завдання зараз просто не спрацюють. Спочатку ми повертаємо відчуття безпеки: налагоджуємо передбачуваний режим дня, повністю прибираємо гаджети за дві години до сну, додаємо дихальні вправи на розслаблення та звичайні обійми. Тільки тоді мозок знову готовий сприймати нове.

Пам'ятаймо, не існує суто логічної лівої чи суто творчої правої півкулі - це застарілий міф. Будь-яка дія потребує злагодженої роботи всього мозку як єдиного, чутливого оркестру. І наше завдання - допомогти цьому оркестру звучати гармонійно, вчасно підбираючи правильну гру та якісний відпочинок.

©️ Tetiana Komyshova 

Інклюзія. Спеціальна освіта 

Джерело: https://www.facebook.com/share/p/18Zy5ztHve/

Як створити психологічно безбар'єрне середовище в класі

Шановні колеги!

💠 ТИЖДЕНЬ БЕЗБАР’ЄРНОСТІ ТРИВАЄ: ФОКУС НА ПЕДАГОГАХ 

👉 Сьогодні говоримо про важливе: як створити психологічно безбар’єрний простір у класі.

💛 Психологічна безбар’єрність - це:

• уважність до емоційного стану дитини;

• повага до її індивідуальності та досвіду;

• підтримка замість оцінювання;

• безпечне середовище, де можна помилятися і бути собою;

• довіра, яка формується через щоденні маленькі кроки.

📌 До вашої уваги:

📖 Порадник «Як створити психологічно безбар’єрне середовище в класі» https://drive.google.com/drive/folders/1WCvFnS9oa6j1cLwakNA6Wm3x-uTrffpD?usp=sharing

💛💙 З повагою, колектив Донецького обласного навчально-методичного центру психологічної служби системи освіти.

Джерело: https://www.facebook.com/share/p/1D3v65MXUW/

Навчання дитини часу - це крок до її самостійності

Навчання дитини часу

 — це крок до її самостійності. Оскільки час є абстрактним поняттям, не варто пояснювати все одразу. Найкраще починати з 5–6 років, переходячи від базових понять до складного циферблату.

1. Повсякденна прив’язка до розпорядку дня. Поясніть час на життєвих прикладах. Використовуйте чіткі маркери частин доби: «ранок» (прокидаємось), «день» (обід, граємось), «вечір» (дивимось мультики, лягаємо спати). Вчіть орієнтуватися у тривалості дій: наприклад, «почистимо зуби за 2 хвилини», «поки вариться каша, минає 5 хвилин».

2. Вивчення цифр та рахункуДля роботи з годинником дитина повинна впевнено рахувати до 12, а пізніше — до 60. Корисно потренуватися лічити «п'ятірками» (5, 10, 15, 20...), оскільки саме так ми рахуємо хвилини на циферблаті.

3. Робота з годинником: 

                * Годинна стрілка. Спершу закрийте або від'єднайте хвилинну стрілку. Поясніть, що коротка стрілка показує години і вказує на поточну цифру. Тренуйтеся визначати "рівні години" (наприклад, рівно 3 година).

              * Хвилинна стрілка. Поясніть, що довга стрілка рахує хвилини. Коли вона на 12 — це рівна година.

              * Поняття «половина» і «чверть». Продемонструйте на круглому папері (наприклад, на піці чи пирозі), що означає «половина години»

               * Ігрові техніки для закріплення.  Використовуйте іграшковий годинник зі стрілками, що рухаються. Нехай малюк «ставить» стрілки так, як ви просите (наприклад: "Покажи, коли ми обідаємо").

              * Користуйтеся зручними чек-листами з візуалізацією: наліпки, іконки, що показують послідовність дій (підйом, сніданок,  прогулянка).

              * Спробуйте наклеїти підказки з маленькими цифрами біля кожної поділки, щоб дитині було легше рахувати хвилини.

Джерело: https://www.facebook.com/share/p/18SDhugZue/

"Синдром останнього дзвоника": поради вчителям для збереження ресурсу

Вже зловили «синдром останнього дзвоника»? 

Навчальний рік добігає кінця. Та разом з цим додаються: 

◼️ звіти, 

◼️ підсумкове оцінювання учнів, 

◼️ комунікація з батьками щодо результатів року,

◼️ а в когось — підготовка до випускних. 

Щоб не допустити повного вигорання на фінішній прямій у вихорі задач, важливо змінити підхід до організації робочих процесів у ці останні тижні.

Джерело: https://www.facebook.com/share/p/1BEWVKq9QA/