Про фаховість психолога

«Через війну я наважилась піти до психолога. Він сказав, що мої проблеми вигадані. Тепер я боюся звертатись по допомогу», — написала дівчина-підліток під одним з наших відео.

Нині психологів і психотерапевтів ми бачимо усюди. Вони консультують у приватних кабінетах, дають поради в медіа і соцмережах. Але ми не завжди можемо з точністю визначити, хто з них справді фаховий спеціаліст, якому можна довірити своє психічне здоров’я.

Як самостійно перевірити фаховість психолога, до якого ви прийшли на консультацію, і чому наш фонд так вимогливо ставиться до відбору психологів у свою команду, читайте в статті bit.ly/46Z7uIZ

Як позбутися звичок, що псують життя

​Позбутися звичок, що псують життя: поради від психолога

Є звички, які можуть негативно вплинути на ваше психічне здоров’я або й узагалі стати руйнівними для вашої особистості. Тому ми підготували для вас 8 порад, як покращити свій психологічний стан і життя загалом.

🔸 Дозвольте собі відчувати емоції. Проговорювати те, що ви відчуваєте, корисно як із близькими вам людьми, так і з психотерапевтом. Заперечення або уникання власних емоцій може погіршити ваш психічний стан аж до розвитку депресії.

🔸Встановіть особисті кордони та дотримуйтесь їх. Важливо вміти говорити “ні” заради власного благополуччя. Зазвичай люди без цього уміння ризикують перенавантажити себе роботою і швидко “вигоріти”. Якщо ви серед тих, хто має звичку реагувати на робочі повідомлення ввечері та у вихідні, не може припинити розв’язувати робочі питання під час відпочинку, вам загрожує погіршення психологічного стану або й навіть фізичного здоров’я. Такі люди, як правило, відчувають тривогу та схильні до депресії.

🔸 Фокусуйтеся на особистому внутрішньому зростанні, не порівнюйте себе з іншими. Порівняння може призвести до низької самооцінки, адже плекає у вас почуття власної неповноцінності. Якщо ви оцінюєте себе через іншу людину, то ризикуєте втратити свою індивідуальність. Від цього потрібно позбавлятися, адже це шлях до страждання.

🔸 Навчіться помічати свої сильні сторони. Постійна самокритика може підривати вашу впевненість у собі та спричиняти тривогу. Звертайте увагу на моменти, коли починаєте критикувати себе і зупиніть ці негативні думки. Замість цього подумайте над переліком речей, за які ви собі вдячні. Тут буде корисним вести щоденник вдячності.

🔸 Припиніть звинувачувати себе в невдачах. Відчуття провини є руйнівним для психіки людини, а надто, якщо вона має водночас ще й низьку самооцінку: тоді докори совісті поглинають її повністю і можуть провокувати депресію. Тому не слід вигадувати собі покарання. Якщо ви дійсно винні в чомусь, ефективніше буде подумати, як виправити ситуацію.

🔸Прогулянки та спорт мають стати рутиною. Неактивний спосіб життя негативно впливає на ваш настрій та здоров’я. Тому навіть незначні фізичні вправи, але щодня, покращать ваш стан. Прогулянки на свіжому повітрі також потрібно зробити щоденним ритуалом: не рахуйте кроки, а просто насолоджуйтеся пейзажами, які бачите навколо.

🔸 Влаштовуйте інформаційний детокс: обмежуйте час, проведений у соцмережах. Пам’ятайте, що перевантаження інформацією може підвищити рівень стресу та викликати тривогу. 

🔸Проводьте час із близькими, відвідуйте групи підтримки. Без соціальних контактів людина не може відчути повноту життя. Ізоляція  веде до почуття самотності, депресії та тривожності. Тому не варто недооцінювати простого спілкування з іншими людьми.

Зберігаємо повноту буття

Зберігати повноту буття

🟠 Зберігати не тільки своє фізичне життя, а і життя всередині себе – це одна з найважливіших задач наразі, а також вклад у своє майбутнє.

Сьогодні пропоную пригадати сфери життя (тіло, діяльність, контакти, сенси) і подумати, що робить тебе живим/живою в кожній із них?

