1. Дитина не просто багато часу проводить у телефоні - іі мозок змінюється. Він зростає за умов кліпового сприйняття: різкі кадри, сплески дофаміну, відсутність пауз. Лобові частки, що відповідають за самоконтроль та концентрацію, не формуються належним чином. У сім років він уже не може дослухати розповідь — йому нудно.
2. За останні десять років зросла кількість діагнозів: "аутичні риси", "емоційна нестабільність", "синдром дефіциту уваги та гіперактивності" (СДВГ). Батьки звинувачують школу чи дітей, але головний тригер – це телефон. Нервова система не справляється, і це призводить до зривів саморегуляції. Дитина або перезбуджена, або замкнена в собі. Звідси істерика, тривожність, агресія, ізоляція. Не особливості характеру — це перегрів мозку.
3. Один психіатр запропонував дітям із порушеннями поведінки відмовитися від екранів на 30 днів без прийому ліків. На 12-й день нормалізувався сон. До 18-го дня повернувся інтерес до життя. А до 30-го дня відновився візуальний контакт. "Це було як детокс від важких наркотиків", - сказав він. Реакція мозку виявилася шокуючою.
4. Помилка думати, що так у всіх. Ви можете інакше. Телефон – це не просто екран. Це зовнішнє джерело стимуляції, яке руйнує здатність до емпатії. Емоції стають плоскими, а зв'язки поверхневими. Проблема не в лінощі — нейрозв'язки просто не формуються.
5. Мозок перестає радіти звичайному життю. Прогулянка, гра, читання більше не викликають інтересу. Тільки спалах екрана здатний пробудити активність. Без неї дитина відчуває млявість та апатію. Це не характер – це дофаміновий відкат. Потім можуть наступити депресія, відстороненість та знецінення. І ви не розумієте чому.
Автор: Elena Kulazhenko
Немає коментарів:
Дописати коментар