Вправи для психічного здоров'я, які ви можете робити разом з вашими дітьми

Джерело: ГО "Голоси дітей", https://www.facebook.com/share/p/1CM1qiPq7N/

Переосмислення аутизму: стереотипи

Джерело: Центр здоров`я та розвитку "Коло сім`ї", https://surl.li/svcbxe

Психічне здоров’я в епоху цифрових технологій ((інформація від психолога в рамках роботи віртуального консультпункту "Сімейна педагогіка"))

У сучасному цифровому світі технології стали невідємною частиною нашого життя. Вони пропонують нам безпрецедентний доступ до інформації, звязку та розваг. Однак ці ж технології також можуть мати значний вплив на наше психічне здоровя.

Позитивний вплив технологій

• Доступ до інформації: Інтернет надає доступ до величезної кількості інформації про психічне здоровя, що може допомогти людям дізнатися про розлади, ознайомитися з методами лікування та знайти підтримку.
• Терапія через Інтернет: Віртуальна терапія дозволяє людям отримувати професійну допомогу з будь-якого місця, що може подолати барєри, такі як відстань, мобільність або стигма.
• Звязок із соціальними мережами: Соціальні медіа можуть стати платформою для побудови спільнот і підтримки серед людей, які стикаються з подібними проблемами психічного здоровя.
• Моніторинг та самодопомога: Програми для відстеження настрою, сну та активності можуть допомогти людям відстежувати своє психічне здоровя та виявляти тривожні ознаки.

Негативний вплив технологій

• Надлишок інформації: Хоча доступ до інформації може бути корисним, він також може спричинити перевантаження інформацією, що призведе до тривоги та стресу.
• Кибербулінг: Кібербулінг є поширеною проблемою, яка може завдати шкоди психічному здоровю дітей та підлітків, викликаючи такі наслідки, як занепокоєння, депресія та низька самооцінка.
• Залежність від екранів: Надмірне використання цифрових пристроїв може призвести до залежності від екранів, що погіршує сон, фізичне здоровя та підвищує ризик тривоги та депресії.
• Деперсоналізація та ізоляція: Постійне використання технологій може призвести до деперсоналізації та ізоляції, оскільки люди взаємодіють через екрани, а не віч-на-віч.

Ризики для різних вікових груп

Вплив цифрових технологій на психічне здоровя може відрізнятися залежно від вікової групи:

• Діти та підлітки: Молодші користувачі більш сприйнятливі до негативних наслідків, таких як кібербулінг, залежність від екранів і проблеми зі сном.
• Молоді дорослі: Ця група стикається з проблемами, повязаними з очікуваннями в соціальних мережах, тиском, повязаним із саморозвитком, і збільшенням тривожності та депресії.
• Люди середнього віку: Очікування роботи та сімї, а також соціальна ізоляція можуть загостритися через цифрові технології.
• Люди похилого віку: Проблеми зі здоровям, пенсія та самотність можуть посилюватися через обмежений доступ до цифрових технологій або страх перед ними.

Захист психічного здоровя в цифрову епоху

Щоб захистити психічне здоровя в цифрову епоху, важливо:

• Встановлення обмежень: Встановити межі для використання технологій, щоб уникнути надмірного використання та залежності.
• Спільне проведення часу: Приділяти час офлайн-заходам та взаємодії з близькими, щоб підтримувати міцні соціальні звязки.
• Інформаційна грамотність: Критично аналізувати інформацію про психічне здоровя в Інтернеті та покладатися на надійні джерела.
• Цифрова гігієна: Регулярно очищати цифрові пристрої від непотрібного вмісту та повідомлень, щоб мінімізувати перевантаження інформацією.
• Пошук професійної допомоги: Звернутися за професійною допомогою, якщо ви відчуваєте, що технології негативно впливають на ваше психічне здоровя.

