пʼятниця, 27 лютого 2026 р.

Підвищуємо навчальну мотивацію своєї дитини (консультація в рамках роботи віртуального консультпункту "Сімейна педагогіка")

10 ПОРАД БАТЬКАМ, ЯК ПІДВИЩИТИ НАВЧАЛЬНУ МОТИВАЦІЮ ДИТИНИ

Мотивація (з лат. «movere» — «рухати») — це бажання і готовність людини щось робити. Це те, що рухає нас, спонукає виконувати певні завдання і йти до поставленої мети
В процесі навчання ключове значення мають два види мотивації — внутрішня і зовнішня.

☘️В основі внутрішньої навчальної мотивації лежить пізнавальний інтерес, прагнення дитини отримувати нові знання і навички.

☘️ Зовнішня навчальна мотивація зумовлюється зовнішніми чинниками, наприклад, заохоченням з боку дорослих (дозвіл пограти за комп’ютером після виконання домашніх завдань, обіцянка купити іграшку/дорогий гаджет, якщо в табелі будуть гарні оцінки). Але, як правило, цей вид мотивації короткостроковий і ненадійний. Адже, коли дитина досягне обіцяного, вона перестане вчитися.

Як допомогти дитині підвищити мотивацію до навчання?

1. З’ясувати причини, чому дитина відмовляється вчитися.

Часто на заваді бажанню вчитися стоїть перевтома, конфлікт з однокласниками чи сварки в родині. Усунувши ці фактори і створивши сприятливу атмосферу в родині, ми зробимо суттєвий крок до підвищення інтересу дитини до навчання. Якщо причина лежить глибше або ви не можете її знайти, варто проконсультуватися з психологом, який допоможе розібратися в ситуації, що виникла і, можливо, дасть конкретні поради.

2. Підтримувати допитливість.

Насамперед дуже важливо не задушити витоки внутрішньої мотивації, коли маленька дитина намагається пізнавати й досліджувати світ, ставить батькам багато запитань.

Якщо загасити цю природну дитячу допитливість («Не лізь!», «Не заважай!», «Відчепись!»), потім, у шкільні роки, змінити це буде дуже важко. 

А детально й терпляче відповідаючи на всі запитання дитини, ви формуєте в неї установку, що процес пізнання нового — це цікаво, і що ви, як батьки, це заохочуєте.

Не забувайте показувати позитивне ставлення до школи і навчального процесу, адже дитина має бачити, що батьки високо оцінюють роль освіти. 

Будьте обережні у висловлюваннях про педагогів і предмети. Спробуйте також зацікавити школяра незвичайною подачею матеріалу. Відеоуроки, віртуальні курси, екскурсії, подорожі, інтелектуальні ігри та квести — все це може доповнювати шкільне навчання і дозволяє отримувати задоволення від здобуття знань і особистих відкриттів.

3. Враховувати індивідуальні особливості дитини, її вподобання.

Доцільно батькам стежити за тим, куди тягнеться природна мотивація дитини, що її цікавить. Дитина має відчувати себе повноцінним учасником навчального процесу, до думок і почуттів якого прислухаються, а не ігнорують. 

Дозволяйте дитині змінювати свої уподобання та захоплення, шукати себе в різних формах і різновидах діяльності. Допомагайте школяру знайти зв’язок між навчанням у школі і його інтересами.

Якщо дитині з якихось причин нецікавий або складний конкретний предмет, його можна спробувати вивчати, поєднавши з поточними захопленнями.

4. Допомогти дитині сформувати навички навчальної діяльності.

Навчіть дитину вчитися, допоможіть опанувати вміння знаходити, запам’ятовувати, застосовувати знання. Розвивайте критичне мислення дитини, привчайте до самоконтролю. 

Допоможіть дитині навчитися правильно розподіляти свій час і навантаження, адже під час підготовки доводиться на якісь завдання і предмети виділяти більше часу, на якісь — менше. Це допоможе школяру стати більш організованим і продуктивним.

5. Давати простір для самостійності та креативності.

Доцільно батькам створювати умови, за яких дитина може зробити завдання сама і допомагати тільки, коли вона попросить. Також дозволяйте дитині проявляти творчість, експериментувати. Не наполягайте на зразку, приймайте різні варіанти дій та рішень.

6. Створювати ситуації, в яких помилки є нормою, частиною процесу засвоєння знань (частиною досвіду, гри, необхідною умовою для того, щоб навчитися)

Вчіть дитину перетворювати будь-яку помилку в засіб розвитку, а не привід для звинувачень. Адже коли ми сваримо дитину за помилки, в неї з’являється страх невдачі, що може стати першим кроком на шляху до демотивації.

7. Хвалити дитину за її зусилля.

Дитині важливо знати, що всі її зусилля помічаються батьками

8. Не критикувати, не порівнювати з іншими.

Замість того, щоб допомогти, батьки часто сварять дитину за погані оцінки або ставлять у приклад інших, більш успішних дітей. Така поведінка — помилка батьків. Адже дитина починає думати, що в центрі вашої уваги — лише її досягнення, а не вона сама. До того ж, порівнюючи дитину з іншими, ми підриваємо її самооцінку і змушуємо думати, що вона гірша за інших.

