Фахівці ІРЦ (інклюзивно ресурсних центрів) у своїй практиці часто стикаються з питанням: чи потрібно говорити з дитиною про її особливі освітні потреби і як це зробити коректно?
Відповідь однозначна — потрібно.
Поінформованість дитини про власні особливості є важливою складовою формування адекватної самооцінки, емоційної стійкості та навчальної мотивації.
1. Дотримання принципу вікової відповідності
❗❗❗ Інформація має відповідати рівню розвитку дитини!
💠 Молодшим дітям не потрібні клінічні формулювання. Доцільно використовувати доступні пояснення:
✔ «Тобі потрібно трохи більше часу для читання, і це нормально».
✔ «Твій мозок по-особливому обробляє інформацію, тому ми підберемо зручний спосіб навчання».
💠 Для підлітків важливо поступово вводити коректні назви особливостей, формуючи розуміння без стигматизації.
2. Формування причинно-наслідкового розуміння
Дитина повинна чітко усвідомлювати:
• труднощі не є наслідком ліні або «поганої поведінки»;
• допомога фахівців — це ресурс, а не покарання;
• освітній маршрут підбирається індивідуально.
Наприклад:
«Тобі складно довго зосереджуватися. Це особливість роботи нервової системи. Саме тому ми тренуємо увагу разом із психологом».
3. Підтримка позитивної ідентичності
Критично важливо зберегти баланс між визнанням труднощів і опорою на сильні сторони дитини.
Модель розмови:
«Так, письмо потребує більше зусиль. Але ти чудово аналізуєш інформацію та маєш гарну пам’ять на факти. Ми будемо розвивати навички письма так само, як ти вже розвинув свої сильні сторони».
4. Розвиток навичок самопредставлення
З віком дитині важливо вміти пояснювати свої потреби в освітньому середовищі.
Фахівці рекомендують формувати прості формулювання:
• «Мені потрібно більше часу на виконання завдання».
• «Я краще розумію, коли є візуальна підказка».
• «Мені допомагає чіткий план».
Це сприяє розвитку самозахисту та автономії.
5. Відмова від стратегії замовчування
Спроба «не говорити, щоб не травмувати» часто формує в дитини внутрішнє переконання, що з нею «щось не так, але про це не можна питати».
Відкрита, підтримуюча комунікація знижує рівень тривожності та запобігає вторинним емоційним труднощам.
Приклад професійно коректної розмови
Дорослий:
«Ми помітили, що читання дається тобі складніше, ніж математика. Це не означає, що ти менш здібний. Просто твій мозок по-різному опрацьовує інформацію. Ми разом із фахівцями підібрали спосіб, який допоможе тобі навчатися ефективніше».
Ключове повідомлення для дитини:
«Твої труднощі — це не твоя провина. Допомога — це підтримка. Ти маєш сильні сторони і ресурси для розвитку».
Особливі освітні потреби — це не характеристика цінності дитини. Це орієнтир для побудови індивідуальної освітньої траєкторії.
Завдання дорослих — сформувати в дитини не відчуття обмеження, а розуміння власних особливостей і впевненість у підтримці.
#ІРЦ_Південне
#роботапсихолога
#допомогадітямзООП
#консультаціядлябатьківдітейзООП
Джерело: https://www.facebook.com/share/p/1CnWQtmsqz/
