Ледачі ігри для втомлених батьків

Як навчити дітей поводитися з грошима?

Як навчити дітей поводитися з грошима

У період економічної кризи багато сімей відчувають сильний стрес. У такі моменти важливо, щоб кожен член сім'ї розумів цінність грошей. Хоча діти до п'яти років не зможуть зрозуміти складні концепції грошей, ви можете почати з малого і навчити їх основ фінансової грамотності з ранніх років.

Що таке фінансова грамотність

Термін «фінансова грамотність» звучить як щось складне. Але що ж криється за ним насправді? Фінансова грамотність - це набір навичок, які дозволяють людям приймати розумні рішення щодо своїх грошей. Фінансова грамотність означає, що ви розумієте, як заробляти, економити, витрачати (у тому числі й жертвувати на благодійність) та інвестувати гроші. Навіть дошкільнят можна навчити елементарних правил, як заробляти гроші і розпоряджатися ними.

Чому фінансова грамотність важлива для дітей

Якщо ви навчите дитину з ранніх років поводитися з грошима, ви сформуєте у неї хороші фінансові звички, які залишаться з нею на довгі роки. Важливо, щоб батьки говорили з дітьми про гроші і відповідали на всі їхні запитання. Так у майбутньому діти зможуть розумно розпоряджатися грошима.

Як навчити дітей фінансової грамотності

Кращий спосіб розвинути у дитини навички фінансової грамотності - це провести їй заняття, які дадуть їй потрібний досвід. Розглянемо кілька цікавих занять для дітей різного віку, які навчать їх правильно розпоряджатися грошима.

Дітям 4-5 років можна пояснити, який номінал мають різні монети й купюри. Дайте дитині потримати в руках монети й купюри, подивитися на їх розмір, колір і вагу. Потім запропонуйте дитині зібрати певну суму з дрібних монет (наприклад, відрахувати 1 гривню 25-копійчаними монетами).

Попросіть дитину порахувати гроші, розкласти їх, наприклад, по 1000 гривень і перев'язати гумкою правильно.

Розігруйте сценки. Зіграйте з дитиною в ринок, магазин, піцерію тощо. Дозвольте дитині попрактикуватися в продажу та купівлі різних товарів.

Зіграйте з дитиною в гру: видайте їй певну суму грошей. Візьміть кілька речей і встановіть для кожної з них свою ціну. Дитина повинна «купити» річ, відрахувавши потрібну суму.

Поясніть дитині різницю між потребами і бажаннями. Запропонуйте їй скласти список того, що їй потрібно, і того, що вона хоче. Дітям молодшого віку можна запропонувати вирізати картинки з журналів. Це потрібно для того, щоб надати вправі ігрову форму. Потім покажіть дитині на прикладах, чим необхідні речі відрізняються від бажаних. Поговоріть з дитиною про те, які речі їй потрібні для виживання (наприклад, їжа, вода, одяг тощо), а які вона хоче мати (наприклад, іграшки, комп'ютерні ігри тощо).

Як дитина може заробити гроші

Деякі батьки дають дітям кишенькові гроші за виконання домашніх обов'язків, деякі - ні. У будь-якому випадку існують інші способи, за допомогою яких діти можуть заробити гроші.

Запропонуйте дитині роботу, за яку ви заплатите їй. Дитина може вигуляти собаку, попрацювати в саду або на городі тощо.

Ви можете попросити близьких родичів дарувати дитині на День народження гроші замість іграшок або інших подарунків. Дитина може зберігати гроші в скарбничці, або ви можете покласти їх на депозит у банку.

Старші діти можуть виконувати більш складні завдання: розклеювати оголошення, роздавати рекламні листівки тощо.

Як пояснити дитині ідею доброчинності

Навчити дитину заробляти гроші й розпоряджатися ними, звичайно, важливо. Але не менш важливо пояснити дитині, що таке благодійність і чому вона теж важлива.

Якщо дитина жертвує частину зароблених грошей на благодійність - це дає їй відчуття цілеспрямованості, єдності з оточуючими людьми і вдячності.

Запропонуйте дитині вибрати, на яку благодійну мету вона хоче передати гроші. Сьогодні існує велика кількість благодійних фондів, які підтримують різні категорії населення. Крім того, дитина може передати гроші або речі в дитячий будинок, притулок для тварин тощо.

Спочатку вам можуть здатися незручними розмови з дитиною про гроші, заробіток тощо. Однак, чим раніше ви почнете піднімати дані теми в розмовах з дитиною, тим краще ви зможете розвинути у неї навички фінансової грамотності. Коли ваша дитина виросте, вона зможе правильно розпоряджатися своїми грошима і приймати розумні фінансові рішення.

