Якщо потрапили в капкан залежності від людини, нав'язливих думок чи складних переживань...

 

Погляд психотерапевта

🔭 Залежність, від чого вона б не була: від людини, нав'язливих думок, від депресивних і неприємних станів, від алкоголю чи наркотиків, від ідеї чи фантазії – це звуження своєї свідомості шляхом вимушеної уваги, як через зорову трубу, на щось одне, від чого ми і стаємо залежними.

🪢 Перебування в залежності – це позбавлення себе вибору, нав'язлива концентрація на чомусь, від чого вимагається задоволення всіх наших потреб. Коли ми звужуємо свою увагу, то потрапляємо в залежність і самі замуровуємо себе в метафоричну тюрму.

🎯Еволюційно такий механізм роботи психіки має такі переваги, що будучи одержимим чимось одним, звертаючи всю свою увагу і енергію ціленаправлено, людина легше і швидше досягає мети і задовільняє свою потребу. Не можливо і не потрібно позбуватися цієї здатності, але можна відслідковувати моменти, коли вся енергія безрезультатно зливається в трубу гіпернаправленої на щось одне уваги, що забирає в нас свободу вибору.

🧘‍♀️Натомість пропонується частіше практикувати "увагу, яка вільно плаває", про яку писав Фрейд і рекомендував її психотерапевтам під час розмови з клієнтом. Такий же тип уваги покладений в основу практики медитації. 

⚪ Моя улюблена медитація – це та, де пропонується звернути увагу на ніщо, яке простягається в безкінечність, далі помічати і фіксувати думки, які перебивають, і силою волі продовжувати фокусуватися на порожнечі. Так можна навчитися розширювати свою увагу і могти помічати інші можливості.

Психотерапевтка Анастасія Свердел

Як впливає пережитий травматичний досвід у дитинстві на здоров'я дорослої людини

Все ширше коло фахівців різних сфер стверджує про негативний вплив травматичного дитячого досвіду на загальний стан не тільки ментального, а й фізичного здоров'я вже дорослої людини. 

❌Стратегія «забути, і жити далі» може не спрацювати, так як відсутність безпечної прихильності вже в ранні роки закладає основу для емоційних розладів та захворювань.

❗️Надалі травми, що «сидять» у тілі, непрожиті емоції, що пригнічуються, проблеми у спілкуванні і тривожність не дозволять вийти із замкнутого кола, продовжуючи згубний вплив на організм.

Порушена здатність об'єктивно оцінювати, чи безпечне навколишнє середовище, ускладнює соціальну комунікацію і змушує організм перебувати в постійній готовності до порятунку (підвищений рівень кортизолу, частота серцевих скорочень негативно впливають на здоров'я).

📌Згідно із твердженням основоположника теорії прихильності Джона Боулбі, актуальний стан наших внутрішніх процесів саморегуляції показує, наскільки безпечно було налагоджено контакт із зовнішніми джерелами регуляції в ранньому віці. 

👨‍👩‍👧 Простіше кажучи, вміння заспокоювати себе багато в чому залежить від того, наскільки безпечно було налагоджено зв'язок з близькими в дитинстві.

🌐 Незважаючи на критичний досвід дитинства у вигляді нестачі любові (прояви: фізичний та моральний аб'юз, неможливість комфортно висловити потреби та емоції, банальна відстороненість батьків), у кожного є можливість:

🔹З часом, вже у дорослому віці, переосмислити цей досвід.

🔸Навчитися тестувати навколишню реальність. Звіряти свої фантазії з дійсністю, оцінюючи, наскільки небезпечне/безпечне оточення.

🔹Налагодити довірливі стосунки та на своєму прикладі відчути, що безпечне спілкування існує. Цим самим поповнюється нестача надійних стосунків.

🔸Знайти мужність відгорювати перенесені раніше втрати, і в результаті звільнити місце для придбання нового.

🌐 Крім раннього дитячого досвіду, слід пам'ятати, що загалом ментальне й фізичне здоров'я залежить і від інших факторів:

🔹генетична схильність;

🔸актуальне довкілля (досвід всього пережитого);

🔹досвід минулих поколінь;

🔸характер особистості, навички та стиль прихильності.