Сфера тіло

🔻 Який твій найприємніший запах?

🔻 Який аромат твоїх улюблених парфумів?

🔻 Який запах твого дому? Твоє близької людини?

🔻 Яка на смак твоя улюблена страва?

🔻 Які рухи подобаються твоєму тілу?

🔻 Що для тебе є приємним на дотик?

🔻 Як ти зараз піклуєшся про своє тіло?

🔻 Які на дотик обійми твоєї коханої людини?

Сфера діяльності

🔸 Чим ти любиш займатись, забуваючи про час?

🔸 Які справи приносять тобі задоволення?

🔸 Згадки про яке професійне досягнення викликають почуття радості і наповненості?

🔸 Про що ти навіть не мріяв/ла, що зможеш, але зміг/змогла?

Сфера контактів/стосунків

🔹 З ким тобі подобається навіть просто помовчати поруч?

🔹 У контакті із ким ти можеш добряче пожартувати і посміятись?

🔹 Кого б ти зараз із задоволенням обійняв/обійняла б?

🔹 Що ви любите робити разом із близькими?

🔹 Пригадай людей із свого життя, спілкування із якими викликає посмішку і теплі почуття. 

🔹 Якою була твоя перша зустріч із твоєю дитиною/партнером?

Сфера сенсів

▫️ Авторами яких книжок ти зачитуєшся?

▫️ Який твій улюблений фільм і/або мультфільм?

▫️ Яке було твоє улюблене хоббі за мирних часів і що з цього ти можеш продовжувати робити?

▫️ Що для тебе є найціннішим зараз?

▫️ Яке твоє найзатишніше місце всередині себе? Як ти там себе почуваєш? Про що ти там мрієш?

👉 Твоя підтримка, інтерес і увага до себе є надзвичайно важливим!

Це нормально, якщо ваша дитина зараз...

Розшифровка дитячої поведінки

Алгоритм реагування на чиюсь думку про вас

Що на душі у дітей військових

 

Як зрозуміти, що переживає дитина, чий тато чи мама служать? Перш за все, такі діти залишаються дітьми. Вони грають, навчаються і вередують, як і належить дітям. Однак служба тата чи мами може значним чином впливати на їх стан.

Як знайти власне покликання: три методи пошуку

Якщо ви не можете знайти одну професію на все життя, не хвилюйтеся – це цілком нормально для 21 століття. Проте буває так, що вам все ніяк не вдається реалізувати свій потенціал: робота не приносить задоволення, ви не розвиваєтесь, є відчуття безглуздості роботи, хоча маєте водночас хороші результати. Тоді постає потреба в пошуку свого покликання.

Пропонуємо вам три методи пошуку:

🔸 Самостійно проаналізуйте власні інтереси, виділіть свої сильні сторони, розкрийте персональні цінності. 

Справжнє покликання має бути пов’язане з вашими інтересами. Запитайте себе, в якій темі вам цікаво розвиватися, що цікаво вивчати, в якій сфері ви постійно вдосконалюєте свої знання?

Сильні сторони пов’язані з тим, що вам робити просто і без зусиль. Ваші здібності й таланти – те, що дозволяє легше та приємніше проявляти себе, що є запорукою швидкого та позитивного результату. Запитайте себе, що у вас виходить робити найкраще, або за якою допомогою до вас зазвичай звертаються?

Ваша робота має відповідати вашим цінностям, тоді справа вашого життя буде для нас важливою, у вас буде мотивація діяти. Подумайте, в чому може полягати ваша місія? Або ж який внесок ви хотіли б зробити в розвиток суспільства? Відповіді на ці запитання допоможуть зрозуміти, заради чого ви готові працювати та діяти.

Після того, як дасте відповіді на усі ці запитання, подумайте, в якій сфері, професії ви зможете реалізувати якнайкраще свої вміння та проявити свої сильні сторони, зберігаючи вірність своїм цінностям. З цього списку оберіть те, що найбільше припало до душі, і починайте робити кроки для своєї реалізації.

