Типи взаємовідносин між батьками та дітьми

Типи взаємовідносин між батьками й дітьми

Традиції і правила в різних сім'ях відрізняються. Наприклад, зв'язок між вами й вашими дітьми може мати суттєву різницю порівняно з родиною ваших друзів. Це означає, що діють різні типи взаємин між батьками й дітьми.

Безпечні взаємини

Діти почуваються в безпеці поряд із батьками й упевнені, що ті про них подбають. Безпечні взаємини формуються, коли батьки постійно реагують на потреби своїх дітей.

Діти, які мають такі стосунки зі своїми батьками, з великою імовірністю виростуть самостійними та впевненими. Вони добре взаємодіють зі своїм оточенням і здатні регулювати власні емоції.

Взаємини, яких уникають

Діти почуваються невпевнено, бо батьки не реагують на їхні потреби. Найменші члени родини змушені виявляти самостійність і піклуватися про себе самотужки.

Такі взаємини призводять до проблем розвитку та адаптації в дитини. У такої дитини не рідкість прояви поганої поведінки: вона кусається, штовхається, б’ється тощо.

У дітей, які мають зазначені взаємини з батьками, часто бувають погано розвинені соціальні навички (це може виявлятися, наприклад, у агресії або замкненості). Крім того, діти схильні до непослуху й імпульсивної поведінки.

Однак це не означає, що такі діти приречені на життєвий провал. У міру свого зростання й розвитку дитина може змінюватися.

Амбівалентні взаємини

Батьки іноді задовольняють потреби дитини, а іноді – ні. Реакція батьків непослідовна. Наприклад, вони можуть не відразу відреагувати на плач дитини, оскільки зайняті роботою. Але через певний час вони дають дитині те, чого вона потребує. Такі діти схильні до зайвої емоційності та надмірної прихильності.

Неорганізовані взаємини

Батьки ігнорують потреби своїх дітей, а діти, своєю чергою, призвичаюються не формувати очікувань від батьків. У таких випадках є імовірність, що один або обоє батьків страждають від психічних розладів.

Діти таких батьків займаються безглуздими заняттями й дивно поводяться. Деякі з них говорять так швидко, що їх буває складно зрозуміти.

Коли йдеться про виховання дітей, немає рецептів для всіх без винятку. Однак розроблено низку принципів позитивного виховання, яких варто дотримуватися батькам:

1. Визначте виховну мету. Якщо ви прагнете виховати дитину здоровою й дисциплінованою; бажаєте встановити з нею доброзичливі взаємини – визначте свою виховну мету й подумайте, що потрібно зробити для її досягнення.

2. Привнесіть любов і теплоту у ваші взаємини з дитиною. Розглядайте кожен випадок взаємодії з дитиною як можливість налагодити з нею емоційний контакт. Будьте уважними й чуйними до дитини, заохочуйте взаємодію з нею. Установіть для дитини правила, межі та наслідки за їх порушення. Переконайтеся, що дитина розуміє встановлені правила.

3. Базові правила обов'язкові. Основні правила покликані пояснювати дітям, як потрібно і як не слід поводитися. Але не варто встановлювати занадто багато правил. Незалежно від того, які правила ви визначаєте в сім'ї, упроваджуйте їх поступово, щоб сприяти розвитку дитини як особистості.

4. Визнавайте почуття своєї дитини та співчувайте їй. І коли дитина щаслива, і коли вона відчуває труднощі, визнавайте її почуття, давайте їй зрозуміти, що вона може на вас покластися, якщо має ті чи інші проблеми.

5. Під час конфліктів використовуйте метод вирішення завдань. Коли дитина стикнулася із проблемою, не поспішайте її карати, а спробуйте спільно знайти рішення. Покарання деморалізує дитину, унаслідок чого вона втрачає довіру до вас. Але коли ви шукаєте разом із дитиною розв’язання проблеми, вона вчиться у вас цього уміння.

Джерело:

 Група "Дитячий психолог" мережі Фейсбук, https://surl.li/ajahjh

Як росте самостійність: від малюка до підлітка

🤓 Як росте самостійність: від малюка до підлітка 🤓

Чи знаєте ви, що дитина у 6 років уже має мати свої обов’язки вдома, а у 13 - вміти відстоювати власні кордони?

