Батькам про гіперактивність

Беремо відповідальність за свої емоції

​Відповідальність за емоції

На зауваження реагуєте виправдовуваннями, дуже засмучуєтеся, відчуваєте злість? Перекладаєте вину на когось або щось, що вас вивело з рівноваги, розізлило, тригернуло? Якщо так, то саме час взяти відповідальність за свої емоції.

Взяти відповідальність за емоції — не означає перестати відчувати. Ми не вибираємо, що відчувати, а що ні. Це як холод чи жар. Ми просто їх відчуваємо. 

Взяти відповідальність за свої емоції означає прийняти їх, не відкидаючи й не пригнічуючи. Це усвідомлення та контроль над тим, як ми реагуємо на події навколо нас. Визнання того, що ми не можемо обирати, що відчувати, але ми завжди можемо обирати, як реагувати на ці емоції.

Шкідливість пригнічення та підміни емоцій

На жаль, пригнічені емоції нікуди не зникають, а тишком-нишком продовжують впливати на людину зсередини. Пригнічені емоції можуть призвести до фізичних проблем: гормонального дисбалансу, аутоімунних захворювань тощо. Адже емоції запускають ланцюги процесів в організмі, наприклад, вироблення гормонів, підвищення пульсу та тиску, мобілізацію м’язів, пригнічення травлення.

Також підміна одних емоцій іншими або взагалі їхнє невираження може призвести до непорозумінь, недовіри у стосунках. Невміння виражати почуття може сприяти самотності, розчаруванню та депресії.

Що робити?

🔸 Визнайте емоції

Не соромтеся відчувати емоції. Вони є частиною нашого життя, і ми маємо право на них.

🔸 Позначте емоцію

Свідомо дайте визначення почуттям: "я злюся", "мені страшно", "я соромлюся" тощо.  Розвивайте свій емоційний словник.

🔸 Спостерігайте за сигналами тіла

Уважно слідкуйте, як ваше тіло реагує на емоції. Фізичні відчуття можуть допомогти зрозуміти емоційний стан.

🔸 Знайдіть причину

Спробуйте зрозуміти, як і в який момент виникла ця емоція. Поміркуйте про зовнішні та внутрішні фактори, що спровокували її. Чому саме це вивело вас із рівноваги? Що саме ви хотіли, чого саме прагнули в той момент?

🔸 Розділіть емоції

Розрізняйте оригінальні емоції від тих, що виникають пізніше через ваші роздуми, самоаналіз. Намагайтеся розкрити справжні почуття.

Коли ви почнете розуміти природу власних реакцій та відчувати, як вони з’являються й набирають оберти, вам буде все легше й легше справлятися з травмувальними ситуаціями. Вам вдасться уникнути негативних наслідків, поступово вибудовуючи власний емоційний світ. 

Якщо ваші намагання не мають успіху, не здавайтеся. Зверніться до спеціаліста, терапія показує ефективні результати.

Синдром самозванця

​Синдром самозванця: що це таке і як його позбутися

Синдром самозванця зазвичай проявляється в таких когнітивних судженнях людей про самих себе: “мене переоцінюють”, “я займаю не своє місце, обманюю людей, а мій успіх – чиста випадковість”. Зазвичай синдром самозванця стосується саме професійної діяльності. Причому він притаманний людям успішним у роботі, які багато сил вкладають у своє професійне зростання.

При цьому вони відчувають провину за те, що начебто обманюють інших. Вони бояться своєї недосконалості, їм постійно страшно від того, що їх викриють у непрофесіоналізмі. Люди із синдромом самозванця живуть у постійному страху помилитись і відчувають багато сорому.

Ці негативні думки та страхи забирають чимало енергії, що може призвести до вигоряння, апатії та депресії.

Основи таких переживань закладаються в дитинстві значущими людьми та оточенням. Хтось із нас ріс в ідеальності та водночас неможливості досягти того ідеалу, якого насправді не існує. Хтось – в ігноруванні та засудженні. Причин багато.

