Причини неуважності дітей

ДИТЯЧА ПСИХОЛОГІЯ

Причини неуважності у дітей

Точні причини неуважності до кінця не з'ясовані, але вважається, що вони є результатом комплексної взаємодії факторів.

Генетична схильність: Наявність СДУГ чи інших психічних розладів у близьких родичів (батьки, брати/сестри) значно підвищує ризик.

Нейробіологічні фактори: Передбачається, що причиною є дисбаланс хімічних передавачів (нейромедіаторів) у мозку, які впливають на поведінку та контроль уваги.

Перинатальні та пренатальні фактори:

Ранній токсикоз, гестоз.

Внутрішньоутробна гіпоксія (кисневе голодування) плода.

Передчасні пологи.

Вживання матір'ю алкоголю, наркотиків або куріння під час вагітності.

Фактори навколишнього середовища: Вплив токсинів, наприклад, свинцю (що міститься у фарбі або трубах старих будівель).

Інші/Непатологічні причини:

Вікова незрілість психіки: Дитина фізично не може довго утримувати увагу.

Перевантаження нервової системи (особливо у школярів).

Тривожність, проблеми зі сном.

Проблеми із зором або слухом.

Незрілість великої моторики та координації рухів, що впливає на зосередження.

Корекція Неуважності

Корекція неуважност і включати роботу з фахівцями (невролог, психолог, психотерапевт, педагог).

1. Організація та Режим

Планування та чіткий розпорядок дня: Це є головним і важливим для дитини.

Структуроване середовище: Мінімізуйте відволікаючі фактори в місці, де дитина виконує завдання.

Контроль завдань: Батьки мають контролювати виконання завдань, розділяючи їх на невеликі, посильні частини.

Перерви: Робіть короткі, регулярні перерви між заняттями, щоб дитина могла відпочити та відновити увагу.

Фізична активність: Не обмежуйте фізичну активність дитини до та після занять.

2. Педагогічні та Психологічні Методи

Чіткі інструкції: Давайте короткі, зрозумілі інструкції, бажано з візуальним або зоровим контактом.

Позитивне підкріплення: Хваліть дитину за успіхи та навіть за спроби. Не бійтеся перехвалити за бажану поведінку.

Навчання діафрагмальному диханню: Контроль над диханням позитивно впливає на фізичне та емоційне здоров'я.

Спеціальні вправи: Корекція може включати різні фізичні вправи та нейродослідження, спрямовані на розвиток великої моторики, координації та окорухових навичок.

Психологічне консультування: Обов'язкова робота з психологом для батьків для розробки ефективних стратегій взаємодії.

3. Стиль Спілкування

Експресивність: Використовуйте яскраві емоції та міміку, підтримуйте зоровий контакт, щоб допомогти дитині сконцентруватися.

Фізична взаємодія: Обійми чи погладжування можуть розслабити дитину та посприяти концентрації.

Уникайте категоричності: Заборона «не можна!» має бути доповнена пропозицією про те, що можна робити, пропонуючи альтернативу.

Контроль емоцій: Поведінка дитини часто не залежить від неї самої, тому уникайте критики, образ чи фізичного покарання.

Джерелоhttps://www.instagram.com/reel/DSzeNq8DKxi/?utm_source=ig_web_copy_link

Як вчителю реагувати на ситуацію булінгу?

Психологічна стійкість педагога в умовах стресу: Техніки Самодопомоги та Управління емоціями

 

НаУрок, https://naurok.com.ua/pam-yatka-psihologichna-stiykist-pedagoga-v-umovah-stresu-tehniki-samodopomogi-ta-upravlinnya-emociyami-481997.html

Якщо дитина обманює: поради батькам (в рамках роботи віртуального консультпункту "Сімейна педагогіка")

Поради батькам, як реагувати на те, що їхня дитина каже неправду, і як виправити таку поведінкуВажко знайти дорослу людину, яка б ніколи не брехала, коли була дитиною. Чи не легше знайти й таких дорослих, які взагалі ніколи не брешуть. Тому парадоксально спостерігати за батьками, які нарікають на те, що їхні діти не оволоділи чеснотою, яка їм самим виявилась не під силу.

Усе вищесказане в жодному разі не виправдовує брехню, але допомагає зрозуміти, що коли діти обманюють зараз, це ще не означає, що вони будуть обманювати завжди й виростуть зіпсованими й аморальними.

