ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОФІЛАКТИЧНОЇ РОБОТИ З ДЕВІАНТНИМИ УЧНЯМИ

 

 При здійсненні профілактичної роботи з учнями, схильними до девіантної поведінки, освітянам доцільно дотримуватися певного алгоритму соціально-психологічної роботи. 

Алгоритм  та  етапи  роботи з учнями, схильними до девіантної поведінки

 

Етап роботи	Зміст роботи	Методи, форми роботи	Виконавець
1.Збір інформації  про девіантні   прояви поведінки учнів	Визначення учнів, схильних до девіантної поведінки	Вивчення соціального паспорту навчального закладу, анкетування, опитування вчителів, батьків	Соціальний педагог, класний керівник
2.Встановлення контакту з учнем	Встановлення емоційного контакту з учнем шляхом щирої зацікавленості в усьому, що пов'язане з ним тощо	Бесіда, інтерв'ю	Класний керівник практичний психолог
3.Діагностична робота	Вивчення соціального статусу, стосунків учня   з учнями, педагогами, взаємин  у сім’ї	Спостереження, анкетування, вивчення житлово-побутових умов	Соціальний педагог, класний керівник
	Поглиблена індивідуальна діагностика учня та вивчення: - типу девіації підлітка;   - причин поведінки; соціальної дезадаптації та чинників соціального середовища, що сприяють формуванню девіантної поведінки і заважають соціальній адаптації; - особливостей сімейного виховання; - відносини підлітка до себе, своєї поведінки, оточення, ризиків повторного прояву поведінки; - скарг педагогів, індивідуальних особливостей учня тощо	Тестування,     анкетування, спостереження	Практичний психолог   Соціальний педагог   Класний керівник
4.Заповнення документації	Заповнення індивідуальної психолого-педагогічної картки учня, складання   характеристики учня з  визначенням можливих напрямків корекції, рекомендацій педагогам і батькам		Практичний психолог, класний керівник
5. Складання програми подальших дій щодо надання соціально-психологічної допомоги	Складання спільного плану індивідуального психолого-педагогічного супроводу учня, визначення мети і завдань соціально-психологічної роботи з учнями. Розробка індивідуальної програми корекційних впливів, що передбачає комплекс різних видів допомоги підлітку: медичної, педагогічної, соціальної, психологічної		Практичний психолог, соціальний педагог, класний керівник
	Проведення  корекційно-розвивальної роботи,  корекція особистісних рис, які обумовлюють девіантну поведінку, сприяють соціальній дезадаптації, набуття навичок подолання проблем, позитивної соціальної  поведінки	Практичні заняття з елементами тренінгу, індивідуальні консультації, позанавчальна діяльність: -тренінги особистісного росту, розвиток почуття приналежності до групи,підвищення відчуття власної унікальності, підвищення впевненості в собі, підвищення активності,  самопізнання, -індивідуальне консультування, -оптимізація спілкування учня з однолітками та дорослими, -формування почуття власної гідності та впевненості в собі, -адекватної самооцінки, -розвиток вміння ставити перед собою мету і володіти собою, -розвиток мислення, -формування навичок самоконтролю тощо	Практичний психолог, класний керівник
	Корекція негативного впливу соціального оточення (сім’ї, неформальних груп однолітків, усунення негативного впливу з боку оточуючих), патронаж сімей, які опинилися в складних життєвих ситуаціях: рекомендації щодо перебудови сімейних стосунків, зміни стилю виховання тощо, посилення відповідальності батьків за виховання дитини	Практичні заняття, тренінг, індивідуальні консультації, позанавчальна діяльність	Практичний психолог, соціальний педагог, класний керівник
	Залучення інших спеціалістів та організацій, залучення соціального середовища до роботи з  учнями, схильними до девіантної поведінки.  Створення умов для повноцінного задоволення потреб дитини, розвитку її творчих здібностей самореалізації у творчій діяльності, праці, змістовного відпочинку, включення до груп однолітків соціально-позитивної спрямованості	Практичні заняття, тренінг, індивідуальні консультації, позанавчальна діяльність, координація спільних дій з правоохоронними установами, громадськими організаціями: - залучення до видів діяльності, що сприяють самореалізації учня: секції, гуртки, туристичні походи, - залучення інших спеціалістів тощо - формування навичок соціальної компетентності, - статеве виховання, - правова просвіта тощо	Соціальний педагог, класний керівник
6.Визначення ефективності проведеної роботи	Оцінка ефективності й аналіз проведеної роботи		Практичний психолог, соціальний педагог

Для  ефективного проведення профілактичної роботи фахівцям психологічної служби необхідно чітко визначати критерії, за якими можна віднести того чи іншого учня до групи учнів, схильних до девіантної поведінки (портрет учня).