Ось варіанти, як ви можете допомогти собі зараз:

🔸 Спробуйте оцінити реально свої професійні здібності. Проаналізуйте, якими вміннями ви володієте, як і де ви ними користуєтеся.

🔸 Проговоріть свої переживання із психотерапевтом або близькими. Це дасть вам усвідомлення, що ледь не кожній людині властиві переживання, чи достатньо хороші вони професіонали своєї справи.

🔸 Найімовірніше, ви часто знецінюєте себе, а також у вашому оточенні є люди, які так само знецінюють вас.

🔸 Зверніть увагу на тих, хто поряд. Ловіть себе на тому, коли й кого знецінюєте самі, поряд з якими людьми ви це робите.

🔸 Намагайтеся приймати від інших визнання своїх професійних успіхів.

🔸 Назвіть свої досягнення, свої професійні якості. Не оцінюйте їх, а просто перерахуйте.

🔸 Зверніться по допомогу до психотерапевта. Він допоможе швидше розібратися у собі, з професіоналом ваш шлях самопізнання буде легшим.

Робота горя

​Робота горя

Життєвий шлях кожної людини сповнений втрат. Проте, якою б гіркою не була втрата, якщо психіка змогла провести роботу горя, то цей процес не тільки дає нам можливість залишити втрату в минулому і жити далі, але й збагачує нашу особистість.

На жаль, є багато факторів, які ускладнюють процес горювання, що призводить до депресії, поведінкових відігравань (наприклад, зловживання алкоголем) чи психосоматичних розладів.

Робота горя ускладнюється:

🔸Якщо людина вже переживає якусь тяжку втрату, то нова втрата може сприйматися особливо важко.

🔸Втрата була непередбачена. Наприклад, раптова смерть близької людини або несподіване звільнення з роботи.

🔸Існує значна залежність від втраченого об'єкта та складнощі, які виникають після його втрати. Наприклад, смерть одного або обох батьків неповнолітньої дитини, втрата єдиного джерела доходу тощо.

🔸Створена неможливість горювати через пряму або непряму заборону оточення: «скільки вже можна плакати…», «вони б не хотіли, щоб ви так сумували», «не треба так драматизувати», «інші люди переживають і не таке» тощо.

🔸Це симбіотичні стосунки, де дві людини сприймають себе як єдине ціле — «немає його/її, немає мене». Втрата одного з партнерів у таких стосунках стає емоційною катастрофою для іншого, адже він втрачає не просто близьку людину, а частину себе.

Перелічені вище п'ять факторів — серйозний привід уважно придивитися до того, як людина справляється із втратою.

Важливо розуміти, що втрати руйнують ілюзію нашого контролю над життям, тому психіка захищається від їх усвідомлення. Заперечення («цього не може бути») та розщеплення (частина психіки знає про втрату, а інша заперечує) — яскраві приклади таких захистів. Також горювання часто супроводжується безпорадністю, гнівом (іноді непрямим) та провиною. Почуття провини буває дуже сильним, навіть коли людина усвідомлює, що самозвинувачення не має сенсу.

Згадані захисні реакції й почуття можуть проявлятися досить інтенсивно, проте вони не є факторами ризику самі по собі, і часто присутні в гострій фазі «нормального» процесу горювання. Однак, якщо такий стан залишається впродовж тривалого періоду часу, це індикатор, що людині потрібна допомога фахівця з ментального здоров'я.

Джерело: Аріна Семеній, психологиня

Я-повідомлення

Дозволь собі подбати про себе

ДОЗВІЛ СОБІ ПОДБАТИ ПРО СЕБЕ

Мабуть кожен знає як можна турбуватися про себе .Це зробити собі приємне і доступне  там де ви є: щось таке що збільшує ваш фізичний комфорт, приносить хоча б маленьке задоволення, полегшення, втіху, відпочинок. Ресурсні дії, безпечний довірливий контакт.