Гліб Федоров, психолог-консультант

Сили на нулі: як волонтерити не на шкоду собі?

🚀Люди не є вічним двигуном. Ми думаємо, що можемо щось робити без упину, та насправді це не так. 

☝️Головна проблема - не розраховувати свої сили раціонально і не відчувати, коли вже настає виснаження і вигорання.

🪖На війні завжди є тил та фронт. Військові на фронті підлягають ротації. Волонтери в тилу зазвичай ігнорують перерви, і це відбувається з багатьох причин:

🔻як правило, у невеликих фондах немає визначених людей, які  б стежили за ротацією команди;

🔻люди вважають, що не мають морального права робити перерви через значно меншу загрозу життю, ніж на фронті; 

🔻немає переходу із короткострокового планування (яке притаманне першим місяцям війни) на середньострокове та довгострокове; 

❕Виснаження 

🟡 Кожен має свій запас сил, який активно витрачав ці чотири місяці. Але він закінчується, і в якийсь момент настає нуль. 

🟡 Виснаження відбувається тоді, коли волонтери не мають своєї межі й не дбають про власні потреби, в також коли їхній запас енергії вже закінчився. 

🟡 Завдання волонтера який активно перебуває в тилу – уважно ставитися до себе. Бо (за власним вибором) він є ресурсом, який має бути ефективним. 

⚠️Зупинятися, щоб відновитися - це частина ефективності. 

🟡Коли волонтери не чутливі до свого виснаження, у кінцевому результаті це закінчується вигоранням. Це значить, що рівень енергії вже пішов від нуля у мінус, а будь-які локальні спроби відновитися не покривають витрат енергії. 

🟡Якщо ігнорувати вигорання, то воно через якийсь час автоматично приведе людину у стан депресії — природний режим збереження енергії. 

🟡На жаль, це чекає кожного, хто нечесно відповідає собі на запитання, чи має у собі ресурс віддавати. 

🟡Якщо телефон розрядився, то його потрібно зарядити. Так само з людиною. 

🟡Якщо вона відчуває виснаження, то потрібно взяти тижневу мінівідпустку у межах можливості. В ідеалі - це мінімум три дні, аби без роботи, і чорти дні - іншої праці, але без волонтерства. 

🟡У певному сенсі це ротація, як у війську. 

❔Поставте собі питання: чи можу я в такому об’ємі волонтерити пів року чи рік? Чи маю я не це сили та ресурси? 

🟡Якщо ні - розподіліть свої ресурси по-іншому. Наприклад, волонтерити дві години вдень, замість п'яти. Але якщо ви продовжите це робити системно пів року чи рік  - користі буде значно більше. 

❗️Вигорання

🔴Якщо виснаження переходить в вигорання, то воно потребує вже двох дій: 

1️⃣спочатку відновлення, 

2️⃣а потім побудови системи контролю своїх ресурсів. Бо якщо людина вигоріла,  то ігнорувала усі рівні сигналів свого тіла та психіки зупинитись. Треба буде робити так, щоб це не повторилось. 

🔴 На жаль, будь-які професії, пов’язані з людьми — перші кандидати на вигорання.

🔴Людям дуже важко оцінити можливості свого емоційного ресурсу, на відміну від фізичної втоми, наприклад.

🆘Перша допомога собі під час вигорання:

1️⃣зупиніться, візьміть перерву і не картайте себе за це. Такі кроки допоможуть вам збавити темп та перезавантажитись.

2️⃣після перерви чесно скажіть собі, скільки часу ви можете виділяти на волонтерство у довготривалій перспективі (мінімум пів року). 

🔴Якщо даючи відповідь відчуваєте втому, роздратування, виснаження чи нудоту, то треба зменшити масштаб волонтерства, бо історія повториться знову.

Психотерапевт Ілля Полудьонний

Джерело: державний Центр стратегічних комунікацій

Відбувся 30-й вебінар "Протидія торгівлі людьми в Україні в період війни"

 Відбувся тридцятий вебінар «Протидія торгівлі людьми в Україні в період війни».

