КІБЕРБУЛІНГ –
психологічне насильство та агресія у соціальних мережах. Віртуальні агресори
публікують інформацію, яка принижує жертву, відправляють їй повідомлення з
погрозами, викладають фотографії і відео зі знущаннями.
За
результатами опитування ЮНІСЕФ та Українського інституту соціальних досліджень
ім. Яременка кожен п’ятий підліток в Україні (21,5 %) стає жертвою
онлайн-знущань, а 21,1 % опитаних школярів відзначають, що
ображали у соціальних мережах своїх колег по навчанню.
КІБЕРБУЛІНГ може
починатись як жарт, якась забавка, але згодом перетворюється в переслідування і
психологічний тиск, залякування. Дуже часто діти не розуміють, як себе
поводити, бояться покарання, соромляться говорити про такі випадки. Та й
більшість батьків часто не розуміють, як захистити свою дитину в мережі
інтернет.
Різновиди кібербулінгу:
– використання особистої інформації –
викрадення паролів від приватних сторінок, електронної пошти для подальших
погроз чи розповсюдження спаму;
– анонімні погрози – анонім надсилає
листи погрозливого змісту довільного або цілеспрямованого характеру, особлива
ознака – наявність ненормативної лексики та груба мова;
– кіберпереслідування – це одна з
найжахливіших форм. Жертву приховано вистежують для скоєння нападу, побиття,
зґвалтування. Кривдники можуть збирати інформацію про жертву, слідкуючи за її
повідомленнями в соцмережах – фото, селфі з місця подій, розповіді про своє
життя;
– тролінг – розміщення в Інтернеті
провокаційних повідомлень з метою викликати конфлікти між учасниками;
– хепі-слепінг (“радісне
побиття”) – назва закріплена за відеороликами із записами реальних сцен
насильства, які розміщуються в мережі Інтернет без згоди жертви;
– сексуальні посягання – з появою
інтернету сексуальні збочення вийшли на новий рівень. Педофіл, замаскувавшись
під фейковим ім'ям чи прикинувшись другом батьків, може запросити
дитину на зустріч чи вивідати в неї час та місце, коли вона буде сама;
– відчуження – будь-яка людина рано чи пізно хоче бути включеним в якусь групу. Виключення з неї сприймається дуже гостро, болісно. У дитини падає самооцінка, руйнується його нормальний емоційний фон.
Причини та ознаки кібербулінгу.
Дуже
часто ворожнеча з реального світу переходить у віртуальний. У реальності чи в
інтернеті практично однаково розкриваються стосунки «агресор-жертва». Таким
чином, булінг сьогодні стає кібербулінгом. На цей факт слід
звертати увагу батьків, особливо, якщо були випадки знущань з їх дитини .
Але в
соціальних мережах діти можуть спілкуватись і з людьми, яких вони зовсім не
знають в реальному житті. В інтернеті дуже просто бути анонімним, що підвищує
шанси стати жертвою знущання, бо анонімність передбачає
безкарність.
КІБЕРБУЛІНГ МАЄ ДЕКІЛЬКА ПРОЯВІВ (ОЗНАК),
ЖОДЕН З ЯКИХ НЕ В ЯКОМУ РАЗІ НЕ МОЖНА
ІГНОРУВАТИ:
– відправка погрозливих та образливого змісту
текстових повідомлень;
– троллінг (надсилання погрозливих, грубих повідомлень
у соціальних мережах, чатах чи онлайн-іграх);
– демонстративне видалення дітей зі спільнот у
соцмережах, з онлайн-ігор;
– створення груп ненависті до конкретної дитини;
– пропозиція проголосувати за чи проти когось в
образливому опитуванні;
– провокування підлітків до самогубства чи понівечення
себе (групи смерті типу “Синій кит”, “Червона сова” та ін.);
– надсилання фотографій із відвертим зображенням (як
правило, дорослі надсилають дітям).
Наслідки кібербулінгу:
– психологічно зламана особистість;
– замкненість у собі;
– відчуження від реального життя;
– боязнь спілкуватися з однолітками;
– суїцидальні наміри;
– адміністративна та кримінальна відповідальність
(штраф, ув`язнення);
– осуд оточуючих. Рекомендації батькам щодо виявлення випадків цькування та захисту дитини від кібербулінгу.