Плюс базові фізичні потреби: сон, корисна їжа, вода, рух.

Але найбільша проблема не в тому, що ми не знаємо Як подбати. А в тому, що часто не даємо собі Дозвіл подбати. Особливо, коли нам Дуже складно витримувати реальність.

І чим більш виснажений стан нашої нервової системи (апатія, безсилля, неможливість відчувати радість чи взагалі якісь емоції, хочеться полежати і щоб ніхто не чіпав) - тим більше самозвинувачувальних думок, провини, сорому, які блокують доступ до відновлення, дозвіл надати собі підтримку чи звернутися за допомогою.

Мало сил - заборона на відновлення - ще менше сил.

Зачароване коло, яке підсилюється нереалістичними вимогами: “Ну раніше ж міг/могла!”, “Але ж інші можуть!” та самокараючим порівнянням: “Іншим ще гірше!”, “Не маю права розкисати!”, “Не можна нити, жалітися, нав’язуватися іншим.”

Коли ми віримо цим автоматичним думкам, то виснажене тіло опиняється в ще більшому стресі. Коли ми не визнаємо реальність "Раніше могла, але зараз з різних причин Не можу" - то виснажуємо себе ще більше.

Тож, цитуючи геніальні слова клієнтки:

❗️“Коли приходить думка, що я не маю права на відпочинок, то це означає, що саме зараз я найбільше потребую цього відпочинку”.

Сприйміть самозвинувачувальні думки як ознаку, що “мені складно”, "тіло виснажене". 

Як ознаку, що “час подбати про себе”. 

Перейдіть у запитання “що я можу зробити для себе? як себе підтримати? до кого звернутися?"

Нагадуйте собі правило як в літаках: “спочатку захисну маску на себе, тільки потім я можу подбати про інших”.Спочатку подбайте про свою безпеку, потім рятуйте іншого. Інакше доведеться рятувати двох.

Щоб були сили для інших - доберіть їх спочатку для себе.

Дбайте про себе, хай що вам каже втомлений мозок.

Поступово, маленькими кроками.

Радість навіть на 1 бал з 10 це вже перемога.

За матеріалами Наталія Біда.

Що треба знати і вміти дитині, яка йде до школи

Після запуску Нової української школи, всі діти в Україні йдуть до школи в 6-річному віці незалежно від здібностей. Перший клас, в якому дітям не задають домашніх завдань і не ставлять оцінок, розрахований на адаптацію. Але навіть з урахуванням такої лояльної програми, не всі дітки готові йти до школи в 6 років. 

У батьків є ціле літо для того, щоб підготуватися до школи і попрацювати над знаннями, яких не вистачає.

Нижче наведено декілька рекомендацій, що повинна вміти, і до чого має бути готова дитина, щоб у вересні цього року піти до першого класу.

#для_батьків #адаптація

Як це - нічого не відчувати?

​Як це – нічого не відчувати?

Завдяки почуттям люди навчилися не просто виживати, але й розвиватися. Адже саме почуття наповнюють життя сенсом. Чим більше ми відчуваємо, тим більш наповненим є наше життя. Якими б не були почуття, саме вони змушують нас відчувати себе живими.

Проте є люди, які відчувають душевну порожнечу або не можуть розпізнати та висловити свої переживання.

Психологи виділяють кілька таких станів, коли людина перестає відчувати емоції:

🔸 Апатія – це стан тимчасової байдужості, відсутності сил і мотивації. Людина втрачає інтерес до хобі та речей, які раніше приносили радість.

🔸 Ангедонія – світ стає сірим: людина не здатна отримувати задоволення. Їжа, спілкування, хобі, фізичні вправи, секс не приносять радості.

🔸 Депресія — це постійний пригнічений стан, втрата інтересу до життя. Зазвичай діагностується, коли подібний стан зберігається довше двох тижнів.