Чесність є основою будь-яких стосунків, тому що вона розвиває довіру, і на цьому фундаменті будуються всі комунікації між людьми, а також відповідальність за них. Коли дитина бреше, довіра порушується, і стосунки страждають.

Перш ніж відучити дітей брехати, треба, щоб у них відпала потреба в цьому невдячному занятті, а щоб це сталось, необхідно розібратись у причинах, які спонукають дітей обманювати.

Як правило, діти брешуть з тих же причин, що й дорослі: якщо вони відчувають себе захопленими зненацька, бояться покарання або бути знехтуваними, відчувають, що їм щось загрожує, чи просто думають, що брехня допоможе зробити життя всіх простішим.

Часто брехня є ознакою низької самооцінки. Люди думають, що вони повинні виглядати краще, тому що не знають, що їх приймуть і такими, якими вони є, без прикрас.

Поради батькам

• Не ставте провокаційні запитання, що примушують дитину брехати. Провокаційним є те запитання, відповідь на яке ви знаєте заздалегідь. Наприклад, «Ти прибрав у своїй кімнаті?». Замість цього краще сказати: «Я помітила, що ти ще не прибрав у своїй кімнаті. Хочеш, ми разом розробимо план, як це зробити в кілька етапів?».
• Зосередьтесь на вирішенні проблем, а не на почутті сорому та провини: «Що ми повинні зробити, щоб ти справлявся зі своїми домашніми обов'язками?» замість того, щоб спитати: «Ти зробив усю свою роботу на сьогодні?».
• Будьте чесними самі. Скажіть дитині: «Це не схоже на правду. Найчастіше ми кажемо неправду, коли відчуваємо себе захопленими зненацька, наляканими або в небезпеці будь-якого роду. Чому б нам не обговорити, що відбулось насправді, просто зараз? Якщо захочеш, можеш поділитися зі мною тим, що сталося пізніше, коли будеш готовий».
• Поважайте особистий вибір своїх дітей, якщо вони не хочуть чимось ділитися з вами.

Як уникнути подібних проблем у майбутньому

• Для того щоб діти не вважали себе поганими й не думали, що їм треба приховувати свої помилки, допоможіть їм усвідомити, що припускатися помилок нормально, тому що вони дають можливість чогось навчитись.
• Покажіть приклад, розповівши дітям правду про себе. Поділіться з ними спогадами про часи, коли вам самим було важко завжди казати правду, але ви вирішили, що краще все-таки подивитись в обличчя наслідків своїх дій і зберегти почуття власної гідності. Переконайтеся, що ви чесні зі своєю дитиною, а не читаєте їй лекцію.
• Нехай діти знають, що ви любите їх без будь-яких умов і ніщо не зможе зменшити вашу любов до них. Багато дітей брешуть, тому що бояться, що правда розчарує їхніх батьків.
• Заохочуйте готовність дітей казати правду: «Дякую за те, що сказав мені правду. Я знаю, що це важко. Я дуже рада, що ти готовий зіштовхнутися з наслідками твоєї поведінки, і впевнена, що ти зможеш упоратися з ними й навчитись на своїх помилках».
• Припиніть намагатись контролювати дітей. З одного боку, діти брешуть, щоб мати можливість бути тими, ким їм хочеться бути й робити те, що їм хочеться робити. З іншого – вони брешуть, щоби порадувати своїх батьків, примушуючи їх думати, що вони роблять те, чого від них очікують.

Чого можуть навчитись діти?

Діти можуть зрозуміти, що казати правду у своїй родині абсолютно безпечно. І навіть коли вони забувають про це, їм нагадують цю істину з любов'ю й повагою. Вони можуть зрозуміти, що батькам не байдужі їхні побоювання та всілякі помилки, і вони завжди допоможуть їм справитися з ними.

Заключні поради батькам

• Багато дітей обманюють, щоб захистити себе від осуду та критики, тому що дійсно думають, що вони погані, коли їм кажуть про це дорослі. Звісно, вони хотіли б уникнути болю такого роду.
• Пам'ятайте, що дитина не буде завжди такою, якою вона є зараз. Якщо ваша дитина каже неправду, намагайтесь не перегинати палицю, застосовуючи коригувальні заходи, наприклад, називаючи її брехуном.

Джерело: платформа "Розвиток дитини" https://childdevelop.com.ua/articles/upbring/2960/

Як зрозуміти, що дитина є жертвою булінгу? (віртуальний батьківський всеобуч 3)

Чому діти стають жертвами булінгу?