Наслідки булінгу.
В першу чергу треба розуміти, що жодне насилля вчинене стосовно дитини не
проходить безслідно. Наслідки булінгу можуть бути різні. Найчастіше — це
замкнутість, психологам доводиться працювати з підлітками, які абсолютно не
вміють спілкуватися з навколишнім світом. Доводиться пояснювати, що світ не
такий страшний, яким був до цього. Це може тривати доволі довгий час. У таких
дітей руйнується віра у соціум, вони насторожені, тривожні. Але найстрашніше
те, що булінг може стати причиною суїцидальних думок та намірів. В тому
випадку коли дитина не має з ким порадитись та отримати підтримку, самостійно
знайти вихід з ситуації що склалась. Тому, перш за все, батьки педагогічні
працівники мають підтримати дитину. Часто вони думають, що це само собою
минеться, але це не так.
Як почати говорити з дитиною про булінг.
Якщо дитина повідомляє вам про те, що вона або ще хтось піддається
знущанням, булінгу, підтримайте її, похваліть дитину за те, що вона набралася
сміливості і розповіла вам про це, і зберіть інформацію (при цьому не варто
сердитися і звинувачувати саму дитину ). Підкресліть різницю між доносом, з
метою просто доставити комусь неприємність, і відвертою розмовою з дорослою
людиною, яка може допомогти.
Одним зі способів почати говорити з дитиною про булінг
є спільний сімейний перегляд фільмів відповідної тематики, так звана
фільмотерапія.
Список фільмів на тему: «Керрі»
(1976), «Опудало» (1983), «Серце Америки» (2002), «Піф-паф, ти мертвий» (2002),
«Клас» (2007), «13 причин чому» (2017).
Переглядаючи фільм, дитина може провести паралель з
тим, що відбувається з нею, побачити свою ситуацію і поділитися з батьками.
Щоб захистити дитину від кібербулінгу
треба:
– здійснювати батьківський контроль (але
робити це обережно з огляду на вікові особливості дітей (для молодших – можна
обмежити доступ до сумнівних сайтів, для старших – час від часу переглядати
історію браузеру);
– застерігати від
передачі інформації у мережі.
Пояснювати, що є речі, про які не говорять
зі сторонніми: прізвище, номер телефону, адреса,
місце та час роботи батьків, відвідування школи та гуртків – ця і подібна
інформація має бути конфіденційною;
– навчити молодь критично ставитися до
інформації в інтернеті. Не все, що написано в мережі – правда. Якщо є
сумніви в вірогідності – звертатися до дорослих за допомогою;
– розказувати дітям про правила поведінки в
мережі. В інтернеті вони такі самі, як і в реальності, зокрема, повага
до співрозмовників.
Якщо дитина потерпає від знущань кібербулера, їй буде
дуже складно зізнатися у цьому батькам чи ще комусь.
На це є декілька причин:
- страх,
що дорослі не зрозуміють сенсу проблеми;
- страх
бути висміяним через буцімто незначну проблему;
- страх
бути покараним чи що постраждає хтось рідний за «донос» на булера,
особливо, якщо цькування зайшли далеко і дитина під контролем агресора;
- страх
з’ясувати, що «сам винен» і знущання цілком справедливі.
Наголошуємо на тому, що боротьбу з кібербулінгом ускладнює безкарність в інтернет-просторі, коли кожен може видати себе за будь-кого, не відповідаючи за наслідки дій. Тому, найкраще що можуть зробити батьки та вчителі – виховувати в дитині упевненість в собі, розказувати їй про небезпеку, будувати довірливі відносини. Тоді у разі виникнення такої негативної ситуації дитина одразу ж буде звертались по допомогу дорослих, яким довіряє.
ШАНОВНІ ДОРОСЛІ!
Частіше спілкуйтеся зі своїми дітьми,
адже, бути уважними, розуміючими, турботливими, ніжними, люблячими – так
просто. Любіть своїх дітей. Бажаємо Вам і вашим родинам – здоров’я, щастя
і любові!
Джерело: https://slavpedlicey.com.ua/archives/3805

.webp)