🔸 Алекситимія – нездатність висловити свої почуття; неможливість знайти слова, щоб висловити свої емоції.


Чому деякі люди не вміють поводитися з почуттями

Людина з дитинства здобуває навичку розпізнавати та вільно виявляти емоції зовні. Проблеми можуть початися тоді, коли батьки не вчать дитину розпізнавати чужі емоції, не дають дитині усвідомити, що ж вона сама відчуває, починають відчувати за неї. Якщо людину виховують батьки, які все контролюють, є ризик, що вона відчуватиме лише ті емоції, які їй дозволяли. Така людина стає для себе “цензором”, який жорстко контролює емоції та пригнічує “нелегітимні”. Через це людина може стати депресивною, байдужою або ж мати стани відсутності почуттів.

🔸 Контроль та уникнення

Негативні емоції, як-от злість, смуток, ревнощі, заздрість, нам також корисні. Але не всі вміють із ними поводитися, їх важко прийняти. Людині часом комфортніше втекти від неприйнятних почуттів або ж спробувати взяти їх під контроль.

Психіка включає захист. І ним стає інтенсивна тривога – саме вона наче оберігає від неприйнятних почуттів. Чим більше людина буде опиратися негативним почуттям, тим сильнішою ставатиме тривога.

🔸 Пригнічені та витіснені почуття

Коли негативних переживань стає забагато, що впоратись із ними нема сил, людина ховає їх глибоко всередині або витісняє.
Людина може хотіти виявити злість, але при цьому продовжує залишатися зовні спокійною. Агресія хоч і добре захована, але рано чи пізно знайде вихід: через знецінення, показову чесноту чи нудьгу. Якщо не проживати емоції, а пригнічувати їх, є ризик виникнення неврозу.

🔸 Ізоляція афекту

Ізоляція афекту – зменшення значення почуттів, усвідомлення їх через розум, а не переживання. У такому стані людина говорить про те, що відчуває, наче на автоматі – без емоцій. Почуття є, але емоційного зв'язку з ними немає. Наприклад, якщо хлопчикам у дитинстві наказували не плакати, то дорослими вони уникатимуть смутку та туги. Дівчатка, яким забороняли проявляти агресію, будуть її придушувати в дорослому віці.

🔸 Втрата орієнтирів

Почуття слугують для нас внутрішнім орієнтиром – підказують, що з нами відбувається. Коли підказок немає, ми діємо за загальноприйнятим алгоритмом – так, як від нас чекають. Людина може дбати про близьких, бути доброю, але при цьому не бути залученою емоційно.

Життя таких людей позбавлене яскравих фарб. У них нема прагнень, натхнення.
Інші їх сприймають як людей байдужих, проте ця байдужість звернена до самого себе.

***

Відновити здоровий прояв емоцій допоможе психотерапія. Психотерапевт покаже, як можна переграти руйнівні емоції, а також як сповна насолодитися позитивними. Все це необхідно, щоб жити повноцінним чуттєвим життям.

Як піклуватися про себе та підтримувати дітей?

​Як піклуватися про себе та підтримувати дітей? 

Серія коротких анімаційних відеороликів, щоб пояснити, як працює стрес та як підтримувати дітей зберігаючи власний ресурс.

Всі відео за посиланням: https://www.youtube.com/@safespace.kmarehab

Серед тем:

🟡 Почніть з турботи про себе. Це як в літаку: спочатку допоможіть собі, а потім дитині. Існує безліч вправ для боротьби зі стресом.

🟡 Говоріть з дитиною, придумуйте спільні ігри. Допомагайте їм долати своїх емоційних драконів.

🟡 Під впливом стресу у дітей можуть виникати ознаки вікового регресу. Це нормально. Але вчителям і батькам важливо розуміти базову фізіологію стресу у дітей, аби мати можливість їм допомогти.