9. Підтримувати під час невдач.

У випадку невдачі проявіть свою любов і розуміння. Якщо дитина відстала від навчального процесу чи не може розібратися в якійсь темі, допоможіть їй (якщо знаєте цю тему і можете пояснювати спокійно) або знайдіть репетитора, який зможе якісно пояснити теми і зацікавити дитину предметом.

10. Дозувати навантаження.

Обов’язково дотримуйтеся балансу між навчанням і відпочинком дитини. Не допускайте надмірного навантаження, оскільки саме воно часто стає причиною спаду інтересу до процесу отримання знань. 

Пам’ятайте, що дитина фізично не зможе приділяти достатньо часу навчанню, якщо її день буде розписаний по хвилинах і вона не зможе відпочивати від занять.

Тому подбайте про те, щоб школяр мав достатньо часу для відпочинку, захоплень і спілкування з друзями.
Джерело: https://www.facebook.com/share/p/1GRmfNnm18/

середа, 25 лютого 2026 р.

Як говорити з дитиною про її особливі освітні потреби: важливі орієнтири для батьків

Фахівці ІРЦ (інклюзивно ресурсних центрів) у своїй практиці часто стикаються з питанням: чи потрібно говорити з дитиною про її особливі освітні потреби і як це зробити коректно?
Відповідь однозначна — потрібно.

Поінформованість дитини про власні особливості є важливою складовою формування адекватної самооцінки, емоційної стійкості та навчальної мотивації.

1. Дотримання принципу вікової відповідності

❗❗❗ Інформація має відповідати рівню розвитку дитини!

💠 Молодшим дітям не потрібні клінічні формулювання. Доцільно використовувати доступні пояснення:

✔ «Тобі потрібно трохи більше часу для читання, і це нормально».
✔ «Твій мозок по-особливому обробляє інформацію, тому ми підберемо зручний спосіб навчання».

💠 Для підлітків важливо поступово вводити коректні назви особливостей, формуючи розуміння без стигматизації.

2. Формування причинно-наслідкового розуміння

Дитина повинна чітко усвідомлювати:

• труднощі не є наслідком ліні або «поганої поведінки»;
• допомога фахівців — це ресурс, а не покарання;
• освітній маршрут підбирається індивідуально.

Наприклад:

«Тобі складно довго зосереджуватися. Це особливість роботи нервової системи. Саме тому ми тренуємо увагу разом із психологом».

3. Підтримка позитивної ідентичності

Критично важливо зберегти баланс між визнанням труднощів і опорою на сильні сторони дитини.

Модель розмови:

«Так, письмо потребує більше зусиль. Але ти чудово аналізуєш інформацію та маєш гарну пам’ять на факти. Ми будемо розвивати навички письма так само, як ти вже розвинув свої сильні сторони».

4. Розвиток навичок самопредставлення

З віком дитині важливо вміти пояснювати свої потреби в освітньому середовищі.

Фахівці рекомендують формувати прості формулювання:

• «Мені потрібно більше часу на виконання завдання».
• «Я краще розумію, коли є візуальна підказка».
• «Мені допомагає чіткий план».

Це сприяє розвитку самозахисту та автономії.

5. Відмова від стратегії замовчування

Спроба «не говорити, щоб не травмувати» часто формує в дитини внутрішнє переконання, що з нею «щось не так, але про це не можна питати».

Відкрита, підтримуюча комунікація знижує рівень тривожності та запобігає вторинним емоційним труднощам.

Приклад професійно коректної розмови

Дорослий:

«Ми помітили, що читання дається тобі складніше, ніж математика. Це не означає, що ти менш здібний. Просто твій мозок по-різному опрацьовує інформацію. Ми разом із фахівцями підібрали спосіб, який допоможе тобі навчатися ефективніше».

Ключове повідомлення для дитини:

«Твої труднощі — це не твоя провина. Допомога — це підтримка. Ти маєш сильні сторони і ресурси для розвитку».

Особливі освітні потреби — це не характеристика цінності дитини. Це орієнтир для побудови індивідуальної освітньої траєкторії.

Завдання дорослих — сформувати в дитини не відчуття обмеження, а розуміння власних особливостей і впевненість у підтримці.

#ІРЦ_Південне
#роботапсихолога
#допомогадітямзООП
#консультаціядлябатьківдітейзООП
Джерело: https://www.facebook.com/share/p/1CnWQtmsqz/

вівторок, 24 лютого 2026 р.