🔸 Ведіть робочий щоденник.

Щоденно записуйте, які важливі справи ви зробили сьогодні. Потім запишіть, наскільки ви просунулися в цій справі, скільки часу витратили на неї. Дайте відповіді на запитання:

- Наскільки було цікаво займатися цими справами?

- Які емоції були на початку роботи, посередині роботи, наприкінці?

- Що мотивує вас займатися цією справою?

- Чи могли б ви цим займатися більшою частиною життя?

Проаналізуйте записи, щоб відслідкувати, в якій сфері ви маєте більший прогрес, наскільки добре ви самі ставитеся до того чи іншого заняття, наскільки складним воно для вас є тощо. Все це дасть зрозуміти, які справи найбільше підходять для вас.

🔸 Пройти дослідження за допомогою тестування у психотерапевта. 

Головна перевага цього методу: ви не самостійно аналізуєте себе, а маєте підтримку фахівця. Свої вподобання ви можете визначити самі, але тільки психотерапевт може підказати, які професії відповідають рисам вашої особистості або ж які психокорекційні заходи можливо застосувати для корекції.

Особливості надання першої психологічної допомоги

Проблеми сепарації

​Проблеми сепарації

У психології є термін «сепарація», і позначає він процес відділення людини від своїх батьків та її становлення як самостійної особистості.

Щоб сформуватися як незалежна особистість, людина повинна пройти всі чотири етапи сепарації:

– емоційний (особистість перестає залежати від схвалення чи несхвалення сім’ї);

– атитюдний (в людини формуються власні погляди на світ);

– функціональний (людина розуміє, що може самостійно дбати про себе);

– конфліктний (людина усвідомлює право жити своє життя).

Проте інколи процес сепарації не завершується, через що люди в дорослому віці залишаються залежними від батьків, не можуть жити відповідно до своїх цілей і переконань.

Чому ж виникають проблеми із сепарацією? Є декілька причин:

🔸 Батьки провокують у дитини почуття вини за те, що дали їй життя та забезпечували усім необхідним. Дитину наче зобов’язують «виплачувати» перед батьками борг. Шлях до здорової сепарації – усвідомлення того, що народження дитини є відповідальністю батьків, а не самої дитини. Тому забезпечувати малечу усім необхідним – обов’язок дорослих, а не те, за що потім дитина має почуватися винною.

🔸 Батьки ігнорують власні інтереси та бажання і наче «живуть заради дитини». В результаті вони і від свого сина чи доньки очікують на таку ж жертовність. І коли дитина виростає, то відчуває обов’язок відмовитися від власного «я» на користь жертовних батьків, відчуваючи за собою наявність «боргу» перед ними.

🔸 Інколи дитину використовують як основу для побудови стосунків: двоє байдужих одна одній людини об’єднуються лише для того, аби ростити малечу. Тоді дитині до останнього не дають покинути батьківський дім, щоб розпочати жити власне життя.

🔸 Батьки позбавляють дитину права голосу, наполягаючи, що вони, дорослі, знають, як краще для неї. В результаті вже доросла дитина сприймає навколишній світ вороже, не чує власних бажань. 

🔸 Дорослий представляє малечі світ як щось страшне, постійно застерігаючи її від небезпеки за межами дому. Діти в таких сім’ях тривожні, і вже в дорослому віці живуть з думкою про те, що ні з чим не зможуть впоратися самотужки.

🔸 Батьки прагнуть самореалізуватися через дитину. Вони нав’язують їй свої бажання, захоплення, прагнення. Результат: дитині складно сепаруватись, адже вона не розуміє насправді, хто вона така і чого прагне.

Що ж тоді потрібно робити дорослим, щоб їхні син чи донька сформувались як самостійна особистість:

дозволяти дитині набути власного життєвого досвіду;

🔸 дати їй право на власні помилки;

🔸 навчити брати відповідальність за свої вчинки;

🔸 бути для них прикладом: йти за власними бажаннями та прагненнями.