Програма «Безпечний простір» — це програма психосоціальної підтримки для шкіл та дитячих садочків. Компоненти програми передбачають навчання для вчителів та шкільних психологів, профілактику вигорання, та надання підтримки дітям з симптомами психосоціального стресу і травми. За два роки повномасштабної війни до програми долучилися більше 2000 шкіл з усієї України.

Розправте плечі: секрети впевненості в собі

​Розправте плечі: секрети впевненості в собі

Ваше ставлення до себе – це ваш хребет. Уявіть, як складно жити радісно, коли ниє спина. Із самооцінкою так само: якщо вона хворіє, життя втрачає барви.

Щоденні кроки, зроблені з хворим ставленням до себе, складають життя, сповнене невпевненості, сумнівів і самознищення. Партнер, який терпить нездорові стосунки, може боятися, що більше нікому не буде цікавим. Людина з низькою зарплатою може вважати себе негідною більшого. А коли ви мовчки терпите хамство, ризикуєте повірити, що це ви того заслуговуєте.

Проблема із самооцінкою може виникнути в дитинстві, коли дитину не хвалять, постійно порівнюють з іншими, принижують та знецінюють. Також вона може з'явитися в більш дорослому віці як результат низки невдач.

✅  Симптоми хворої самооцінки: самокритика та самообрази, невпевненість у собі, чиясь думка важливіша за свою, страшно говорити «ні», незрозуміло, чого хочеться, почуття провини, знецінення себе, самопокарання, токсичні стосунки, прагнення привертати до себе увагу.

Але змінити самооцінку можливо! Це не так складно, як здається:

🔸 Зверніть увагу на своє тіло
Вчіться займати свій простір, розправляти плечі, вирівнювати спину, відчувати опору в стопах. Спочатку буде важко, але потім стане звичкою. Людина з хорошою поставою виглядає більш авторитетною, компетентною, успішною, гарною. Передусім – для себе!

🔸 Піддавайте сумніву самокритику
Негативні думки про себе майже невмирущі та практично завжди відчуваються як істина. Ваше завдання – навчитися гальмувати їх ще на підході. Пам'ятайте, що ваші думки – це не факти. Це просто думки, і вони можуть бути помилковими.

🔸 Визначте свої особисті межі
Особисті кордони бувають різними: тілесними, тимчасовими, емоційними, соціальними. Як це зробити? Дайте відповіді на ствердження: «Мені некомфортно, коли люди…», «Мені не подобається, коли мене називають…», «Я не люблю говорити на теми…». Згадайте ситуації, коли вам було неприємно. Ваші емоції – індикатор порушення кордонів.

🔸 Познайомтеся із собою
Анкета – добрий початок. Чесно та ретельно дайте відповіді на запитання про те, що вам найбільше подобається чи не подобається, чого ви хочете зараз чи через рік, сформулюйте свою мрію, визначте джерела натхнення, людей, поряд з якими ваша душа співає чи навпаки – ви відчуваєте багатоденний стрес після спілкування з ними.

✅  Зверніть увагу: заїдання, зміна зовнішності, брендові речі, копіювання інших людей, гроші та чуже схвалення не лікують самооцінку.

✅  Почати працювати над самооцінкою може бути важко. Цей процес потребує вашої постійної роботи, уваги, часу. Але в результаті ви отримаєте винагороду: стійкість до чужих слів, впевненість і рішучість, свободу, сміливість мріяти і йти до мети.

Тому починайте працювати вже зараз. Адже ви заслуговуєте на щасливе життя, сповнене любові до себе!

Що таке психічне здоров’я? Чинники психічного здоров'я (психологічна просвіта з питань ментального здоров'я 1)

Визначення Всесвітньої організації охорони здоров’я (The World Health Organization)

Психічне здоров’я – це стан психологічного добробуту, який надає людині можливість долати життєві стреси, реалізовувати свій потенціал/здібності, належним чином/ефективно/плідно навчатися та працювати, а також брати участь/робити внесок у життя своєї спільноти/ громади.

