Дитина має труднощі з психічним здоров'ям: Алгоритм дій для вчителів (психологічна просвіта з питань ментального здоров'я 3)

• 
  
• 
  
  

  (скріншот з курсу від ГО "Смарт освіта" з теми "Психосоціальна підтримка освітян")

• Саме педагоги можуть одними з перших помітити складнощі із психічним здоров’ям учнів, адже взаємодіють із ними щодня і бачать у різних ситуаціях. Щоби помітити такі складнощі, вчителям варто передусім звернути увагу на:

  • стан дитини;
  • особливості її спілкування та поведінки.
  А також прислухатися до думок та емоцій. Тоді, знаючи про основні ознаки дитячих психічних розладів та кризових станів, сформулювати припущення щодо стану конкретної дитини та визначити підтримку, якої вона потребує.

• Якщо вчитель/ка розуміє, що складнощі є, й учень чи учениця потребує підтримки, варто налаштуватися на розмову із самою дитиною чи її батьками. Для цього можна продумати план розмови та організувати комфортний простір.

  Важливо! Не варто починати розмову про психічне здоров’я, коли вчитель/ка не почувається емоційно стабільним/ною. У такому випадку розмову краще перенести на інший більш сприятливий час, коли й дитина, і вчитель/ка будуть порівняно спокійні. Водночас, якщо дитина в гострому стані, вчитель/ка може допомогти перемкнути увагу, попросити дихати глибоко й повільно, говорити чітко, короткими реченнями, не поспішаючи, аби допомогти стабілізуватися.

  Діти різного віку – і дошкільники, і підлітки – здатні почути та зрозуміти пояснення про те, як працює мозок, що таке емоції, чому і як вони виникають, чому іноді важко стриматися, коли знаєш відповідь на питання вчителя/ки тощо. Часто й дорослих, і дітей найбільше лякає саме невідомість, незрозумілість власних емоцій або поведінкових реакцій. Тоді виникає тривога, страх, мовляв, “зі мною щось не так”, “я не такий/така, як інші, і це погано”.

  У таких випадках пояснення про те, що мозок різних людей реагує по-різному, іноді він не справляється із сильними враженнями, допомагає дитині зрозуміти свої стани й те, як вони впливають на поведінку. Тоді стає не так страшно говорити на теми психічного здоров’я. Таку розмову про емоції та роботу мозку вчитель може проводити як із класом загалом, так і з окремими учнями.

• Важливо! Розмову про труднощі психічного здоров’я (наприклад, коли дитина часто плаче або “вибухає” гнівом, не може зосередитися, кілька тижнів виглядає пригніченою, уникає спілкування тощо) варто проводити наодинці.

• Довірлива атмосфера допомагає повірити в можливість покращення стану. У такій розмові головне:

  • не залякувати дитину (наприклад, “якщо ти не будеш мене слухати, захворієш ще більше”);
  • не шантажувати (“або ти змінюєшся, або виженемо зі школи/переведемо в інший клас”);
  • не обманювати (“скільки дітей вчила, і тільки з тобою проблеми”);
  • не вдаватися до стереотипів (“так, як ти поводишся, це звичайна лінь / твоя провина”).

  Пам’ятайте, чесна розмова сприятиме формуванню довіри, а, можливо, і готовності до розмови з фахівцем.

• Більше про психосоціальну підтримку для вчителів можна знайти в спеціальному пораднику, який розробила ГО “Смарт освіта”.