Джерело: zebra.centr

Що таке генералізований тривожний розлад

Визначаємо цілі правильно: метод SMART

​Визначаємо цілі правильно: метод SMART

SMART – ефективна стратегія формулювання короткострокових і довгострокових цілей тривалістю до року. Цей метод допомагає раціонально сформулювати мету зрозумілими словами, які будуть актуальними саме для вас. 

Щоб поставити ціль, треба проаналізувати її за допомогою п’яти кроків, які відповідають п’яти літерам назви методу:

🔸 S – specific – конкретність

Запитайте себе, чого саме ви хочете досягти. Будьте максимально конкретними, наприклад: «прокидатися щодня о восьмій ранку», «зібрати 10 тисяч» тощо.

🔸 M – measurable – вимірюваність

Визначте для себе, яким шляхом ви будете досягати мети. Оберіть посильну для вас планку і чітко її сформулюйте, наприклад: «відкладати з кожної зарплати 5%», «щодня проходити від 5 тисяч кроків» тощо.

🔸 А – achievable – досяжність

Починайте з маленьких кроків, які точно вам під силу. Наприклад, замість «займатися англійською щодня» –  «займатися з репетитором двічі на тиждень» або замість «подорожувати щомісяця» –  «поїхати в сусіднє місто у вихідні».

🔸 R – relevant – релевантність

Подивіться на поставлену мету з погляду своїх інтересів, рис характеру, способу життя, взаємин з людьми тощо. Підлаштуйте її під ваш спосіб життя, щоб вона була релевантна вашій особистості. Наприклад, замість «впоратися з тривожністю» може бути «вийти з токсичних стосунків», замість «стати більш впевненою людиною» – «почати активніше спілкуватися з новими колегами».

🔸 Т – time-bound – дедлайн

Зазначте, скільки даєте собі часу, щоб досягнути бажаного результату. Так вам буде легше дотримуватися плану й рухатися до мети. Наприклад: «не вживати алкоголь місяць», «накопичити 10 тисяч до Нового року», «щоранку робити йогу протягом трьох тижнів».

І пам’ятайте одне з базових правил: ваш шлях до мети має бути комфортним. Уважно ставтеся до своїх відчуттів та не тисніть на себе, якщо щось не виходить з першого разу. Усе вийде, коли ви будете до цього готові.

Джерело: mentoly.com.ua

Конфлікти з друзями - як зберегти дружбу?

Крик дитини - це крик про допомогу

Відчуття самотності

​Відчуття самотності 

Сьогодні як ніколи легко підтримувати зв’язок із соціумом: можна спілкуватися з близькими на будь-якій відстані, ми стали більш мобільними — легше та швидше долаємо сотні або й тисячі кілометрів. Проте все ж люди іноді відчувають самотність. 

Не слід плутати самотність з усамітненням. Адже усамітнення — це цілком комфортне добровільне перебування людини на самоті. А самотність — це відчуття тривоги під час усамітнення або й серед інших людей. Стан самотності пригнічує людину і може погіршувати її психічний та фізичний стан.

У сучасному суспільстві панує думка про те, що щасливе життя можливе тільки поруч із людьми та у стосунках, і лише “невдахи” залишаються наодинці із собою. 

Тому коли людина втрачає стосунки або з будь-яких інших причин опиняється в самотності, це викликає тривогу. З’являється страх зближуватися з іншими, або ж навпаки людина шукає абияку компанію, тільки щоб не бути на самоті. Коли ж ми намагаємося заповнити порожнечу будь-ким, через відсутність близькості розвивається відчуття, що “нас ніхто не розуміє”.

Як подолати самотність?

Займіться своїм здоров’ям. Можливо, причиною страху самотності є низький рівень життєвих сил чи загалом проблеми зі здоров’ям. Тоді спробуйте зайнятися спортом для відновлення життєвої енергії.

Реалізуйте свій потенціал. Якщо ви боїтеся залишитися самотніми через страх не мати достатньо коштів для існування, подумайте, як ви можете забезпечити своє життя самостійно.

Займіться чимось цікавим. Знайдіть собі нове хобі чи помалюйте, потанцюйте, послухайте улюблену музику — спробуйте насолодитися часом, проведеним із собою наодинці.