    Психологи визначають декілька основних причин: 

* Занижена самооцінка. Навіть якщо дитина виявляє її через нарцисизм, надмірну відкритість, зверхність. 

* Домашня атмосфера. Дуже часто жертвами булінгу стають діти, яких вдома принижують, знецінюють, ображають. Або є родини, де дитину звикли жаліти - нещасна, хвора, росте без батька...Школа і садок — каталізатор домашніх проблем. Тож, якщо дитина звикла отримати більше уваги до себе, поблажливість батьків, коли вона бідна й нещасна, то вона буде створювати навколо себе таку ж атмосферу і в школі. 

* Атмосфера в класі. Бувають колективи, створені самостійно або руками вчителя, в яких є дитина-агресор. Вона свідомо шукає слабшого, використовує його як грушу для биття, вирівнюючи свій психологічний стан 

Як батькам зрозуміти, що дитина є жертвою булінгу?

* Діти, які страждають від булінгу, можуть не хотіти йти до школи або ж можуть плакати, вигадувати хворобу у шкільні дні.

 * Вони не беруть участь у спільній класній діяльності, соціальних заходах.

 * Часто у дитини змінюється поведінка: вона усамітнюється, поводить себе незвичайно. 

* Дитина починає губити гроші або речі, приходить додому у порваному одязі чи з поламаними речами. Коли ви її запитуєте, що трапилося - не можуть реалістичо пояснити. 

* Може почати говорити про те, що кине школу, пропускає заходи, в яких приймають участь інші учні. 

* Відсутність контакту з однолітками: немає друзів, зідзвонювань, не ведеться переписка у соцмережах, похід до школи і повернення звідти наодинці, немає у кого запитати домашнє завдання. 

* Психосоматичні ознаки: часті хвороби, наприклад, ломота в тілі, болі в животі, вірусні інфекції. 

* Обмальовані руки або специфічні малюнки на полях у зошиті. 

* Бажання іти до школи іншою дорогою, аніж та, якою йдуть усі інші діти.

Джерело: важливо про булінг батькам, https://ozernegym.in.ua (https://surl.li/qclzsv)

Домашнє насильство - що треба знати: шпаргалка від практичного психолога для батьків

 

ГО "Інститут молоді", https://inmol.org/shparhalka-domashnie-nasylstvo-shcho-treba-znaty/

Домашнє насильство не є "приватною справою"

Домашнє насильство не є «приватною справою». Це порушення прав людини, і держава має обов’язок захищати кожного, хто стикається з небезпекою.

До Міжнародного дня боротьби за ліквідацію насильства над жінками (25 листопада)  підготовано покроковий чек-лист — що робити в екстреній ситуації, які документи мати під рукою, як скласти план безпеки та куди звертатися по допомогу.

Ці кроки (вище прописані) можуть врятувати життя. Ви не самі, і підтримка доступна.

Джерело: Міністерство соціальної політики, сім'ї та єдності України, https://surl.li/jxzhhj

Емоційна безпека: як подбати про себе?

Як сварки батьків впливають на дитину? (консультація для батьків в рамках роботи віртуального консультпункту "Сімейна педагогіка")

Обов'язки і права дитини

https://naurok.com.ua/

Профілактика правопорушень серед неповнолітніх. Консультація для педагогів та батьків.

 

Правопорушення, здійснені неповнолітніми, - це небезпечне соціальне явище, оскільки,

по-перше, негативно впливають на формування особистості; 

по-друге, завдають значної шкоди суспільству через втрату трудових ресурсів (лише третина покараних повертаються до повно цінного суспільного життя); 

по-третє, відіграють значну роль у формуванні рецидивної злочинності (дві третини рецидивістів розпочинають свій злочинний шлях ще неповнолітніми). 

Кожен 8-9-й злочин в Україні здійснюється неповнолітніми. Близько 11% серед осіб, які беруть участь у скоєнні злочинів, - неповнолітні. Кількість підлітків, що вчинили злочин вдруге, за останні роки зросла майже на 19 % .

Одним із напрямів у боротьбі зі злочинністю взагалі та злочинністю неповнолітніх, зокрема, є профілактична діяльність.

Профілактика правопорушень серед неповнолітніх в Україні проводиться зусиллями соціально-психологічних служб, педагогів, співробітників соціальних служб, служб у справах неповнолітніх, працівниками право охоронних органів. Проте дослідники звертають увагу на численні проблеми у цій сфері діяльності, які полягають у відсутності налагодженої співпраці між різними суб'єктами профілактики, у застосуванні переважно групових та масових форм роботи та неналежній увазі до інтерактивних методів (тренінгів, рольових ігор тощо), які сприяють кращому засвоєнню інформації дітьми.