Ми часто очікуємо від дітей надто багато або навпаки не помічаємо, що вони вже здатні робити самі. Робимо за них деякі речі (адже «його обов’язок лише вчитися»), позбавляючи таким чином можливості отримати власний досвід та закріпити певні навички.

Ми зібрали корисну інформацію у вигляді слайдів, щоб краще розібратися: які навички є важливими у кожному віці, чому вони формуються саме тоді і яку роль у цьому відіграють батьки.

 

Головне завдання батьків - не лише піклуватися, а й поступово відпускати. Давати дитині простір для самостійності, але залишатися поруч, коли потрібна підтримка. Тоді вона зростає не лише слухняною, а й відповідальною, впевненою в собі та готовою до дорослого життя.

#ЦентрФлоренс #батьківство #зростання #розвиток #самостійність #діти #віковінорми #виховання

Як полегшити дитині дистанційне навчання

 

💙💛 5 СПОСОБІВ ПОЛЕГШИТИ ДИТИНІ ДИСТАНЦІЙНЕ НАВЧАННЯ

 

📢 Ще десять років тому було складно уявити дистанційне навчання. Нині ж воно стало реальністю для багатьох учнів. Найбільше цьому сприяв спалах коронавірусу у 2020 році, через що значна частина дітей перейшла на онлайн-формат. Наразі в Україні триває війна, і заклади освіти на територіях, де ведуться бойові дії, змушені продовжувати працювати дистанційно.

⚠️ Онлайн-освіта стала важливою частиною сучасного освітнього процесу. Вона принесла з собою ряд переваг та обмежень.

💡 Серед очевидних плюсів можна відзначити гнучкість розкладу та доступ до навчання з будь-якої точки світу. Водночас, із введенням цифрових технологій, з’являються виклики, такі як технічні труднощі та відсутність особистого контакту з викладачем та однокласниками чи одногрупниками, що ускладнює соціалізацію і виснажує дітей.

 

❗️Розуміння плюсів і мінусів онлайн-навчання дозволяє краще розуміти, як зробити цей процес більш ефективним та зручним для учнів у сучасному освітньому середовищі. 

 

Джерело:  Донецького обласного навчально-методичного центру психологічної служби системи освіти.

 

Як навчити дитину вирішувати конфлікти з однолітками? (віртуальний батьківський всеобуч 1)

 Конфлікти невід'ємна частина нашого життя. Досить часто слово «конфлікт» сприймається нами, як щось, що руйнує стосунки. Сам по собі конфлікт стосунки не руйнує. А ось способи поведінки в конфлікті можуть призвести до незадовільного результату.  Як використовувати конфлікт, щоб налагодити стосунки з опонентом? У психології конфліктом називають будь-яке зіткнення інтересів. Конфлікти абсолютно неминучі, ба більше, є частиною здорових стосунків. Потреби та інтереси однієї людини можуть кардинально відрізнятися від інтересів і потреб іншої людини. На це впливає маса різноманітних чинників.

Як навчити дитину розв'язувати конфлікт, що вже виник:

1. Пам'ятаємо, що діти є нашим відображенням? Існує думка, що батьки мають уникати конфліктів при дитині. Це не так. Насамперед дитина побачить натягнутість у стосунках батьків і дофантазує реальність у темних тонах.  Знання про те, що конфлікт цілком може бути конструктивним, їй узяти буде ніде. Якщо ж у дитини є досвід розуміння того, що мама і тато періодично не сходяться один з одним у думці, але водночас не кричать, не ображають один одного, а вміють дійти консенсусу, дитина отримує впевненість у тому, що конфлікт - це не кінець стосунків, а можливість домовитися.
2. Другий важливий фактор - це безпосередньо ваша взаємодія з дитиною.  Скажімо, якщо ви використовуєте авторитарний стиль виховання і ніколи не ступаєте на шлях переговорів з дитиною, то її поведінка в конфлікті з однолітками може бути абсолютно дзеркальною, тобто вона стоятиме на своєму незважаючи ні на що, або ж дитина буде не в змозі відстояти власну точку зору, бо звикла підкорятися. 
3. Якщо у вашої дитини виник конфлікт з однолітком, якщо нічого не загрожує життю і здоров'ю дитини, - не поспішайте втручатися. Можливо, у дітей вийде самостійно домовитися. Якщо так і сталося, ви можете потім це з дитиною обговорити. Зверніть увагу на те, що саме допомогло вирішити конфлікт конструктивним способом.
4. Якщо ви стали свідком конфлікту і дитина просить вашої допомоги, не ставайте одразу на чийсь бік. Запропонуйте дітям по черзі розповісти, у чому вони бачать причину конфлікту.
5. Допомагайте дітям висловити почуття, з якими вони зіткнулися під час конфлікту, використовуючи «я повідомлення».  «Мені прикро, коли мене обзивають», «Я засмутився, що мої правила гри не підійшли», «Я злюся, коли без мого дозволу беруть мої речі». Допомагайте дітям не переходити на взаємні звинувачення та образи. Ставте запитання «Що ти відчув, коли Вітя взяв твій пенал без дозволу?».
6.  Не звинувачуйте жодного з учасників конфлікту. Після того як діти поділилися своїми почуттями, запропонуйте їм обговорити способи вирішення конфліктної ситуації. Запасіться терпінням. Обидві сторони мають висловитися. Кожне із запропонованих рішень важливо обговорити і прийняти те рішення, яке задовольнить обидві сторони. Не поспішайте пропонувати власні варіанти. Вислухайте дітей.
7.  Якщо дитина розповіла вам про конфлікт з однолітком, також не поспішайте ставати на бік свого сина чи доньки. Поясніть, що в конфліктних ситуаціях беруть участь обидві сторони. Поцікавтеся у своєї дитини: що вона сказала або зробила, щоб стався конфлікт? Не засуджуйте і не звинувачуйте. Ваше завдання допомогти дитині помітити почуття і мотиви обох сторін. Конфлікт можна програти. Спочатку подивитися на те, яким чином розгорталися події, а потім разом із дитиною подумати, що можна було казати одне одному або як поводитися, щоб конфлікт завершився конструктивним способом.
8.  Якщо ваша дитина поскаржилася на кривдника, безумовно, у батьків виникає бажання кривдника покарати.  Перше, не поспішайте робити висновки. Ви знаєте тільки одну сторону конфлікту. Якщо ситуація виглядає серйозною, вам варто звернутися до батьків дитини. У жодному разі не починайте з'ясовувати стосунки безпосередньо з кривдником!

 
Мудрості й терпіння вам, дорогі батьки! Пам'ятайте, що навичка конструктивно розв'язувати конфлікти допомагатиме дитині використовувати конфлікт як нову можливість.

Джерело:  Марина Сорокіна, координатор Психологічної служби Гуманітарного штабу Ріната Ахметова, https://akhmetovfoundation.org/news/porada-psyhologa-batkam-yak-navchyty-dytynu-vyrishuvaty-konflikty-z-odnolitkamy 

Увага, колеги! До вашої уваги ПУТІВНИК ЗІ ШКІЛЬНОЇ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДІАГНОСТИКИ.

 

Путівник зі шкільної психологічної діагностики

Це комплексна робота — не просто рутина, а можливість побудувати місце, де усі учасники й учасниці освітнього процесу почуваються в безпеці.

Посилання на Інструментарії для діагностики кожної з ланок — у повному матеріалі за посиланням: https://bit.ly/48pwQUP.

Робота практичного психолога суворо конфіденційна. Пам'ятаємо, колеги, що ми завжди дбаємо про те, щоб діти, особливо ті, хто пережив складні часи, почувалися в безпеці та довіряли нам.

Матеріал адаптовано:

відповідно до Листа ДНУ ІМЗО №21/08-586 від 07.07.2025 р. “Про методичні рекомендації «Пріоритетні напрями роботи психологічної служби у системі освіти України в 2025/2026 навчальному році»”.

за посібником «ЗАСТОСУВАННЯ ДІАГНОСТИЧНИХ МІНІМУМІВ В ДІЯЛЬНОСТІ ПРАЦІВНИКІВ ПСИХОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ ЗА ЗАГАЛЬНОЮ РЕДАКЦІЄЮ В. Г. ПАНКА».