Висновок

Цифрові технології можуть мати як позитивний, так і негативний вплив на психічне здоровя. Визнаючи як ризики, так і переваги, ми можемо використовувати технології розумно, щоб підтримувати своє психічне благополуччя. Встановлюючи обмеження, підтримуючи соціальні звязки, практикуючи інформаційну грамотність, дотримуючись правил цифровій гігієни та при необхідності звертаючись за професійною допомогою, ми можемо адаптуватися до цифрової епохи і підтримувати наше психічне здоровя. Памятайте, що технології є інструментами, які ми можемо використовувати для покращення нашого життя, а не для його затьмарення.

Джерело: https://surl.li/palngh

Життя - це найвища цінність! Дотримуємося простих правил безпеки!

Джерело: Служба порятунку дітей, https://childrescue.com.ua

 

Життя без насильства можливе (поради психолога в рамках роботи віртуального консультпункту "Сімейна педагогіка")

Часто прояви насильства асоціюють лише із застосуванням фізичної сили. Однак, воно може мати різні форми та маскуватися під образливі «жарти», постійний контроль, маніпуляції, обмеження або примус людини до певних дій. Законодавство України у сфері протидії домашньому насильству визначає чотири основні форми такого насильства: фізичне, сексуальне, психологічне, економічне.

Варто пам’ятати, що будь-яке насильство, навіть якщо воно не залишає слідів на тілі, є злочином та порушенням прав людини, оскільки може залишити глибокий слід у психіці і психологічному стані.

В Україні працює цілодобова і безкоштовна Гаряча лінія за номером 1547 з протидії торгівлі людьми, запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей.

Життя без насильства можливе й розпочати його ніколи не пізно. Не мовчіть та не зволікайте зі зверненнями по допомогу.

Джерело: Національна соціальна сервісна служба України, https://nssu.gov.ua/news/riznovydy-nasylstva

Все про кібербулінг

 

КІБЕРБУЛІНГ – психологічне насильство та агресія у соціальних мережах. Віртуальні агресори публікують інформацію, яка принижує жертву, відправляють їй повідомлення з погрозами, викладають фотографії і відео зі знущаннями.

         За результатами опитування ЮНІСЕФ та Українського інституту соціальних досліджень ім. Яременка кожен п’ятий підліток в Україні (21,5 %) стає жертвою онлайн-знущань, а 21,1 % опитаних школярів відзначають, що ображали у соціальних мережах своїх колег по навчанню.

КІБЕРБУЛІНГ може починатись як жарт, якась забавка, але згодом перетворюється в переслідування і психологічний тиск, залякування. Дуже часто діти не розуміють, як себе поводити, бояться покарання, соромляться говорити про такі випадки. Та й більшість батьків часто не розуміють, як захистити свою дитину в мережі інтернет.

Різновиди кібербулінгу:

– використання особистої інформації – викрадення паролів від приватних сторінок, електронної пошти для подальших погроз чи розповсюдження спаму;

– анонімні погрози – анонім надсилає листи погрозливого змісту довільного або цілеспрямованого характеру, особлива ознака – наявність ненормативної лексики та груба мова;

– кіберпереслідування – це одна з найжахливіших форм. Жертву приховано вистежують для скоєння нападу, побиття, зґвалтування. Кривдники можуть збирати інформацію про жертву, слідкуючи за її повідомленнями в соцмережах – фото, селфі з місця подій, розповіді про своє життя;

– тролінг – розміщення в Інтернеті провокаційних повідомлень з метою викликати конфлікти між учасниками;

– хепі-слепінг  (“радісне побиття”) – назва закріплена за відеороликами із записами реальних сцен насильства, які розміщуються в мережі Інтернет  без згоди жертви;

– сексуальні посягання – з появою інтернету сексуальні збочення вийшли на новий рівень. Педофіл, замаскувавшись під фейковим ім'ям чи прикинувшись другом батьків, може запросити дитину на зустріч чи вивідати в неї час та місце, коли вона буде сама;

– відчуження – будь-яка людина рано чи пізно хоче бути включеним в якусь групу. Виключення з неї сприймається дуже гостро, болісно. У дитини падає самооцінка, руйнується його нормальний емоційний фон.

Причини та ознаки кібербулінгу.

