Дитина різко відсуває гру, кидає фішку на стіл, кричить: "Я більше не буду!" - і на очах з’являються сльози.
Працюючи з дітьми з ООП, я не раз бачила, як звичайний програш у грі викликає дуже сильну реакцію. І щоразу думаю не про те, що дитина "не вміє програвати", а про те, як складно їй у цей момент впоратися з власними емоціями.
Бо програш - це не лише про результат. Це про розчарування, злість, безсилля, про те саме "я так старався - і не вийшло".
Саме тому для мене ця тема значно глибша, ніж просто вміння дотримуватися правил гри. Вона про те, як дитина вчиться проживати невдачу. І про те, що в такі моменти їй особливо ПОТРІБЕН ДОРОСЛИЙ, який не соромить, не тисне, не знецінює, а допомагає витримати цю хвилю емоцій.
Бо вміння програвати починається не з фрази "заспокойся". Воно починається з досвіду, що навіть у програші з тобою все гаразд.
Джерело: https://www.facebook.com/share/p/19Xf8D3fHu/
Немає коментарів:
Дописати коментар