Пам'ятка для жертви булінгу

Джерело: https://naurok.com.ua/pam-yatka-dlya-zhertvi-bulingu-214292.html

Практичні поради для успішного дистанційного навчання (у тому числі на період воєнного стану в Україні)

Правила ефективної взаємодії у online форматі, які не зайвим буде собі нагадати та взяти до роботи.

Пам'ятайте, що запорука успішного навчання, у тому числі дистанційної роботи - це взаємоповага та взаємопідтримка.

Звертаю вашу увагу, що правила потрібні не для того, щоб когось обмежувати. Вони покликані унормовувати будь-який процес чи діяльність:

- для того, щоб процес навчання був ефективним;

-для того, щоб всі учасники процесу розуміли один одного;

-щоб кожен мав змогу бути почутим;

-щоб ніхто не був ображеним;

-для того, щоб учні з легкістью засвоювали знання, із цікавістю пізнавали новий матеріал;

-для того, щоб у колективі та робочому просторі панували взаємопідтрика та взаєморозуміння.

Важливими умовами успішної роботи та дистанційного навчання є правильна мотивація, унормований розпорядок дня, та баланс між навчанням і відпочинком.

Джерело: Запоріжська обласна ГО "Флоренс"

Профілактика сезонного афективного розладу

Сезонний афективний розлад — це не просто «осіння хандра», а біопсихосоціальний стан, який потребує уваги. Вчасна профілактика — ключ до збереження енергії, настрою та життєвого балансу

#ЦПРПП_психологічна_підтримка

Як переживають розлуку з татом дошкільнята та молодші школярі і як їм допомогти? (відповідь на питання зі скриньки довіри)

 

    Наші дошкільнята (діти до 6–7 років) лише формують часові уявлення. «Мамо, сьогодні — це вже завтра чи ще вчора?» Вони живуть тут і зараз і зорієнтуватися в тривалості розлуки їм може бути ще складно. Навіть більше, причинно-наслідкові зв’язки та можливість спрогнозувати майбутнє дошкільнятам ще недоступні. Тому це нормально, якщо дитина не переймається, що тато два місяці в іншому місті, і не драматизує ситуацію.

Діти від 3 до 6 років проходять едіпальну стадію, коли хлопчики більше тягнуться до мами, а дівчата — до тата. Оскільки сьогодні в більшості випадків діти залишаються з мамами, то і переживати розлуку з татом хлопцям може бути легше, ніж дівчатам.

Дошкільники можуть вважати, що саме вони винні в тому, що тато зараз далеко. Тому нам важливо запевнити дитину, що вона чудова і що це не її провина, що тато зараз в іншому місті.

Дошкільникам притаманне магічне мислення. Вони вірять, що з виделок і мотузки можна побудувати космічну станцію і, накрившись рушником, полетіти на Марс. Це знову ж таки пов’язано зі ступенем формування структур дитячого мозку. Тому, сумуючи за татом, у своїх іграх діти можуть залучати чарівні сили, які повернуть тата додому і зроблять усе так, як було раніше.

У молодших школярів активно формується префронтальна кора, яка з-поміж іншого відповідає за причинно-наслідкові зв’язки. Інформація про довколишній світ є опорою дітей 7–11 років. Тому пояснюючи, де зараз тато, називайте речі своїми іменами: територіальна оборона, ЗСУ.

Якщо дитина поділилася з вами своїми почуттями і каже: «Я сумую за татом», «Коли він повернеться?», важливо назвати її емоцію і дати дитині право на неї, «легалізувати» її. Оскільки діти, особливо дошкільнята, можуть відчувати сум за кимось і не розуміти, що саме з ними відбувається. А тоді пропонуємо трансформувати, «переплавити» почуття в дію. Як це виглядає?

На рівні очей ми можемо відповідати наступним чином: «Я бачу, що ти сумуєш за татом. Я теж за ним так скучила! Зараз він разом з іншими татами захищає нашу країну. Він тебе дуже любить і робить все можливе, щоб ми знову були разом. А давай для нього зліпимо/намалюємо щось». Або: «Схоже, ти справді сумуєш за татом. Це нормально. Дорослі теж сумують одне за одним. Якщо ми за кимось сумуємо, це означає, що ця людина для нас дуже важлива. А давай йому зателефонуємо!»

Як підтримати дитину в розлуці з татом: що можемо зробити?