         Дуже часто ворожнеча з реального світу переходить у віртуальний. У реальності чи в інтернеті практично однаково розкриваються стосунки «агресор-жертва». Таким чином,  булінг сьогодні стає кібербулінгом. На цей факт слід звертати увагу батьків, особливо, якщо були випадки знущань з їх дитини .

         Але в соціальних мережах діти можуть спілкуватись і з людьми, яких вони зовсім не знають в реальному житті. В інтернеті дуже просто бути анонімним, що підвищує шанси стати жертвою знущання, бо анонімність передбачає безкарність.

КІБЕРБУЛІНГ МАЄ ДЕКІЛЬКА ПРОЯВІВ (ОЗНАК),

ЖОДЕН З ЯКИХ НЕ В ЯКОМУ РАЗІ НЕ МОЖНА ІГНОРУВАТИ:

– відправка погрозливих та образливого змісту текстових повідомлень;

– троллінг (надсилання погрозливих, грубих повідомлень у соціальних мережах, чатах чи онлайн-іграх);

– демонстративне видалення дітей зі спільнот у соцмережах, з онлайн-ігор;

– створення груп ненависті до конкретної дитини;

– пропозиція проголосувати за чи проти когось в образливому опитуванні;

– провокування підлітків до самогубства чи понівечення себе (групи смерті типу “Синій кит”, “Червона сова” та ін.);

– надсилання фотографій із відвертим зображенням (як правило, дорослі надсилають дітям).

Наслідки кібербулінгу:

– психологічно зламана особистість;

– замкненість у собі;

– відчуження від реального життя;

– боязнь спілкуватися з однолітками;

– суїцидальні наміри;

– адміністративна та кримінальна відповідальність (штраф, ув`язнення);

– осуд оточуючих.  Рекомендації батькам  щодо виявлення випадків цькування та захисту дитини від кібербулінгу.

Наслідки булінгу.

         В першу чергу треба розуміти, що жодне насилля вчинене стосовно дитини не проходить безслідно. Наслідки булінгу можуть бути різні. Найчастіше — це замкнутість, психологам доводиться працювати з підлітками, які абсолютно не вміють спілкуватися з навколишнім світом. Доводиться пояснювати, що світ не такий страшний, яким був до цього. Це може тривати доволі довгий час. У таких дітей руйнується віра у соціум, вони насторожені, тривожні. Але найстрашніше те, що булінг може стати причиною  суїцидальних думок та намірів. В тому випадку коли дитина не має з ким порадитись та отримати підтримку, самостійно знайти вихід з ситуації що склалась. Тому, перш за все, батьки педагогічні працівники мають підтримати дитину. Часто вони думають, що це само собою минеться, але це не так.

Як почати говорити з дитиною про булінг.

          Якщо дитина повідомляє вам про те, що вона або ще хтось піддається знущанням, булінгу, підтримайте її, похваліть дитину за те, що вона набралася сміливості і розповіла вам про це, і зберіть інформацію (при цьому не варто сердитися і звинувачувати саму дитину ). Підкресліть різницю між доносом, з метою просто доставити комусь неприємність, і відвертою розмовою з дорослою людиною, яка може допомогти.

Одним зі способів почати говорити з дитиною про булінг є спільний сімейний перегляд фільмів відповідної тематики, так звана фільмотерапія.

Список фільмів на тему: «Керрі» (1976), «Опудало» (1983), «Серце Америки» (2002), «Піф-паф, ти мертвий» (2002), «Клас» (2007), «13 причин чому» (2017).  

Переглядаючи фільм, дитина може провести паралель з тим, що відбувається з нею, побачити свою ситуацію і поділитися з батьками.

Щоб захистити дитину від кібербулінгу треба:

– здійснювати батьківський контроль (але робити це обережно з огляду на вікові особливості дітей (для молодших – можна обмежити доступ до сумнівних сайтів, для старших – час від часу переглядати історію браузеру);

– застерігати від передачі інформації у мережі.