Психічне здоров’я — це значно більше, ніж відсутність захворювань, це невід’ємна частина нашого індивідуального та колективного здоров’я і добробуту.

Психічне здоров’я має надзвичайно велику цінність та є невід’ємною складовою загального добробуту людини.

Стан психічного здоров’я людини змінюється впродовж її життя.

Кожна людина має право на психічне здоров’я.

На психічне здоров’я впливає комплексне поєднання індивідуального, соціального та структурного стресу і вразливості.

До глобальних загроз для психічного здоров’я належать: економічна та соціальна нерівність; надзвичайні ситуації у сфері громадського здоров’я; гуманітарні надзвичайні ситуації (зокрема збройні конфлікти й вимушене переміщення); а також кліматична криза.

Чинники психічного здоров’я

Рада ООН з прав людини (United Nations Human Rights Council) описує чинники, що впливають на стан психічного здоров’я. Це

• Задоволеність стосунками з іншими людьми
• Насиченість життя стресами та кризами
• Можливість впливати на прийняття рішень у спільноті
• Задоволеність фінансовим становищем
• Безпечне середовище

Шановні колеги!

Подумайте, чи змінилися і якщо змінилися, то наскільки (за 10-бальною шкалою) ці чинники у вас під час повномасштабного вторгнення:

• Задоволеність стосунками з іншими людьми,
• Насиченість життя стресами та кризами,
• Можливість впливати на прийняття рішень у спільноті,
• Задоволеність фінансовим становищем,
• Безпечне середовище.

За матеріалами курсу від ГО "Смарт освіта" "Психосоціальна підтримка освітян". 

• 
  

Чому дитина обманює?

Розлучаємося з партнером "правильно"

​Розлучаємося з партнером “правильно”

Процес розставання можна зробити менш болючим. Але треба розуміти, що він у будь-якому разі не буде легким. І не важливо, вашим стосункам 2 місяці чи 10 років. Просто рівень болю та тривалість страждань буде різною.

Якщо ви вирішили розлучитися з партнером, є певні рекомендації психотерапевтів, як поводитись і що робити для полегшення цього процесу:

🔺Забудьте фільми, казки, серіали, де люди розлучаються з усмішкою на обличчі і з розумінням розходяться в різні сторони. Це якщо не повна вигадка, то дуже рідкісні, поодинокі випадки. Частіше розлучення супроводжує буря емоцій, сльози, звинувачення, знецінення, а також образи та приниження. І все, що в кіно пов'язане із прощальною романтикою (сніданок, обід, секс, поїздка), це те, що нікому не потрібно. Розмова може бути тільки одна: в ній один із партнерів чітко та зрозуміло повідомить, що йде, що будуватиме інше життя.

🔺Якщо стосунки не пов'язані шлюбом, спільністю майна, спільними дітьми, то чим швидше і ясніше пройде розмова, тим менше болю вона принесе.

🔺 Звичайно, дуже хочеться піти красиво, сказати щось на зразок “ти прекрасна/прекрасний, у цьому немає твоєї вини, а я такий/така погана”. Зазвичай таке кажуть, щоб знизити почуття провини від того, що завдаєш болю іншій людині. Але слід бути готовим до того, що не вийде перенести відповідальність за свій вчинок: все одно будеш “негідником” і тим, хто завдає страждань.

🔺Чекати, що вам скажуть “ну добре, з кожним буває, ти не поганий, я все розумію” – це дурити себе. Тому немає сенсу розтягувати цю неприємну ситуацію, а треба просто взяти відповідальність на себе за ініціативу в розлуці.

🔺Не потрібно пояснювати партнеру причину свого вчинку, навіть якщо вас сильно про це просять. Адже якщо ви кажете, що з партнером все “так”, то виникне абсолютно резонне запитання: чому йдеш? Якщо ж щось не так, то є ризик почути у відповідь обіцянки змінитися, щоб врятувати стосунки. Це може просто розтягнути процес розставання і зробити його ще болючішим.