На початку вебінару з вітальним словом виступила кандидатка педагогічних наук, начальниця відділу наукового та навчально-методичного забезпечення змісту позашкільної освіти та виховної роботи Державної наукової установи «Інститут модернізації змісту освіти» Ольга Флярковська.

Спікеркою заходу була Вікторія Мельничук, завідувачка сектору соціально-педагогічної роботи відділу наукового та навчально-методичного забезпечення змісту позашкільної освіти та виховної роботи ДНУ «Інститут модернізації змісту освіти», тренерка Національної тренерської мережі ГО «Ла Страда-Україна».

На вебінарі були розглянути такі питання:

1. Актуальність протидії торгівлі людьми в період війни.

2. Огляд ситуації в Україні і світі масштабів торгівлі людьми.

3. Статистичні дані Національної гарячої лінії з попередження домашнього насильства, протидії торгівлі людьми та ґендерної дискримінації. 

4. Нормативно-правова документація щодо запобігання та протидії торгівлі людьми.

5. Визначення, форми, етапи, види торгівлі людьми.

6. Шляхи потрапляння до ситуацію торгівлі людьми. Причини та наслідки торгівлі людьми.

7. Ідентифікація та самоідентифікація випадків торгівлі людьми в період війни.

8. Фактори вразливості, які використовують торгівці людьми.

9. Виявлення постраждалих від торгівлі людьми.

10. Фактори, що перешкоджають самоідентифікації постраждалих від торгівлі людьми, і рекомендації фахівцям з їх усунення.

11. Корисні ресурси та інформація щодо гарячих ліній для постраждалих від торгівлі людьми.

Матеріали вебінару можна переглянути за покликанням: https://youtu.be/B6itRjG558o

Як спілкуватися з токсичними людьми

Протягом життя кожен з нас зіштовхується з абсолютно різними людьми. 
Хтось із них викликає в нас симпатію, хтось — ні.  
🤷🏻‍♀️Які основні правила спілкування з людьми, поряд з якими ви почуваєтеся незатишно? 
🗣Постійне спілкування з токсичними людьми може: 
🔸негативно вплинути на ваш емоційний стан, 
🔸зруйнувати віру в себе, ваші переконання, цілі, 
🔸викликати почуття спустошення й неспроможності ні на що, 
🔸сприяти виникненню конфліктів між вами та вашим оточенням.  
🤔Здається, що ідеальний варіант у такому разі — повністю припинити всіляку взаємодію з цією людиною. 
😩І це насправді так, але далеко не завжди є змога так вчинити, адже не рідко токсичними можуть бути ваші колеги, начальник, одногрупник, або — родич. 
💎 Наступні рекомендації можуть полегшити вам життя, якщо з тих чи інших причин ви не маєте змоги уникнути токсичного спілкування:
1️⃣ Не чекайте від такої людини змін. 
🟢Набагато простіше будувати діалог, коли ви чітко розумієте, що токсичний співрозмовник навряд чи колись стане поводитися інакше.
2️⃣ Окреслюйте чіткі кордони, адже улюблене заняття токсичної людини — тиснути своїми емоціями й порушувати особистий простір інших. 
🟢Відкиньте ввічливість і позначте межі допустимого.
3️⃣ Беріть контроль над розмовою на себе. 
🟢Токсичні люди вправні маніпулятори, тому розуміючи це — слідкуйте за напрямом бесіди, щоб не потрапити в "пастку". Це не так складно, як здається. Наприклад, можна спритно змінити тему розмови, щоб охолодити співрозмовника.
4️⃣ Не давайте чіткі відповіді на незручні запитання.
5️⃣ Будьте стримані. 
🟢Токсичні люди обожнюють захоплювати інших у "воронку негативних емоцій". Якщо ви потрапите в неї, то станете жертвою провокацій і будете відповідати негативом на негатив. А отже — втратите рівновагу.
6️⃣ Будьте прямолінійні. 
🟢 Чітке формулювання своєї позиції дуже часто лякає токсичних людей. Відкрито кажіть, що вас не влаштовує. 
7️⃣ Фільтруйте інформацію про себе. 
🟢Токсичні люди часто "надмірно відверті". Це один із прийомів втертися в довіру. І цілком нормально, що у вас виникне бажання бути відвертими у відповідь. 
📌Але пам'ятайте, що надана вами особиста інформація потім може бути використана проти вас.
8️⃣ Скоротіть тривалість спілкування, якщо не маєте змоги повністю відмовитися від нього. 
9️⃣ Намагайтесь із співчуттям ставитися до токсичних людей, бо вони не народилися такими, але з тих чи інших причин не навчилися задовольняти свої потреби екологічним шляхом. 
📌Розуміючи це, ви допоможете передусім собі не стати жертвою провокацій і дистанціюватися від такої людини з почуттям співчуття, а не злості, ненависті, роздратування.