Портрет учня, схильного до девіантної поведінки:

1. Неуспішність з навчальних дисциплін.

2. Систематичний пропуск занять.

3. Відсутність стійких поведінкових проявів,  що стосуються моральних, соціо-культурних норм.

4. Створення дисгармонійної поведінкової та емоційної атмосфери в колективі учнів.

5. Вербальні та невербальні прояви агресії.

6. Відсутність конструктивних комунікативних навичок, мотивації до навчання та особистісного росту, навичок самостійного вирішення конфліктних ситуацій.

7. Акцентуації характеру, неврози, неврастенії.

8. Відмова від допомоги фахівців за наявності проблемної ситуації.

9. Вживання алкогольних, наркотиччних речовин, тютюну тощо.

10. Схильність до бродяжництва, вимагання.

11. Підтримка зв'язку зі злочинними угрупуваннями.

12. Участь у розповсюдженні наркотичних речовин.

13. Участь у сексуальному домаганні, прояв насильницької поведінки тощо. 

Я боюсь обстрілів, навіть коли немає повітряної тривоги. Що з цим робити?

 ВІДЧУВАТИ СТРАХ — ЦЕ НОРМАЛЬНО.

⁉️  Постійний ризик ракетних атак і звуки вибухів, які іноді лунають навіть раніше за сирену, спричиняють тривогу та відчуття безнадії. Ви дізнаєтеся, як опанувати страх, якщо він починає негативно впливати на ваше життя за посиланням 🆗 https://howareu.com/materials/ya-boius-obstriliv-navit-koly-nemaie-povitrianoi-tryvohy-shcho-z-tsym-robyty

В публікації використані матеріали, що створені ГО «Безбар'єрність» спільно з МОЗ України за підтримки ВООЗ у межах Всеукраїнської програми ментального здоров'я за ініціативою Олени Зеленської.

Пам’ятка для вчителів стосовно булінгу (кібербулінгу)

     В такому непростому питанні, як булінг (кібербулінг), важлива профілактика, попередження. Але це тема окремої та довгої розмови. Ми ж із вами розглянемо питання, що робити, коли вже є місце такій ситуації.

У випадку з булінгом одна з ключових задач – виявити проблему якомога раніше. Поки ще можна все зупинити, поки ситуація не зайшла надто далеко та наслідки не спричинили великої шкоди.

Ми вже знаємо, що цькування здебільшого відбувається не на очах вчителів та дорослих. Це процес потайний, який часто проходить за межами класу чи школи. Але у колективі обов’язково відбуваються зміни, що на перший погляд не пов’язані з цькуванням, але можуть сигналізувати про нього.

Отже, на що треба звернути увагу вчителю, що може бути передвісниками або маркерами цькування у класі:

· занадто підвищена емоційна атмосфера у класі;

· ви помічаєте, що діти припиняють спілкуватися та замовкають при появі поряд вчителя або дорослого;

· спостерігається відокремлення окремих учнів від решти класу;

· у класі сталося «перегрупування» дружніх кіл;

· кардинальна зміна поведінки окремої дитини – як пригнічена, сумна, закрита, так і навпаки – занадто піднесена, жвава, агресивна;

· раптове та нехарактерне зниження шкільної успішності окремої дитини;

· часті хвороби та/або прогули окремої дитини, не притаманні їй до цього часу.

Якщо ви помітили якісь з цих ознак та запідозрили негаразди у дитячих відносинах, варто звернутися до шкільного психолога за допомогою. Психологи мають у своєму арсеналі методики, які допоможуть виявити ймовірних або вже існуючих учасників цькування.

Що важливо пам’ятати, працюючи з булінгом:

· Цькування – явище групове, одна з форм поведінки групи, тож працювати щодо його подолання треба з усіма членами групи. Окрема робота (виховні бесіди, каральні санкції, корекція з психологом тощо) тільки з жертвою або тільки з агресором призведе до тимчасового результату, але цькування не зупинить.

· Група, яка згуртувалася навколо загальної цікавої мети, не буде цькувати. Гарний приклад – секції у дитячих будинках творчості, компанії однодумців. А от група, яку створили штучно, у якої немає спільної мети, що об’єднує, але є потреба у згуртуванні (а шкільні класи є саме такими групами), обов’язково знайде, проти чого або, скоріш, проти КОГО об’єднатися.

· Діти ніколи не можуть впоратися з булінгом самотужки, це не «пройде саме»! У цьому процесі вкрай необхідне втручання стороннього дорослого – і не одного.

· Важливо розрізняти непопулярність та цькування. Непопулярна дитина може бути без друзів у класі, мало спілкуватися та не «лізти у перші ряди» у громадській діяльності. Цькування може маскуватися під непопулярність, але коли дитина потерпає від насильства, психологічного або фізичного, сумнівів не має бути.