Підтримуємо телефонний або відеозв’язок тата з дитиною тет-а-тет. Можемо щовечора? Чудово. Один раз на тиждень? Теж. Тут головне якість, а не кількість. Тато може читати казки та історії, тексти яких ви заздалегідь надсилаєте йому на телефон. Або надсилати вам з дитиною відео, як він п’є чай чи йде вулицею. Це дозволяє дитині фокусуватися на тому, що тато робить зараз, а не на тому, що він зараз не поряд. Татусі дошкільнят повинні бути терплячими, бо це може бути такий собі хаотичний тур по кімнаті з фрагментарним описом іграшок або холодильника:)

Можемо пропонувати дитині зробити поробку для тата: малюнок або ліплення того, що ви будете робити, коли тато повернеться. Лоскотатися? Їсти морозиво? Показувати, як далеко навчилися стрибати або як добре запам’ятали таблицю множення?

Якщо є можливість, разом із дитиною розглядаємо фотографії або відео, на яких зображена ваша сім’я або син чи донька з татом. Згадуємо смішне та приємне. «А пам’ятаєш, як наш тато смішно чхає?», «Коли ти ще жив у мене в животику, тато постійно приносив мені апельсиновий сік, якого мені так хотілося!»

Тато може попросити дитину робити щось замість нього, поки він не повернеться: допомагати мамі нести щось не дуже важке з продуктів, слідкувати, щоб світло в порожніх кімнатах було вимкнене, перевіряти перед сном, чи зачинені вхідні двері. Дитина відчуває себе особливо значущою і більш спокійною, коли їй довіряють доросле завдання.

Можемо запропонувати дитині разом приготувати улюблену татову страву і надіслати йому фотографію.

Як допомогти підліткам переживати розлуку з татом?

Підлітки чутливі до нашого внутрішнього стану і цінують відвертість. Тому нам варто ділитися своїми почуттями, розповідати, як справляємося самі, коли сумуємо за чоловіком. Якщо підліток мовчить, ми можемо поцікавитися, чи він скучив за татом. Якщо підліток готовий говорити, ми спокійно вислуховуємо (більше слухаємо, ніж говоримо!), не відволікаючись на сторонні справи. Як і з дошкільнятами, даємо право на будь-які почуття суму, злості, образи. Не варто лякатися, почувши нецензурну лексику. Для підлітків це вікова норма. Згодом підліток почне відчувати, де лаятися доречно, а де — ні.

Ми можемо говорити про те, що всьому є початок і кінець. Так, ми не можемо прогнозувати майбутнє, але татові точно спокійніше, коли він знає, що ми в безпеці. І в критичній ситуації йому легше відповідати лише за себе, а не за всіх членів сім’ї.

Однак якщо підліток не готовий до розмови, не потрібно на нього тиснути. У нього можуть бути свої причини не бути готовим до діалогу в цей момент: гормональні стрибки, непорозуміння з друзями. Йому достатньо знати, що наші двері відчинені, що ми відкриті для нього, і він може звернутися до нас, коли буде готовий.

Окрім, за можливості, регулярних розмов, тато може читати підлітку оповідання телефоном/по відеозв’яку. Попри те, що ми зазвичай читаємо молодшим дітям, деяким підліткам це подобається і посилює зв’язок із батьком. Можемо написати листа на кшталт «10 причин, чому я пишаюся татом/10 причин, чому я вдячна татові/10 речей, які ми з татом зробимо після перемоги» і надіслати татові, якщо є така можливість. Тато з підлітком можуть домовлятися дивитися один і той самий фільм, а потім обговорювати його.

У цьому віці особливо важливо, щоб підліток відчував свою значущість для інших. Це підвищує його віру у свої сили та впевненість у собі. Разом із татом вони можуть порадитися, як краще наблизити перемогу: допомогти одноліткам, волонтерити, направляти допомогу ЗСУ, взяти до себе і піклуватися про тварину, яка залишилася без домівки. До якого б рішення ми не прийшли на такій сімейній раді онлайн, дуже важливо наголошувати підлітку на його безпеці.

Дитяча психологиня Лада Ендр есен розповідає про феномен розлуки з татом і пропонує прості й дієві інструменти для підтримання емоційного зв’язку на відстані протягом тривалого часу. Джерело: https://surl.li/ouqydj