Юлія Ворман, практичний психолог.

Флешбек 24-го лютого: що робити?

«Звикли до війни», але ворог застосував другу стратегію, і в багатьох дежавю — флешбек першого дня війни? Що робити в такому разі? 

🤬 Як справлятися, якщо мені знову страшно, як у лютому?!

📌Вміння адаптуватися ми розвивали від народження. 👼🏻Дитина вже з перших секунд життя вчиться адаптуватися до нового простору, до нового життя поза організмом матері. Їй для того, щоб вижити, потрібно дихати інакше, освоїти новий спосіб отримання їжі, вивчити нові зорові, тактильні та звукові подразники. 

👩🏻‍🎓Можна дійти невтішного висновку, що адаптація — це закладена природою риса людини, що допомагає пристосуватися і вижити в постійно змінюваному світі.

🤷🏻‍♀️Тому не дивно, що згодом люди перестали звертати особливу увагу на звуки сирени, які можуть звучати десятки разів на добу, до вибухів, які можуть відбуватися в 10 км, на військову техніку, яка переміщається нарівні із цивільним транспортом тощо.

❗️Але війна — це непередбачуване і швидкозмінне явище, багате на різні тригери, які сприяють мимовільному пожвавленню травматичного досвіду, тобто в нашу психіку вриваються флешбеки і відчуття дежавю. 

‼️Навіть незначні зміни стратегії війни повертають нас у минуле, а це минуле може стати якорем, який занурить у стан депресії. 

🆘 Вихід є! Життя продовжується, і саме зараз ми закладаємо фундамент для свого майбутнього.

👉Спробуйте вправу на формування усвідомленої думки про те, що ви є власником свого життя. Для цього знадобляться аркуш паперу, ручка.

💬Проведення вправи: 

🔕Знайдіть тихе та спокійне місце, виберіть зручне положення тіла і постарайтеся уявити себе через рік, уявіть себе успішною та щасливою людиною.⤵️

Дайте відповіді собі на запитання:

✔️Яким я буду?

✔️Як я виглядатиму?

✔️Що за одяг на мені буде?

✔️Де я буду жити?

✔️Хто буде поряд зі мною?

✔️Ким і де я працюватиму?

➡️ А тепер подумайте і дайте відповідь на найголовніше запитання.

🔝Що можна зробити вже сьогодні, навіть зараз, для того, щоб цього досягти?

➡️ І на завершення вправи візьміть аркуш паперу і розділіть його на 4 колонки. 

✔️У першій колонці опишіть своє щасливе і успішне майбутнє, 

✔️у другій колонці опишіть кроки досягнення, 

✔️в третій колонці запишіть всі труднощі, з якими ви можете зустрітися на шляху,

✔️ а в четвертій запишіть, як долатимете труднощі та хто вам у цьому може допомогти.

♻️ І пам'ятайте, що плисти за течією можна, але течія завжди буде нав'язувати, що вам відчувати, що робити, про що думати і як жити. А от з моменту прийняття рішення нести відповідальність за своє майбутнє ви стаєте вільною людиною!

Олена Флоринська, практичний психолог

Людина та війна: 5 книг, які варто прочитати сьогодні

☝️Ми впевнені, що справжня література вміє лікувати та допомагати, тож підготували добірку творів, які дуже на часі. Це книги про війну, у центрі яких не воєнні дії, а людина та її відчуття на тлі страшних історичних подій.