Поновіть зв’язки зі старими знайомими. Нагадайте про себе тим, з ким ви давно не спілкувались, але вам було приємно проводити час разом. Домовтеся про зустріч, спільну вечерю. 

Зверніться до психотерапевта. Методів для подолання відчуття самотності є чимало, але якщо ви самостійно не маєте ресурсу для їх практикування — зверніться до психотерапевта. Психотерапія, зокрема, дасть вам розуміння, що усамітнення — це природний стан, який може бути комфортним. До того ж час наодинці із собою потрібен кожному з нас. 

Щасливе життя — це наш вибір, який не залежить від того, є поряд із нами хтось чи ні.

Психосоматичні захворювання

​Психосоматичні захворювання 

Ви захворіли в найбільш неслушний момент? Говорячи мовою психосоматики, ви втекли від нестерпного тиску, який ви чинили на себе або дозволили йому впливати на вас. 

Психосоматика — це напрям у медицині, що вивчає взаємозв'язок між психічним та фізичним станом людини. Причиною психосоматичних захворювань часто є внутрішній конфлікт, тривалий стрес, втрата близької людини, тривога, страх, гнів тощо. Поширена помилкова думка, що психосоматичний розлад є надуманим. Але насправді психосоматичні симптоми реальні й потребують лікування, як і будь-яка інша хвороба.

Як дізнатися, чи є моя хвороба психосоматичною?

Для відповіді на це запитання необхідно уважно проаналізувати ситуацію. Зверніть увагу, чи є ваш стан тривалим, чи спостерігається циклічність. Чи з’являється хвороба саме перед стресовою подією. Симптоми психосоматичного захворювання можуть зникати, а потім знову посилюватися. На жаль, іноді хвороба або проблема немає симптомів, як, наприклад, рак або безпліддя.

Лікування психосоматичних захворювань

🔸 Психотерапія

Психосоматичне захворювання — це завжди індивідуальна історія. Терапевт спочатку вивчає контекст кожної проблеми. Після цього ви працюєте над розумінням та керуванням емоціями, щоб зменшити вплив стресу на організм.

🔸 Медикаментозна діагностика й лікування

Навіть, якщо ви впевнені, що, наприклад, ваш висип на шкірі має психосоматичну природу, все ж варто звернутися до лікаря. Є симптоми або захворювання, які потребують невідкладної медичної допомоги.

🔸 Фізична активність

Спорт знижує рівень адреналіну й кортизолу, які відповідають за фізіологічну реакцію на стрес. Стимулює вироблення ендорфінів — які не лише покращують настрій, а й є природними знеболювальними засобами.

🔸 Релаксаційні техніки

Знайдіть те, що дійсно знімає вашу напругу, стрес. Йога, медитації, дихальні вправи. У вас є власний рецепт? Не зволікайте!

Пам’ятайте: безумовно, важливо розуміти взаємозв’язок між тілом і психікою. Але не варто все переносити на психосоматику чи навпаки. Істина десь посередині.

Що означає поважати іншу людину?

 

Поради батькам та педагогам з профілактики суїциду

Поговоримо про самооцінку дитини

Міфи про ВІЛ\СНІД

ВІЛ-інфекція – це соціально небезпечне інфекційне захворювання, що розвивається внаслідок інфікування вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), довготривалої персистенції ВІЛ в лімфоцитах, макрофагах та клітинах нервової тканини. Хвороба характеризується прогресуючою дисфункцією імунної, нервової, лімфатичної та інших систем організму. Відповідно до сучасних уявлень ВІЛ-інфекція відноситься до невиліковних хвороб, має тривалий хронічний перебіг і, в разі відсутності ефективної терапії, закінчується смертю хворого.

ВІЛ передається:

Через кров – при потрапляння крові чи інших біологічних рідин, що містять кров (сперма, виділення піхви, грудне молоко) від ВІЛ-інфікованої особи до здорової людини. Найчастіше цей шлях реалізується при ін’єкційному введенні наркотичних речовин брудними шприцами та голками, що вже використовувались іншими особами.