Пояснювати, що є речі, про які не говорять зі сторонніми: прізвище, номер телефону, адреса, місце та час роботи батьків, відвідування школи та гуртків – ця і подібна інформація має бути конфіденційною;

– навчити молодь критично ставитися до інформації в інтернеті. Не все, що написано в мережі – правда. Якщо є сумніви в вірогідності – звертатися до дорослих за допомогою;

– розказувати дітям про правила поведінки в мережі. В інтернеті вони такі самі, як і в реальності, зокрема, повага до співрозмовників.

Якщо дитина потерпає від знущань кібербулера, їй буде дуже складно зізнатися у цьому батькам чи ще комусь.

На це є декілька причин:

• страх, що дорослі не зрозуміють сенсу проблеми;
• страх бути висміяним через буцімто незначну проблему;
• страх бути покараним чи що постраждає хтось рідний за «донос» на булера, особливо, якщо цькування зайшли далеко і дитина під контролем агресора;
• страх з’ясувати, що «сам винен» і знущання цілком справедливі.

         Наголошуємо на тому, що боротьбу з кібербулінгом ускладнює безкарність в інтернет-просторі, коли кожен може видати себе за будь-кого, не відповідаючи за наслідки дій. Тому, найкраще що можуть зробити батьки та вчителі – виховувати в дитині упевненість в собі, розказувати їй про небезпеку, будувати довірливі відносини. Тоді у разі виникнення такої негативної ситуації дитина одразу ж  буде звертались по допомогу дорослих, яким довіряє. 

ШАНОВНІ ДОРОСЛІ!

Частіше спілкуйтеся зі своїми дітьми, адже, бути уважними, розуміючими, турботливими, ніжними, люблячими  – так просто. Любіть своїх дітей.  Бажаємо Вам і вашим родинам – здоров’я, щастя і любові! 

Джерело: https://slavpedlicey.com.ua/archives/3805

Визначаємо цілі правильно: метод SMART

​Визначаємо цілі правильно: метод SMART

SMART – ефективна стратегія формулювання короткострокових і довгострокових цілей тривалістю до року. Цей метод допомагає раціонально сформулювати мету зрозумілими словами, які будуть актуальними саме для вас. 

Щоб поставити ціль, треба проаналізувати її за допомогою п’яти кроків, які відповідають п’яти літерам назви методу:

🔸 S – specific – конкретність

Запитайте себе, чого саме ви хочете досягти. Будьте максимально конкретними, наприклад: «прокидатися щодня о восьмій ранку», «зібрати 10 тисяч» тощо.

🔸 M – measurable – вимірюваність

Визначте для себе, яким шляхом ви будете досягати мети. Оберіть посильну для вас планку і чітко її сформулюйте, наприклад: «відкладати з кожної зарплати 5%», «щодня проходити від 5 тисяч кроків» тощо.

🔸 А – achievable – досяжність

Починайте з маленьких кроків, які точно вам під силу. Наприклад, замість «займатися англійською щодня» –  «займатися з репетитором двічі на тиждень» або замість «подорожувати щомісяця» –  «поїхати в сусіднє місто у вихідні».

🔸 R – relevant – релевантність

Подивіться на поставлену мету з погляду своїх інтересів, рис характеру, способу життя, взаємин з людьми тощо. Підлаштуйте її під ваш спосіб життя, щоб вона була релевантна вашій особистості. Наприклад, замість «впоратися з тривожністю» може бути «вийти з токсичних стосунків», замість «стати більш впевненою людиною» – «почати активніше спілкуватися з новими колегами».

🔸 Т – time-bound – дедлайн

Зазначте, скільки даєте собі часу, щоб досягнути бажаного результату. Так вам буде легше дотримуватися плану й рухатися до мети. Наприклад: «не вживати алкоголь місяць», «накопичити 10 тисяч до Нового року», «щоранку робити йогу протягом трьох тижнів».

І пам’ятайте одне з базових правил: ваш шлях до мети має бути комфортним. Уважно ставтеся до своїх відчуттів та не тисніть на себе, якщо щось не виходить з першого разу. Усе вийде, коли ви будете до цього готові.

Джерело: mentoly.com.ua