📖Книга "Звільнення від співзалежності" Б. Уайнхолд, Дж. Уайнхолд стала широко цитованою. Співзалежність, від якої пропонується звільнитися, часто вживається по відношенню до рідних і близьких алкоголіків, наркоманів та інших людей з якими-небудь залежностями, але далеко не обмежується ними. Співзалежна людина намагається контролювати дії іншого і таким чином регулювати свій стан. Відомі ролі співзалежних людей - це переслідувач, рятівник і жертва.
📰Пару днів тому в New York Times вийшла стаття психологів, де цю теорію називають токсичною. "Людська психіка і тіло сконструйовані так, щоб покладатися на соціальні контакти для зменшення стресу. Ми стаємо дисфункціональними без близьких теплих стосунків. Практично кожен з нас є співзалежним."
💬Автори пишуть, що теорія про те, що сама людина творець свого щастя – утопічна. І розділяють addiction як компульсивну поведінку, що завдає шкоди і залежність. Намагання наблизитись і допомагати — природна і не потрібно патологізувати турботливі стосунки. Людині не обов‘язково наодинці досягати дна для того, щоб змінитись, бо дно для багатьох — це смерть.
🫂Я пам'ятаю своє здивування, коли на парах з сексології викладачка нам розповідала про абсурдність ідеї про незалежість людини. Ми не створені і не можемо бути незалежними. І залежність – може бути не тягарем, а вибором.
💞Є опція сприймати залежність як тюрму, а є варіант вибрати для себе таку взаємозалежність, яка приносить радість, любов, користь і буде приємною. І не корити себе за усвідомлену потребу бути залежним, що по факту є лише виявленням того, що завжди було притаманне кожному з нас як людським істотам.
Психотерапевтка Анастасія Свердел
Немає коментарів:
Дописати коментар