Влаштуйте собі повну перезарядку й відновіть свої сили та енергію

​Сім шляхів до повної перезарядки: як відновити сили та енергію

Крім необхідності якісного сну, зверніть увагу на такі види відпочинку:

🔸 Фізичний
Займайтеся фізичною активністю, яка приносить вам задоволення. Це може бути йога, прогулянка лісом чи плавання в басейні.

🔸 Ментальний
Дайте мозку відпочити від постійного потоку інформації. Читайте улюблені книги, гуляйте на природі, споглядайте краєвиди в тиші або просто нічого не робіть. 

🔸 Творчий
Розкрийте свій творчий потенціал. Малюйте, вишивайте, займайтеся музикою або спробуйте щось зовсім нове, наприклад, написати поезію.

🔸 Духовний
Знайдіть внутрішню гармонію. Медитуйте, моліться або просто насолоджуйтеся красою навколишнього світу, наприклад, споглядаючи схід чи захід сонця.

🔸 Сенсорний
Дайте відпочити своїм органам чуття. Прогулянки на природі, тиша, відмова від ґаджетів, ходіння босоніж по піску чи траві або тиха вечеря при свічках
 – все це сприяє розслабленню.

🔸 Соціальний
Проводьте час із близькими людьми. Спілкування з друзями та родиною допомагає відновити емоційні сили. Тому пікнік з колегами на природі, сімейна вечеря за спільним столом або похід у кіно з коханою людиною може бути чудовим планом на вихідні.

🔸 Емоційний
Дозвольте собі відчувати. Ведіть щоденник, поговоріть із психологом або просто побудьте наодинці зі своїми думками.

Спробуйте скласти собі індивідуальний план відпочинку. Виберіть один-два пункти з кожного типу відпочинку, які вам найбільше подобаються, і включіть їх у свій розпорядок дня чи тижня. Експериментуйте, додавайте нові активності та знаходьте те, що найкраще підходить саме вам. 

Пам'ятайте: відпочинок – це не марна трата часу. Ваше здоров'я та щастя варті того, щоб приділяти час відновленню сил.

Що треба знати і вміти дитині, яка йде до школи

Після запуску Нової української школи, всі діти в Україні йдуть до школи в 6-річному віці незалежно від здібностей. Перший клас, в якому дітям не задають домашніх завдань і не ставлять оцінок, розрахований на адаптацію. Але навіть з урахуванням такої лояльної програми, не всі дітки готові йти до школи в 6 років. 

У батьків є ціле літо для того, щоб підготуватися до школи і попрацювати над знаннями, яких не вистачає.

Нижче наведено декілька рекомендацій, що повинна вміти, і до чого має бути готова дитина, щоб у вересні цього року піти до першого класу.

Про можливість отримати безкоштовну психологічну допомогу

🫂 Отримайте БЕЗКОШТОВНУ психологічну допомогу

Якщо ви:
▪️ Мати, яка виховує дітей з особливими потребами під час війни
▪️ Сім’ї військових (матері, дружини, діти)
▪️ Жінка чи дитина, яка виїхала з окупованих територій
▪️ Жінка чи дитина, що мешкає на територіях активних бойових дій
▪️ Жінка чи дитина, яка втратила члена сім’ї на війні

БЕЗКОШТОВНА психологічна підтримка від благодійного фонду @woman_and_war_ua

Для реєстрації переходьте у чат-бот за посиланням t.me/woman_and_war_bot

Емоційне обслуговування: коли турбота стає тягарем

​Емоційне обслуговування: коли турбота стає тягарем

Часто ми плутаємо щиру турботу про інших з емоційним обслуговуванням. Але це два абсолютно різні поняття.

Емоційне обслуговування – це, по суті, примус до емоційної підтримки інших людей, навіть якщо в нас немає на це ресурсів або бажання. Таке відбувається, коли наші емоційні потреби ігноруються, а ми постійно підлаштовуємося під чужі.

Зазвичай емоційне обслуговування проявляється в типових ситуаціях, коли людина намагається бути для всіх ”хорошою”.
Це випадки, коли ви, наприклад, вдаєтеся до спроб розвеселити сумних друзів, навіть коли вам особисто сумно і важко, або ви готові брати на себе організацію якихось заходів, навіть якщо втомилися і потребуєте відпочинку.

Ключові ознаки емоційного обслуговування:

✅ Вимушеність. Дії здійснюються не із власної волі, а під тиском обставин або очікувань інших.

✅ Відсутність вибору. Створюється відчуття, що відмовитися від допомоги іншим неможливо.

✅ Знецінення власних потреб. Ваші емоції та бажання відходять на другий план.