Статевим шляхом – під час незахищених статевих стосунків, незалежно від того чи це вагінальний, оральний чи анальний секс.

Внаслідок передачі вірусу від інфікованої ВІЛ матері до її дитини під час вагітності, пологів та годування грудним молоком. Ризик інфікування зростає під час годування дитини груддю, при важкому перебігу хвороби у матері та складних пологах.

ВІЛ не передається:

При спільному користуванні побутовими речами, посудом, роботі в одному приміщенні

У лазні та сауні

Під час поцілунків

Обіймах та рукостисканні

При чханні та кашлі

Через поручні, дверні ручки, столи, стільці

При укусах комарів чи інших комах.

Після інфікування вірус починає швидко розмножуватись, вражає різні клітини, органи та системи організму. Через 6-8 тижнів у третини інфікованих розвивається гостра ВІЛ-інфекція, яка протікає у формі лихоманки зі слабкістю, підвищенням температури, болях в суглобах, як це часто спостерігається при ГРЗ, у інших – цей період проходить непомітно. Через 1,5-3 місяці після інфікування в крові інфікованої людини з’являються антитіла до ВІЛ, на виявленні яких ґрунтується діагностика ВІЛ-інфекції.

Після закінчення гострої стадії ВІЛ-інфекції розвивається безсимптомний період, який триває 8-10-12 років: здебільшого людина відчуває себе здоровою, веде звичайний спосіб життя, хоча періодично збільшуються лімфовузли, часто з’являються простудні захворювання. Такі люди є носіями ВІЛ і являють найбільшу загрозу для своїх сексуальних партнерів та партнерів по голці, не можуть бути донорами крові і органів. Вірус, що знаходиться весь цей час в організмі, постійно вражає клітини імунної системи, так звані СД4 лімфоцити, які захищають організм від вторгнення мікроорганізмів (бактерій, вірусів, грибків тощо). Кожного року кількість СД4 в крові ВІЛ-інфікованого зменшується в середньому на 50 клітин/мм3, і коли їх кількість падає до 300-200 і нижче, порушується система імунного захисту і розвиваються захворювання, спричинені збудниками різних інфекцій, які в практиці ВІЛ-інфекції/СНІДу мають назву опортуністичних інфекцій. Людина погано себе почуває, відзначає схуднення, слабкість, стомлюваність. Ця стадія хвороби називається СНІД і проявами його можуть бути герпетична інфекція (насамперед оперізуючий герпес), грибкові ураження шкіри і слизових оболонок, паразитарні інфекції, активується або первинно розвивається туберкульоз та інші захворювання.

Отже, чи можна заразитись ВІЛ/СНІД через сидіння унітазу, оральний секс, їжу, яку приготувала ВІЛ-інфікована людина?

Найпопулярніші міфи про ВІЛ/СНІД

ВІЛ передається при поцілунку, кашлі і чханні – МІФ

Слина, мокротиння, сльози, піт, сеча, блювотні маси не можуть стати причиною зараження ВІЛ. Так само абсолютно безпечними є обійми і рукостискання.

Можна заразитись вірусом через побутові предмети – посуд, одяг, телефон, унітаз і т.д. – МІФ

Це неможливо так само, як і зараження через їжу, яку приготувала ВІЛ-інфікована людина.

ВІЛ можна підхопити через укуси комах. – МІФ

Комарі, мухи, клопи, воші не можуть переносити вірус імунодефіциту.

ВІЛ можна заразитись через шерсть кішки, укус собаки чи при контакті з дикою твариною. – МІФ

Тварини не можуть переносити вірус імунодефіциту.

Анальний секс не може бути причиною зараження. – МІФ

Будь-який сексуальний контакт без презервативу (анальний, вагінальний, оральний) може стати причиною зараження.

ВІЛ не можна заразитись в салонах краси. – МІФ

Будь-які інструменти, які багаторазово використовують для ін’єкцій, пірсингу, татуювання, можуть стати причиною інфікування. Переконайтеся, що майстер простерилізував інструменти.