Отже, що потрібно робити, коли виявлено цькування:

· Припинити процес насильства та достеменно визначити, що трапилося, коли, де, хто учасники, свідки, скільки часу триває тощо.

· Повідомити про ситуацію дирекцію школи та батьків учасників булінгу. По-перше, ситуація серйозна, до неї залучено багато дійових осіб, існують ймовірні тяжкі наслідки, тож вирішувати цю проблему повинні усі разом. А по-друге, нещодавно прийнятий закон України № 8584 щодо подолання булінгу передбачає адміністративну відповідальність усіх дієздатних осіб, які брали участь у цькуванні або які нічого не зробили для його припинення.

· Звернутися по допомогу до інших спеціалістів – психолога, соціального робітника, медіатора, експерта та інше.

· Разом з батьками, дирекцією школи, іншими спеціалістами (психолог, соціальний робітник, медіатор тощо) визначити та реалізувати заходи з підтримки постраждалого – надання медичної та психологічної допомоги, тимчасове невідвідування шкільних занять, переведення до іншого класу та інше.

· Разом з дирекцією, батьками дитини-агресора та іншими спеціалістами (психолог, соціальний робітник, медіатор) визначити і застосувати дисциплінарні та виховні заходи щодо дитини-агресора. Це може бути бесіда, зауваження, догана, подальше спостереження та надання психологічної допомоги.

· Провести з класом бесіду щодо цькування у колективі. Але! Привселюдно не можна називати скривджену дитину жертвою, а її кривдника – агресором! Це тільки підтвердить «правоту» ситуації, ролей її учасників та їх дій. Тобто агресор отримає підтвердження того, що він домігся того, заради чого і здійснював цькування. А жертва отримає чергове, та ще й привселюдне, приниження. Бесіди щодо з’ясування обставин, виховні бесіди тощо треба проводити або в дуже вузькому колі людей, або наодинці. Важливо залучити дітей до обговорення цієї теми, разом виробити план дій щодо подолання булінгу у класі.

· Провести батьківські збори, присвячені темі цькування. Надати батькам інформацію про булінг (причини виникнення, дійові особи, сигнали про наявність, наслідки та інше), що допоможе їм попереджати або визначати явище цькування.

· Коли гостра стадія процесу минула, впроваджуються кроки, що забезпечать у колективі атмосферу поваги та толерантності, упорядкують поведінку дітей.

Важливо розробити, можливо разом з учнями, класну збірку правил або Кодекс поведінки, що буде визначати прийнятні та недопустимі види поведінки у класі та школі. Корисним для учнів буде періодично обговорювати та розбирати, чи вдається їм дотримуватись цього Кодексу, що заважає або допомагає і т. д.

Залучення всього колективу до якоїсь спільної справи, що буде об’єднувати всіх, згуртовувати. Важливо підібрати таку справу, до якої були би залучені УСІ учні. Або це може бути декілька справ чи заходів, де у різних сферах будуть брати участь УСІ! Щоб кожен учень зміг відчути себе корисним для інших, мав визнання у чомусь своєму, мав змогу показати себе.

Проведення разом з психологом або соціальним педагогом різноманітних вправ та ігор для формування у колективі почуття згуртованості, доброзичливості, толерантності, довіри, взаємоповаги тощо.

Як бачите, протидіяти булінгу складно та довго. Це потребує великих зусиль, займає багато часу, а результат можна побачити не одразу. І подолавши наслідки конкретної ситуації, не можна думати, що цькування не повториться. Головне у боротьбі з булінгом – постійна профілактична діяльність, швидке реагування та подолання найменших проявів та зародків цькування. Але це вже зовсім інша тема, про яку поговоримо іншим разом.

Дорослі, будьмо уважнішими до своїх дітей!

Підвищуємо впевненість у собі

ВПЕВНЕНІСТЬ - ЯК ФАКТОР УСПІХУ

Невпевненість у собі часто заважає нам розкрити наш потенціал на повну і досягти бажаного. 

Проаналізуйте недоліки. Кожного разу, коли помічаєте хвилювання та руйнацію впевненості в собі, зупиніться та занотуйте думки, які в цей час кружляють у вас в голові. Протягом тижня записуйте негативні формулювання стосовно себе та аналізуйте свій внутрішній діалог. Цей список щоразу зменшуватиметься, коли ви прочитаєте думки з тверезою головою.

Пам’ятайте про сильні сторони. Так само можете виписати і свої перемоги, сильні якості, події, що змусили вас пишатися собою тощо. У час, коли ви зазнаєте поразки або через надмірне хвилювання почуватиметесь невпевнено, важливо нагадати собі про те, що у вас виходить гарно. Так ви отримаєте більше довіри до самого себе.