1️⃣«Сховище. Щоденник Анни Франк»

📌...Анна запитала: «Чому вони хочуть зробити з нас звірів?». На що хтось відповів: «Бо вони самі дикі звірі» 

📖Анна Франк — єврейська дівчина, що народилася й жила в Німеччині. В 1933 разом з родиною вона поїхала до Амстердама, щоб втекти від нацистів. Але, на жаль, втекти не вдалося: в 1942 році, коли в Амстердам зайшли німці, Анна з родиною була вимушена сховатися на горищі аптеки, де працював її батько, і провести в сховищі майже два роки. Тоді ж 13-річна Анна почала вести щоденник, де описувала власні відчуття, а також своє перебування у сховищі. Анна померла в концтаборі Берген-Бельзен у 1945 році, дівчині було 16 років – але її щоденник зберігся, і в 1947 році його видав батько Анни Ото Франк, що вцілів в Аушвіці. 

2️⃣«Вибір» Едіт Еґер

📌«Ніхто не може уникнути страждань, але кожен з нас має вибір, ким бути в такі миті — жертвою чи вцілілим. Ми можемо плакати й жаліти себе, а можемо не зациклюватися на минулому і йти далі. Не запитуйте: „Чому я?“, „За що?“, а тільки: „А що далі?“»

📖Едіт Еґер — відома й успішна психотерапевтка, спікерка на найбільших конференціях Америки, гостьова лекторка в топуніверситетах США й... та, що вижила в Аушвіці. Коли Едіт виповнилося 90, вона вирішила видати книжку спогадів — про власну травму, зцілення й власні методи терапії, які допомогли стільком людям. І якщо щоденник Анни Франк — це художній твір, в якому є місце вигадкам і метафорам, то книга Егер – наукпоп і гарний помічник для кожного з нас — у тому, як не збожеволіти, навчитися давати волю почуттям, не знецінювати власного болю й страждань інших людей та, головне, й далі жити, попри жахливу реальність.

3️⃣«Людина в пошуках справжнього сенсу. Психолог у концтаборі», Віктор Франкл

📌«Страждання має сенс, якщо ти стаєш іншим...»

📖«Людина в пошуках сенсу» — не лише головна книга Франкла, а й один з ключових текстів психології XX століття. Психолог написав її в 1946 році, після того, як провів два роки в концтаборах в Аушвіці й Дахау. У ній він описує свій моторошний досвід перебування там, а заразом виводить свій головний психотерапевтичний метод – це пошук сенсу в усіх проявах життя, навіть найстрашніших. 

4️⃣«Я — мене — мені... (і довкруги)», Юрій Шевельов

📌«..Що гуманність була неосяжно далеко в цьому струмі знищення, в цьому не можна було сумніватися після досвіду Харкова, Києва, Львова...»

📖Юрій Шевельов — одна з найцікавіших постатей української культури: письменник, історик української літератури, лауреат Шевченківської премії, активний учасник життя діаспори, видатний мовознавець, що зробив неабиякий внесок у розвиток української мови. Шевельов народився у 1907 році в Харкові в родині німецького походження, жив у Львові, а в 1944 році переїхав до Німеччини, згодом — у США, де працював у Гарвардському університеті. «Я — мене — мені... (і довкруги)» — це щоденник, спогади Юрія Шевельова про Україну та повоєнні роки в Європі. 

5️⃣«Україна в огні», Олександр Довженко

📌«Так не підкорятися і так умирати, як умирають українці, можуть лише люди високої марки. Коли я дивлюся на їхню смерть, я тремчу від жаху».

📖«Україна в огні» — кіноповість Олександра Довженка 1966 року, присвячена подіям Другої світової війни в Україні. Головні герої — українські селяни, звичайна родина, що мешкає на Вінниччині. Саме ці місця одними з перших в Радянському союзі взяли на себе удар німецьких фашистів. Особливість цього тексту в стилістиці: драматично, насичено, яскраво та глибоко психологічно Довженко описує страхіття, що приносить війна, і те, як вона нівечить долі простих людей — конкретної української родини. Сам автор у передмові говорить, що в цій книжці зійшлися дві його іпостасі — письменник і сценарист.

Джерело: Vogue UA