У процесі дослідження проведеного центрами соціальних служб для молоді, було виявлено, що причинами скоєння злочинів самі підлітки вважають: * не усвідомлення наслідків своїх вчинків - 67 %; 

* надмірне вживання алкоголю, наркотиків - 28 %;

* незнання законів України - 5 %;

* недостатнє виховання та увага з боку батьків - 59 %;

* вплив друзів, негативної компанії - 50 %;

* важке матеріальне становище - 18,5 % .

Отже, серед ключових чинників ризику щодо можливості скоєння злочинів неповнолітніми можна назвати такі: 

- недостатній рівень правосвідомості та правових знань;

- брак організованої системи дозвілля;

- вживання алкогольних та наркотичних речовин;

- низький рівень правових знань батьків та недостатня увага з їхнього боку до виховання тощо.

Відповідно до чинників ризику можна визначити напрями профілактики правопорушень.

Напрями, форми та методи профілактики. 

Проблему профілактики правопорушень серед дітей розглядають переважно як частину педагогічної діяльності, зокрема, у межах навчальних закладів. Проте вищенаведені причини правопорушень вказують, що для подолання злочинності серед неповнолітніх виховної роботи лише в межах навчальних закладів недостатньо.

Заходи правового виховання, спрямовані на профілактику правопорушень, можна розподілити на такі напрями:

! надання правових знань педагогами під час викладання певних предметів; 

! проведення вікторин, тематичних уроків (для молодших школярів);

! зустрічі з працівниками правоохоронних органів, які можуть відбуватися за місцем навчання дітей або за місцем роботи правоохоронців (екскурсії до відділів міліції, постів ДАІ, організацій);

! використання методів правового виховання неповнолітніх (роз'яснення, розповіді, бесіди, читання творів, лекції, дискусії, диспути з правових питань, «круглі столи» з правових питань та інші вербальні методи, інтерактивні методи - ігри, рольові ігри, вправи, тренінги, конкурси;

- профілактика вживання підлітками наркотиків, тютюнопаління та алкоголю. 

Отже, головними напрямами профілактики правопорушень серед неповнолітніх можна вважати: правове виховання, організація дозвілля, профілактика вживання алкоголю, тютюнокуріння та наркотиків. 

Для поліпшення проведення профілактики правопорушень серед неповнолітніх у школі психологи рекомендують наступне:

1.Налагоджувати співпрацю з організаціями, що працюють у сфері попередження протиправних дій неповнолітніх, залучати до співпраці громадські організації.

2. Урізноманітнювати форми та методи профілактики, збільшувати застосування вербальних методів: окрім лекцій та бесід, які передбачають пасивне сприйняття інформації, використовувати диспути, дискусії, вікторини, які активніше залучають слухачів, а також інтерактивні методи подання інформації (зустрічі з елементами тренінгу, сюжетно-рольові ігри, вправи).

3. Сприяти розробці та впровадженню програм, які організовують дозвілля підлітків.

4. Залучення правоохоронців до спільних заходів дозвілля дітей (спортивних змагань, конкурсів) та для проведення сюжетно-рольових ігор з метою ознайомлення з роботою правоохоронних органів

5. Підготовка волонтерів, які можуть стати контактними особами для дітей, схильних до девіантної поведінки.

6. Проведення заходів з правової освіти фахівцями та за різноманітними методиками (“Рівний — рівному”, “Безпечний простір” та інш.)

Джерело: https://surl.li/yeajku

Попередження та протидія кібербулінгу

Кібербулінг - це один із різновидів булінгу (цькування), що передбачає жорстокі дії з метою дошкулити, нашкодити, принизити людину з використанням сучасних електронних технологій: Інтернету (електронної пошти, форумів, чатів, ICQ) та інших засобів електронної техніки – мобільних телефонів чи інших ґаджетів.

Відмінності кібербулінгу від булінгу зумовлюються особливостями Інтернет-середовища: анонімністю, можливістю підмінити ідентичність, охоплювати велику аудиторію одночасно, (особливо дієво для поширення пліток), здатність тероризувати та тримати у напрузі жертву будь-де і будь-коли.

Кібербулінг являється формою психологічного насильства.