ВІЛ не передається від матері до дитини. – МІФ

ВІЛ передається під час вагітності та пологів, під час грудного вигодовування від ВІЛ-інфікованої жінки до дитини, якщо не вживати профілактичні засоби.

Для надання медичної допомоги хворим на ВІЛ-інфекцію створена мережа спеціалізованих лікувально-профілактичних закладів – центрів профілактики і боротьби зі СНІДом, які здійснюють диспансерний нагляд за ВІЛ-інфікованими і хворими на ВІЛ-інфекцію та СНІД, діагностують стадію хвороби, визначають тактику лікування.

Головним важелем у попередженні поширення ВІЛ-інфекції є дотримання здорового способу життя, відмова від ризикованої щодо інфікування ВІЛ поведінки, насамперед вживання наркотиків, обов’язкове використання при статевих контактах засобів індивідуального захисту – презервативів. Свідоме ставлення до свого здоров’я забезпечить захист від СНІДу. 

Частіше нагадуємо собі

 

Бережіть свою енергію!

 

Перфекціонізм псує життя

​Перфекціонізм псує життя: як його позбутись?

Якщо ви в усьому прагнете до ідеалу, водночас не приймаєте власних недоліків та гостро реагуєте на критику, ймовірно, вам притаманний перфекціонізм.

Властивий перфекціонізм людям, від яких ще в дитинстві вимагали тільки найвищого результату, яких постійно порівнювали з іншими. В результаті така особистість у дорослому віці буде зациклена у своїх діях до найвищого результату через переконання, що в іншому разі її не будуть любити та приймати. 

Ознаки перфекціоніста:

🔸 має низьку самооцінку, через що встановлює до себе надмірні вимоги; 

🔸 постійно прагне до ідеалу;

🔸 вважає, що будь-яка робота має бути виконана досконало, а тому результат її ніколи не задовольнить; 

🔸 переконаний, що досягти хороших результатів можливо лише, якщо ти кращий за інших;

🔸 живе за встановленими правилами: це для перфекціоніста можливість досягти поставленої планки;

🔸 знецінює власні досягнення.

Як перфекціонізм псує життя? 

Нічого ідеального не існує, а якщо наполегливе прагнення до досконалого результату переростає в одержимість, зростає тривожність. Людина постійно потребує схвалення своїх дій, у неї розвивається “синдром самозванця”, коли здобутки вважають причиною удачі, а не наполегливої праці. 

Перфекціоністам може бути властива прокрастинація. Їм складно почати щось робити через страх помилки. Або ж перфекціонізм може проявлятись у надмірному трудоголізмі, коли людина вкладає всі свої сили та час задля максимального результату, часто нехтуючи здоров’ям.

Таку людину супроводжує постійний стрес через можливість зазнати невдачі або помилитись.

Як побороти перфекціонізм:

🔸 намагайтеся фіксувати думки, які провокують стрес через страх можливої невдачі;

🔸 вчіться розрізняти реалістичні цілі та недосяжні стандарти;

🔸 усвідомте, що помилок і критики на шляху до успіху не оминути;

🔸 не порівнюйте себе з іншими людьми, які мають інакший досвід;

🔸 відпочивайте, знаходьте час на розваги;

🔸 якщо самостійно позбутися перфекціонізму не виходить, зверніться до психотерапевта.

ТРИ ШЛЯХИ У ВИХОВАННІ ДИТИНИ

Батьки у всьому світі, виховуючи своїх дітей, можуть іти одним з трьох шляхів: влади, поступливості або діалогу. Ось коротка характеристика цих шляхів. 