Здорові думки педагога - це щоденний вибір любові до себе

Педагог - це не просто професія. Це серце, яке щодня віддає тепло! Це очі, які бачать більше, ніж оцінки! Це душа, яка тримає світ дитинства навіть тоді, коли самій непросто!
❗Але важливо пам’ятати, що ви не лише для дітей, а й для себе! Тому здорові думки відіграють важливу роль у вашому житті!
💕Здорові думки - це про внутрішню підтримку, про дозвіл бути живими, про право втомлюватися і право відновлюватися!
👉 Коли педагог говорить до себе з повагою, він навчає дітей самоповазі!
👉 Коли береже власний ресурс, показує приклад турботи!
👉 Коли дозволяє собі помилятися, вчить не боятися розвитку!
❗Ваша цінність не вимірюється кількістю звітів, ідеальних уроків чи схваленням інших.
Вона вимірюється теплом, яке ви залишаєте в серцях дітей! Ваш спокій - це їхня безпека! Ваша віра в себе - це їхня віра у світ!
❗Пам’ятайте, ви не зобов’язані бути бездоганними, ви покликані бути справжніми!
Нехай ця пам’ятка стане вашим тихим внутрішнім голосом у складні моменти. Нехай кожна фраза повертає вас до себе, до вашої сили, мудрості, гідності й любові! Бо ресурсний педагог - це не той, хто ніколи не падає, а той, хто дозволяє собі відпочити, відновитися і знову світити! І коли ви обираєте здорові думки, ви не просто покращуєте настрій, ви формуєте простір довіри, спокою й натхнення навколо себе!
Матеріали групи "Психологічна скарбничка" https://www.facebook.com/groups/1420668471933030/?ref=share
Джерело:
https://www.facebook.com/share/p/1BkRM3Y2hR/

Самоушкоджувальна поведінка: чому виникає і як розпізнати

📌 Самоушкодження — це не про «привернення уваги», а про спробу впоратися з сильним внутрішнім болем. 

👉 Чому виникає?
▪ щоб знизити емоційну напругу;
▪ через травматичний досвід;
▪ через труднощі з вираженням почуттів.

👉 На що звернути увагу?
▪ порізи, опіки, синці без пояснення;
▪ ізоляція, різкі зміни настрою;
▪ висловлювання про провину, безнадію.

❗ Важливо не звинувачувати, а слухати, підтримувати та за потреби спонукати звертатися по фахову допомогу.
Обізнаність — це перший крок до безпеки. 

🌿 З повагою колектив Донецького обласного навчально-методичного центру психологічної служби системи освіти.

Джерело: https://www.facebook.com/share/p/183Y7DoFu5/

понеділок, 23 лютого 2026 р.

Обізнаність зменшує стигму, а підтримка рятує (до дня обізнаності про самоушкодження)

Шановні колеги! Інформуємо!
🛑 Напередодні 1 БЕРЕЗНЯ – до ДНЯ ОБІЗНАНОСТІ ПРО САМОУШКОДЖЕННЯ
📌 1 березня відзначається День обізнаності про самоушкодження (Self-Harm Awareness Day) — міжнародна ініціатива, покликана подолати стереотипи, зменшити стигматизацію та посилити підтримку людей, які мають досвід селфхарму.

📅 Мета дня — привернути увагу до аутоагресії як способу впоратися з емоційним болем та спонукати до пошуку професійної допомоги.

📌 Селфхарм — це навмисне заподіяння собі фізичної шкоди (порізи, опіки, удари) як спосіб упоратися зі складними емоціями чи переживаннями, і хоча це не завжди є спробою самогубства, така поведінка є серйозним сигналом емоційного неблагополуччя та може призвести до небезпечних наслідків і суїцидального ризику.

📌 Щороку цей день — не про гучні заяви. Він про уважність. Про здатність дорослих помічати біль, який дитина не завжди може озвучити словами.
✅ ОБІЗНАНІСТЬ ЗМЕНШУЄ СТИГМУ. ПРОФЕСІЙНА ПОЗИЦІЯ ЗМЕНШУЄ РИЗИКИ. А ПІДТРИМКА — РЯТУЄ.
📌 Самоушкодження — це не «маніпуляція» і не «спроба привернути увагу». Найчастіше це спосіб впоратися з нестерпними емоціями, внутрішньою напругою або відчуттям порожнечі.

👉 НАГОЛОШУЄМО: у закладі освіти надзвичайно важлива системна профілактична робота та чіткий алгоритм дій.

🔎 Рекомендації для психолога закладу освіти:
✔ Проводити просвітницьку роботу з педагогами щодо маркерів самоушкоджувальної поведінки та навичок першої психологічної допомоги.
✔ Сприяти формуванню безпечного простору — атмосферу довіри, де дитина може звернутися без страху осуду.
✔ Розвивати навички емоційної саморегуляції через тренінгові заняття, вправи на саморегуляцію, роботу з тілесною напругою.
✔ Працювати з батьками: інформувати про ознаки ризику та важливість підтримувальної комунікації.
✔ Дотримуватися алгоритму міжвідомчої взаємодії у випадках виявлення ризикованої поведінки (конфіденційність, індивідуальний супровід, за потреби — скерування до профільних спеціалістів).

❗ Важливо пам’ятати: головний профілактичний ресурс — це дорослий, який бачить, чує і приймає.


🌿 З повагою колектив Донецького обласного навчально-методичного центру психологічної служби системи освіти.

Джерело: https://www.facebook.com/share/p/1C6AeVsKdk/

"Швидкий заробіток" = швидка пастка

Джерело: https://www.facebook.com/share/p/18TXq3hhAn/