Типи кібербулінгу:

• перепалка (флеймінг) - обмін короткими гнівними та запальними репліками між учасниками з використанням комунікаційних технологій (як правило, на форумах та в чатах);
• нападки (домагання) – регулярні висловлювання образливого характеру на адресу жертви (багато СМС-повідомлень, постійні дзвінки), що перевантажують персональні канали комунікації;
• наклеп - поширення неправдивої, принизливої інформації;
• самозванство - використання особистих даних жертви (логіни, паролі до акаунтів в мережах, блогах) з метою здійснення від її імені негативної комунікації;
• публічне розголошення особистої інформації - поширення особистої інформації, наприклад шляхом публікування інтимних фотографій, фінансової інформації, роду діяльності з метою образи чи шантажу;
• ошуканство - виманювання конфіденційної особистої інформації для власних цілей або передачі іншим особам;
• відчуження (острокізм, ізоляція) - онлайн відчуження в будь-яких типах середовищ, де використовується захист паролями, формується список небажаної пошти або список друзів;
• кіберпереслідування - приховане вистежування жертви для скоєння нападу, побиття, зґвалтування;
• хепіслепінг – реальні напади, які знімаються на відео для розміщення в Інтернеті, що можуть привести до летальних наслідків;
• онлайн-грумінг – побудова в мережі інтернет дорослим або групою дорослих осіб довірливих стосунків із дитиною (підлітком) з метою отримання її інтимних фото/відео та подальшим її шантажуванням про розповсюдження цих фото, наприклад для отримання грошей, більш інтимних зображень чи навіть примушування до особистих зустрічей.

Ознаки кібербулінгу:

♦ систематичність (повторюваність) діяння;

♦ наявність сторін – кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності);

♦ дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.

Якщо висловлювання, поширення картинок тощо в мережі Інтернет щодо певної особи сприймається нею як жарт, не мають систематичного характеру та не викликають негативних емоційних реакцій, такі дії не вважаються кібербулінгом.

Сторони кібербулінгу та їхні ролі

Кривдник (булер) – учасник освітнього процесу, в тому числі малолітня чи неповнолітня особа, яка вчиняє булінг (цькування) щодо іншого учасника освітнього процесу.

Потерпілий (жертва) – учасник освітнього процесу, в тому числі малолітня чи неповнолітня особа, щодо якої було вчинено булінг (цькування).

Спостерігач – свідки та (або) безпосередні очевидці випадку булінгу (цькування).

Дії потерпілого щодо видалення інформації про нього в комп'ютерній мережі

З метою захисту від кібербулінгу потерпілий може вчиняти наступні дії:

→ На початковому етапі прояву кібербулінгу, якщо це можливо, емоційно не реагувати, оскільки "емоції породжуються емоції".

→ Фіксувати всі дії кривдника (наприклад, робити фото або скріншоти неправдивої інформації про себе; інформації, що містить персональні дані; інформації, що принижує честь та гідність (далі - інформація).

→ Звернутися за порадою щодо дій кривдника до батьків, вчителів, довіреної особи або зателефонувати на національну дитячу "гарячу" лінію (у будні: з 12.00 по 16.00 за номером 0 800 500 225 (безкоштовно зі стаціонарних та мобільних) та 116 111 (безкоштовно з мобільних).

→ Звернутися із заявою або повідомленням про вчинення кібербулінгу до керівника навчального закладу, якщо кібербулінг вчиняється щодо потерпілого в навчальному закладі і кривдником є учень (студент) або член педагогічного колективу.

→ Якщо кібербулінг відбувається в соціальній мережі (наприклад, Facebook, Telegram, Вконтакте, Twitter, Youtube тощо), потерпілий має можливість звернутися зі скаргою до адміністратора сторінки або групи, що створена у відповідній соціальній мережі, з метою видалення інформації про нього. У випадку відмови адміністратора виконати відповідні дії, потерпілий може звернутися безпосередньо до служби підтримки соціальної мережі (наприклад, у соціальній мережі Facebook міститься вкладка "Довідка та підтримка") або натиснути кнопку "Поскаржитися".

→ У випадку виявлення в мережі Інтернет, на вебсайті інформації, потерпілий має право вимагати видалення такої інформації з вебсайту, а також, з результатів видачі за відповідними запитами з пошукових систем, котрі скеровують на вказані вище сайти. З цією метою варто звернутися до власника вебсайту (дізнатися дані щодо адміністраторів або власників вебсайтів допоможе сервіс Whois).

Джерело: https://ruskepole.school.org.ua/kiberbuling-20-59-12-08-02-2022/