Ставте собі мету. Без мети важко рухатися вперед, а її досягнення кожного разу додає впевненості у власних силах. Не бійтеся ставити грандіозні цілі, навіть, якщо хтось вважає, що у вас не вийде. Можете не звертати увагу на такі коментарі, але вони здатні стати додатковою мотивацією.

Турбуйтесь про себе. Впевненість в собі залежить від хорошого фізичного, емоційного та соціального здоров’я. Важко почуватись добре, якщо ви ненавидите свою зовнішність чи постійно мляві. Знайдіть час на вправи, їжу і сон.

Уявляйте себе тим, ким ви хочете бути. Візуалізація — це спосіб уявити себе таким, яким би ви пишались. Коли ми боремось із низькою впевненістю в собі, то часто неправильно сприймаємо себе.

 

Кожного дня робіть те, що вас лякає. Найкращий спосіб подолати страх — заглянути йому в очі. Якщо ви кожного дня робитимете щось, що вас лякає, то отримуватимете не лише хороший досвід, а й впевненість в собі.

Налаштуйтесь на перемогу. Замість того, щоб фокусуватись на списку справ, які потрібно зробити, зверніть увагу на список зробленого. Таким чином, ви зміцните віру в себе та будете впевнені у своїх навичках.

Проект реалізується за підтримки Федерального уряду Німеччини у межах програми «Громадянська служба миру».

Взаємодія практичного психолога з дітьми в критичних станах та ситуаціях

     

Під цією назвою 9 січня 2025 року відбулося засідання педагогічної науково-методичної комісії практичних психологів Білозерської громади Донецької області. Фахівці психологічних служб закладів освіти громади детально проаналізували  ознаки кризових станів у дітей та підлітків (Самарська М. В., практичний психолог Білозерської ЗОШ №18), розглянули особливості реагування та підтримку дітей та підлітків, що перебувають у кризовому стані (Воронова І. В., практичний психолог ЗОШ №13). На практиці розглянули різноманітні  техніки підтримки доречні для дітей у цих випадках (Коваль А. Л, практичний психолог ЗДО №19 та Ніколаєва В. Ю , практичний психолог ЗДО №22). Особливу увагу присутні приділили вправам з практикуму для дітей та підлітків “Твоя сила” відомої української психологині Світлани Ройз та з Аптечки психологічної самодопомоги "Ти як?" Всеукраїнської програми ментального здоров'я за ініціативою Олени Зеленської. А також, зупинилися на проблемах взаємодії практичного психолога з батьками\піклувальниками щодо проблем психічного здоров’я дітей та підлітків (Татаренко Г. С., практичний психолог Білозерської ЗОШ №15). Визначилися тематикою та напрямками роботи на ІІ семестр 2024-2025 н. р. психологічної спільноти Білозерської ТГ.

    Взаємодія практичного психолога з дітьми в критичних станах та ситуаціях є вкрай важливою й актуальною сьогодні. Попереду багато роботи, адже кризовий стан психічного здоров’я – це стан, в якому людина переживає досить інтенсивні емоції або дистрес (наприклад, тривогу, злість, паніку, безпорадність) та має видимі зміни у функціонуванні (наприклад, нехтування особистою гігієною, незвична поведінка). І від вчасної фахової допомоги залежить стан психічного здоров’я наших дітей. Запрошуємо всіх освітян до співпраці в цьому напрямку.

Аптечка допомоги при сильних почуттях

Інклюзія не означає "інвалідність"

🗣️Інклюзія – це процес створення середовища, де всі люди, незалежно від їхніх особливостей, можуть брати повноцінну участь у житті суспільства.

🧩Уявіть, що кожна людина — це частинка пазла, і для того, щоб зібрати картину, потрібно прийняти всі деталі такими, як вони є. Інклюзія допомагає кожному знайти своє місце в цій картині.

💡У освіті (садочках, школах, інститутах) інклюзія означає, що всі діти, незалежно від своїх здібностей чи стану здоровʼя, навчаються разом. 

Це стосується⤵️

🔸дітей з інвалідністю,

учнів, які мають труднощі у навчанні, особливі освітні потреби

🔸дітей з різними культурними традиціями або дітей, які спілкуються різними мовами. 

🎓Основна ідея інклюзії в освіті полягає у тому, щоб створити умови, де кожна дитина почуватиметься комфортно, отримає необхідну підтримку та зможе розкрити свій потенціал.

Чому інклюзія важлива❓

Інклюзія вчить, що всі люди рівні, навіть якщо вони різні. Це допомагає дітям з дитинства розуміти, що в суспільстві є місце для кожного. А для дітей, які мають інвалідність чи особливі освітні потреби - це можливість відчути, що їх підтримують і приймають👩🏼‍🦽‍➡️🚶🏻‍♂️

Інклюзія допомагає створювати світ, де кожен має право на освіту, працю та повноцінне життя, незалежно від своїх особливостей