ВЛАДА 
Цей шлях опирається на переконання дорослого, що батьки завжди краще знають і мають рацію, демонструють дитині, хто головний. Дитина повинна підкорятися їхній волі, найкраще без дискусії. Батьки найчастіше виступають у ролі контролера, екзекутора, судді, володаря, поліцейського, а іноді й ката. Такий образ батьків викликає у дитини почуття страху, злості, гніву, жалю, несправедливості, кривди, приниження, сорому. У дитини з’являється переконання, що батьки її не розуміють, можливо, не люблять. 
У поведінці дитини може з’явитися опір, брехня, покора, агресія, ворожість, бунт або лицемірство. Дитина може думати: „ніхто не прислухається до моєї думки, а, значить, мої думки дурні та нічого не варті. Я ні на що не здатна, якщо мене треба постійно контролювати, слідкувати за мною, перевіряти. Тільки батьки знають, що добре для мене” 
Можливі наслідки для дитини – відсутність бажання змінюватися, залежність від думки та оцінок інших, нездатність творчо мислити, самостійно вирішувати проблеми, занижена самооцінка, відсутність віри у власні можливості. Можливі наслідки для батьків – почуття безсилля, нездатності вплинути на ситуацію, що посилюють незадоволення дитиною та собою як батьками.

Наслідки для родини – холодність, неприязнь, емоційна відчуженість, ворожість, конфлікти. Родина перетворюється на поле битви. 

ПОСТУПЛИВІСТЬ

На цьому шляху батьки заради „святого спокою” поступаються дитині, хоча це суперечить їхнім відчуттям і потребам. Вони підкоряються волі дитини, щоб уникнути конфронтації. Постать батьків поступлива, але наелектризована злістю, роздратуванням щодо „самолюбивої, сповненої бажань і претензій” дитини. 

Дитина почувається у виграші - „Я перемогла”. Це породжує змішані почуття: тріумф, почуття провини, невпевненість, викликані відсутністю опору з боку дорослого. Вона може думати: „Всі повинні мені підкорятися”, „Найважливіші мої почуття і потреби”, „Батьки все зроблять заради мене, варто тільки бути впертою”. Свою волю дитина диктує за допомогою крику, плачу, шантажу, тиску. Можливі наслідки для дитини – відсутність почуття безпеки через своєрідну зміну ролей – батьки виявляються „слабкими”, а дитина „сильною”. У дитини може розвинутися імпульсивний спосіб реагування, егоїзм, нездатність підпорядковуватися авторитетові, суспільним та етичним нормам, а також працювати в колективі (виникають проблеми в школі, з ровесниками).Можливі наслідки для батьків – неприязнь до дитини, безсилля, незадоволення собою як батьками, незадоволення з приводу постійних поступок дитині всупереч своїм потребам та почуттям. 

Наслідки для родини – відчуженість, холодність, неприязнь (батьки не можуть витримувати поведінку своєї дитини, їм не подобається бути з нею). 

ДІАЛОГ 
На шляху діалогу батьки передають дитині важливі для них цінності, враховуючи почуття та потреби дитини, а в ситуації конфлікту шукають спільне рішення, яке б задовольняло всіх зацікавлених. Батьки поважають почуття, потреби та думки дитини. Допомагають дитині розкривати свої можливості, сприяють ставленню її адекватної самооцінки. Також батьки поважають свої потреби та почуття, можуть твердо сказати „ні”, коли ситуація вимагає цього. Тому дитина може бути задоволена сама собою, відчувати повагу до власної думки та думки батьків (вчителів, інших людей), мати високе почуття власної вартості та відповідальності за свої вчинки. Дитина може думати: „Я можу сама приймати рішення, я можу бути відповідальною, я здатна багато на що і хочу спробувати свої сили, а якщо в мене не вийде, - спробую ще раз”. 
Можливі наслідки для дитини – бажання співпрацювати з батьками, їй подобається бути з ними. У дитини розвивається впевненість у собі, повага до потреб і почуттів інших. Можливі наслідки для батьків – задоволення собою як батьками, почуття близькості, радість від перебування разом з дитиною, приязні стосунки з нею. Можливість виразити своє незадоволення (гнів, розчарування, злість), не ображаючи дитину. 

Наслідки для родини – менше конфліктів, бо вони вирішуються вчасно і за допомогою діалогу. Дитина вчиться самостійності та відповідальності. Розвивається конструктивні діалогічні стосунки між батьками та дітьми, формуються міцні емоційні зв’язки та вміння виявляти взаємну турботу та повагу.

Як спілкуватися з людиною, яка постраждала від домашнього насильства