понеділок, 25 березня 2024 р.

Дозволь собі подбати про себе

ДОЗВІЛ СОБІ ПОДБАТИ ПРО СЕБЕ
Мабуть кожен знає як можна турбуватися про себе .Це зробити собі приємне і доступне  там де ви є: щось таке що збільшує ваш фізичний комфорт, приносить хоча б маленьке задоволення, полегшення, втіху, відпочинок. Ресурсні дії, безпечний довірливий контакт.
Плюс базові фізичні потреби: сон, корисна їжа, вода, рух.

Але найбільша проблема не в тому, що ми не знаємо Як подбати. А в тому, що часто не даємо собі Дозвіл подбати. Особливо, коли нам Дуже складно витримувати реальність.

І чим більш виснажений стан нашої нервової системи (апатія, безсилля, неможливість відчувати радість чи взагалі якісь емоції, хочеться полежати і щоб ніхто не чіпав) - тим більше самозвинувачувальних думок, провини, сорому, які блокують доступ до відновлення, дозвіл надати собі підтримку чи звернутися за допомогою.

Мало сил - заборона на відновлення - ще менше сил.
Зачароване коло, яке підсилюється нереалістичними вимогами: “Ну раніше ж міг/могла!”, “Але ж інші можуть!” та самокараючим порівнянням: “Іншим ще гірше!”, “Не маю права розкисати!”, “Не можна нити, жалітися, нав’язуватися іншим.”
Коли ми віримо цим автоматичним думкам, то виснажене тіло опиняється в ще більшому стресі. Коли ми не визнаємо реальність "Раніше могла, але зараз з різних причин Не можу" - то виснажуємо себе ще більше.

Тож, цитуючи геніальні слова клієнтки:
❗️“Коли приходить думка, що я не маю права на відпочинок, то це означає, що саме зараз я найбільше потребую цього відпочинку”.

Сприйміть самозвинувачувальні думки як ознаку, що “мені складно”, "тіло виснажене". 
Як ознаку, що “час подбати про себе”. 
Перейдіть у запитання “що я можу зробити для себе? як себе підтримати? до кого звернутися?"

Нагадуйте собі правило як в літаках: “спочатку захисну маску на себе, тільки потім я можу подбати про інших”.Спочатку подбайте про свою безпеку, потім рятуйте іншого. Інакше доведеться рятувати двох.
Щоб були сили для інших - доберіть їх спочатку для себе.

Дбайте про себе, хай що вам каже втомлений мозок.
Поступово, маленькими кроками.
Радість навіть на 1 бал з 10 це вже перемога.

За матеріалами Наталія Біда.

Немає коментарів:

Дописати коментар