🔺Пояснення принесуть тільки додаткові муки тому, від кого йдуть. У момент, коли з людиною розлучаються, вона і так схильна шукати причину в собі. Не підливайте олії у вогонь, пояснюючи, чому ваші стосунки не склались.

🔺Якщо знайдете на це ресурс, то можна просто подякувати за все те добре й тепле, що було у ваших взаєминах. Якщо ресурсу немає, то просто оголосіть своє рішення та йдіть.

🔺Діліть майно прозоро і зрозуміло для обох сторін. У цьому питанні важливо якнайшвидше поставити крапку, щоб не залишати партнеру марні надії на продовження стосунків. Чим швидше ви розійдетеся, тим швидше кожен із вас відновиться і почне будувати нові стосунки.

🔺Коли ви продовжуєте повертатися до попередніх взаємин дзвінками, зустрічами в ресторанах, незакритими питаннями, то найімовірніше, ці стосунки вам не байдужі й ще не закінчені для вас.

🔺Зміни – це завжди страшно. Ніколи не знаєш, що буде там, у новому житті, з новими стосунками. Ніхто не дасть гарантії, що буде краще. Але якщо розумієте, що у ваших стосунках не залишилося нічого, що тішить і приносить задоволення, то треба рухатися вперед або просто в інший бік. Є готовність до змін – дійте.

Ольга Корбут, психологиня

Що таке деменція і чи реально їй запобігти?

2

Що потрібно дитині, щоб відчувати емоційну стабільність?

Як працює наша "внутрішня хімія"

​Як працює наша «внутрішня хімія»?

Дофамін — це нейромедіатор, хімічна речовина, що сприяє передачі сигналів між нейронами в мозку. Це ключ до емоційного благополуччя, рушійна сила наших прагнень і джерело життєвої енергії. Він також впливає на координацію, м'язовий тонус, гормональний баланс та багато інших функцій.

Анна Лембке — психіатриня, докторка медичних наук зі Стенфорду, дослідниця залежностей та авторка бестселера «Дофамінове покоління». У подкасті «Простими словами» вона пояснила, як працює наша «внутрішня хімія», чому сучасний світ підштовхує нас до залежностей та що таке «швидкий» і «повільний» дофамін.

 

✅  «За мільйони років еволюції ми навчились інстинктивно шукати задоволення й уникати болю. Ми робимо це мимоволі та несвідомо. Зараз ми маємо докладати багато зусиль, щоби робити навпаки».

✅  «Коли ми сприймаємо щось як важливе для виживання та варте уваги, в системі винагороди мозку виділяється дофамін, ендогенні опіоїди та канабіноїди. Ми ніби ходяча аптека».

✅  «Протягом більшої частини людського існування нам доводилося проходити десятки кілометрів щодня, терпіти спрагу, голод, холод, спеку, уникати хижаків і дуже важко працювати, щоб отримати лише невелику кількість дофаміну. Зараз ми не маємо докладати майже ніяких зусиль, щоб отримати величезний сплеск дофаміну».

✅ «Отже, наші природні механізми не відповідають світові, в якому ми живемо. Цукор та алкоголь стали дешевими, їжа смачнішою через штучні ароматизатори, наркотики потужнішими. У нас стало більше вільного часу та з'явився цілодобовий доступ до розваг в інтернеті. Це створює ідеальні умови для розвитку залежності, що вражає наш мозок».

✅ «Усі ці стимули провокують швидке виділення великої кількості дофаміну, після чого його рівень падає нижче базового. Наш мозок завжди прагне до балансу рівня дофаміну. Тому у разі будь-якого відхилення від базової лінії мозок буде напружено працювати, щоб відновити рівновагу. Після швидкого задоволення ми неминуче відчуваємо біль, який намагаємося загасити».