✅ Готовність 24/7. Ви завжди повинні бути доступні для інших, навіть якщо самі потребуєте підтримки.

✅ Відсутність взаємності. Ваша турбота часто сприймається як щось само собою зрозуміле.

Чому це шкідливо?
Постійне емоційне обслуговування може призвести до вигорання, порушення особистих кордонів, депресії, тривоги, безсилля.

Як зупинити емоційне обслуговування?

🔸Визнайте проблему. Перший крок – це усвідомлення того, що ви потрапили в цю ситуацію.

🔸Окресліть свої кордони та навчіться говорити “ні”. У вас має бути вибір. Часто це важка, але необхідна навичка.

🔸Піклуйтеся про себе. Врешті-решт поставте себе, ваші інтереси й потреби на перше місце.

🔸Обговоріть проблему із близькими людьми або психологом чи психотерапевтом.

Пам'ятайте: турбота про інших – це чудово, але вона не повинна йти на шкоду вам самим. Здоровий егоїзм – це не егоїзм, а турбота про власний добробут.

Чому діти не чують своїх батьків

Відсутність зорового контакту

Дітям властиво захоплюватися: чим молодша дитина, тим менше обсяг її уваги. Тому дуже часто дитина так захоплена грою, що в прямому сенсі не чує батьків.

РЕКОМЕНДАЦІЇ: Перш ніж підвищити голос, підійдіть, покладіть руку на плече, встановіть зоровий контакт і повторіть своє прохання.

Два в одному

Коли батьки просять про дві і більше дії одночасно (помий руки і сідай за стіл), дитина не може запам'ятати послідовність і щось вислизне з її уваги.

РЕКОМЕНДАЦІЇ: Одне прохання - одна дія.

Багато букв

Приклад: «Маша не стрибай на дивані, я сто разів тобі говорила, ти впадеш, розіб'єш губу як в минулий раз!».

Діти живуть в моменті тут і зараз. У момент ігор на дивані дитина не здатна згадати минулий досвід, зіставити його і зробити висновки.

РЕКОМЕНДАЦІЇ: спокійно сказати конкретне прохання - не стрибати, можеш впасти, і тільки коли дитина заспокоїлася і точно Вас почула, можна нагадати про минулий досвід.

Неочевидні прохання.

Коли батьки не прямо говорять прохання, а задають питання, з якого дитина нібито повинна зробити висновок. Наприклад, «тобі подобається ходити з брудними руками?»

РЕКОМЕНДАЦІЇ: Не варто змушувати дитину вирішувати квест, скажіть прямо Ваше прохання.

Заборони. Команди.

Батьки часто через заборони підказують своїм діткам, як можна зробити. Приклад: «Не лізь на це дерево!» Дитина думає: «Ух ти, тут є дерево, на яке можна залізти».

У дітей, як і у дорослих, психіка влаштована таким чином, що не сприймає частинку НЕ, і завдяки гарній фантазії миттєво уявляє, як вона лізе на дерево.

РЕКОМЕНДАЦІЇ: намагайтеся оформляти прохання без частки НЕ.

Радіо «Свобода»

Коли батьки постійно повторюють свої прохання і заборони в сотий раз, але далі цього справа не йде, дитина не стикається ні з якими наслідками і звикає до постійного фону зі слів з заборонами - перестає звертати на це увагу.

РЕКОМЕНДАЦІЇ: батьки просять свою дитину про щось максимум три рази. Перший раз переконується, що дитина вас почула, другий раз попереджає про покарання за невиконання і втретє прохання супроводжується покаранням. Дитина повинна серйозно ставитися до ваших слів. (Головне - не перегинати з проханнями).

Крик

Часто батьки, щоб добитися уваги і послуху, переходять на крик. І дитина слухається, але, на жаль, під час крику дитина губиться і, коли виконує ваше прохання, робить це неусвідомлено. Цілком ймовірно, що наступного разу також доведеться переходити на крик. І дитина приходить до висновку, що до батьків треба ставитися серйозно, тільки коли вони кричать. І буде дозволяти собі кричати на вас, вважаючи це нормальним.

РЕКОМЕНДАЦІЇ: варто задуматися: чому вас дитина не чує і не сприймає серйозно.

Життя у залізниці

Ті, хто живе у залізниці, не чують поїздів. Психіка адаптується під умови зовнішнього середовища і поріг сприйняття істотно підвищується. Так само і з дітьми ...

Діти ігнорують слова батьків, тому що занадто багато було заборон і вказівок на їхню адресу. Відбувається механізм витіснення.

РЕКОМЕНДАЦІЇ: Заборон повинно стати менше, вони повинні бути дійсно важливими.

авт. Юлія Лінник