✅  «Один шматочок шоколаду провокує швидкий викид дофаміну. Ми відчуваємо задоволення. Однак система прагне до балансу, тому дуже скоро внутрішні терези переважать на бік болю. І з'явиться непереборне бажання з’їсти ще один шматочок, оскільки це найшвидший спосіб відновити рівновагу. Так працює «швидкий» дофамін».

✅ «Тоді як «повільний» дофамін — це коли ми не їмо деякий час, відчуваємо голод, а потім з'їдаємо шматочок броколі. Вона здається нам до біса смачною, і в нас відновлюється стан дофамінової рівноваги».

Джерело: howareu_program

Сміх як захисна реакція: чому ми жартуємо у стресових ситуаціях

​Сміх як захисна реакція: чому ми жартуємо у стресових ситуаціях

Зазвичай сміх — це реакція на веселі або приємні події. Проте гумор може виступати як захисний механізм. Він допомагає нам зняти напругу та залишатися психічно стійкими у стресових ситуаціях, коли ми занадто вразливі. 

Інколи за простими жартами людина намагається приховати емоції, з якими не може впоратися: тривогу, страх, безпомічність, відчай, гнів, сором або вразливість. Як це працює?

🔸 Тривога

Людина може постійно жартувати, щоб з'ясувати, як до неї ставляться інші. За усім цим стоїть тривога. Якщо в дитинстві людина не відчуває, що її цінують, це може викликати тривогу. Щоб зменшити це неприємне відчуття, психіка активує стратегії компенсації, однією з яких є потреба у схваленні. 

Така ж стратегія може застосовуватися людиною в дорослому житті: вона прагне подобатись іншим. Через це вона постійно жартує. Людина сприймає це так: якщо інші сміються над її жартами, значить, вона їм подобається — можна бути спокійною.

Гумор також може стати невіддільною частиною нашої комунікації з іншими, якщо в нашій сім’ї було прийнято постійно жартувати.

🔸Агресія

Через сміх людина може висловлювати агресію в безпечній для себе формі. У жартах можна замаскувати багато суперечливих почуттів: образу, роздратованість тощо. Наприклад, якщо нас образили слова близької людини, ми можемо не наважитися відкрито висловити свої почуття. Натомість вдаємося до іронії або сарказму.

🔸 Травма

Через травму людина може переживати безліч неприємних емоцій. Гумор допомагає з ними впоратись. Усвідомлення того, що "я можу перетворити щось страшне на смішне", створює відчуття контролю. Проте це відчуття ілюзорне. 

Людина може почати сміятися над трагічними подіями. Але в цьому криється небезпека: ми перестаємо адекватно сприймати реальність. Поки ми "зажартовуємо" травму, ми відкладаємо реальний процес її прийняття — все ніяк не можемо її пережити.

🔸 Вразливість

Людина може боятися, що виявлення справжніх почуттів може викрити її слабкість перед іншими, які скористаються цим. Вона тоді жартує, щоб не виглядати вразливою. Наприклад, постійні жарти перед тим, хто нам подобається, не що інше, як спроба приховати свої справжні почуття.

🔸 Шок

Усмішка може виникати як реакція на шок, на розгубленість. Буває так, що справжнім почуттям ще треба час, щоб проникнути у свідомість. І це нормально: кожен має свою власну швидкість обробки емоцій.

У тому, щоб приховувати за жартами образу, а за істеричним сміхом — тривогу та страх, немає нічого страшного. Гумор допомагає впоратися із цими неприємними почуттями. Але користуватися цим захистом слід розумно та в міру.

Психотерапія ж допоможе зрозуміти, яка причина наших жартів та що за ними ховається. Так само як і навчить керувати емоціями та виражати їх у безпечний для нас та інших спосіб.

Нагадаємо собі правила поведінки на уроці (в скарбничку класному керівникові)

Практичному психологу на замітку - особливості першої психологічної допомоги сім'ям (дітям), які перебувають\перебували у зоні збройного конфлікту

 

Егоїзм і його полярності