Як на людину впливає постійне недосипання?

Пам'ятка для батьків у час воєнної небезпеки

Пам’ятка вчителю для роботи з обдарованими дітьми

Ψ Постійно працюйте над вихованням почуттів дітей, особливо обдарованих, вразливих і чутливих до всього, що стосується їхнього «Я».

Ψ Допомагайте обдарованим дітям виробити адекватну Я-концепцію і самооцінку, розвивати емпатію.

Ψ Забезпечуйте сприятливу емоційну атмосферу, адже дитина набуває емоційного досвіду в процесі взаємодії з людьми.

Ψ Дотримуйтеся порядку й дисципліни, обдаровані діти, як і всі інші, повинні знати межу допустимої поведінки.

Ψ Скеровуйте енергію і творчість обдарованих дітей у потрібне русло, щоб їх праця приносила користь.

Ψ У роботі з обдарованими дітьми використовуйте метод, це активізує їхню роботу.

Ψ Розвивайте здібності дітей, широко використовуйте метод самостійного набуття знань.

Ψ Привчайте обдарованих дітей працювати спільно, це допоможе їм легше адаптуватися до соціальних умов.

Ψ Заохочуйте дітей, це стимулює їх.

Ψ Тісно співпрацюйте з батьками обдарованих дітей, щоб розвинути здібності кожної дитини.

Поради батькам та педагогам від Девіда Льюїса щодо розвитку обдарованої дитини

 1. Відповідайте на запитання дитини якомога терпляче і чесно. серйозні запитання дитини сприймайте серйозно. 

2. Створіть у квартирі місце-вітрину, де дитина може виставляти свої роботи. не сваріть дитину за безлад у кімнаті під час її творчої роботи. 

3. Відведіть дитині кімнату чи куточок винятково для творчих занять. 

4. Показуйте дитині, що ви любите її такою, якою вона є, а не за її досягнення. 

5. Надавайте дитині можливість у виявленні турботи. 

6. Допомагайте дитині будувати її плани та приймати рішення. 

7. Показуйте дитині цікаві місця. 

8. Допомагайте дитині нормально спілкуватися з дітьми, запрошуйте дітей до своєї оселі. 

9. Ніколи не кажіть дитині, що вона гірша за інших дітей. 

10. Ніколи не карайте дитину приниженням. 

11. Купуйте дитині книжки за її інтересами. 

12. Привчайте дитину самостійно мислити. 

13. Регулярно читайте дитині чи разом з нею. 

14. Пробуджуйте уяву та фантазію дитини. 

15. уважно ставтеся до потреб дитини. 

16. Щодня знаходьте час, щоб побути з дитиною наодинці. 

17. Дозволяйте дитині брати участь у плануванні сімейного бюджету. 

18. Ніколи не сваріть дитину за невміння та помилки. 

19. Хваліть дитину за навчальну ініціативу. 

20. Учіть дитину вільно спілкуватися з дорослими. 

21. У заняттях дитини знаходьте гідне похвали. 

22. Спонукайте дитину вчитися вирішувати проблеми самостійно. 

23. Допомагайте дитині бути особистістю. 

24. Розвивайте в дитині позитивне сприйняття її здібностей. 

25. Ніколи не відмахуйтесь від невдач дитини. 

26. Заохочуйте в дитині максимальну незалежність від дорослих. 

27. Довіряйте дитині, майте віру в її здоровий глузд. 

Як зберегти тепло у стосунках на відстані?

​Як зберегти тепло у стосунках на відстані?

Відстань – це виклик, але вона зовсім не означає, що стосунки мають охолонути. Навпаки, якщо правильно скористатися цією ситуацією, можна зміцнити зв’язок і зробити відносини ще глибшими та більш значущими.

Час окремо дозволяє зосередитися на власних інтересах, зайнятися тим, що приносить радість, краще зрозуміти себе, а головне – відчути, наскільки важливим є партнер у вашому житті. Відстань вчить нас цінувати моменти разом і знаходити щастя у простих речах, як, наприклад, звичайний дзвінок чи коротке повідомлення.

Щоб підтримати та поглибити емоційну близькість, психологи радять звернути увагу на таке:

📍Відкритість і чесність
Не бійтеся бути щирими. Діліться думками, почуттями, навіть якщо вони непрості. Вразливість – це не слабкість, а спосіб показати, що ви довіряєте партнеру.
📍Активне спілкування
Слова мають силу. Навіть коротка щоденна розмова допомагає зберегти зв’язок. Запитуйте про день партнера, діліться своїми моментами та не забувайте цікавитися його думкою під час прийняття важливих рішень.
📍Спільні активності
Спільність створює єдність. Читайте однакові книги, дивіться серіали, подкасти, слухайте музику. Це допоможе відчути, що ви розвиваєтеся разом, навіть перебуваючи далеко один від одного
📍Прояви уваги та турботи
Будьте уважними до деталей. Уважно слухайте, підтримуйте, демонструйте емпатію. Емоційна присутність часто важливіша за фізичну.
📍Інтимність на відстані
Навіть у найскладніших обставинах романтика може залишатися живою. Відеодзвінки, текстові повідомлення чи просто кілька слів у повідомленні – усе це допомагає відчути присутність партнера, підтримати зв’язок і нагадати, що ви поруч, навіть коли розділяють кілометри чи складні обставини.

Звичайно, емоційна близькість будується на взаємних зусиллях і потребує особливої уваги. Але замість того, щоб хвилюватися через відстань, використайте її як можливість відкрити нові грані ваших стосунків.

Піраміда Вільямса та Шелебергера - це основа розвитку будь якої дитини

Піраміда Вільямса та Шелебергера — це основа розвитку будь якої дитини. Вона ілюструє наскільки усе навчання дитини, інтелект, поведінка, мова залежить від нижніх поверхів піраміди, особливо від фундаменту – НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ.

Не забезпечивши розвиток дитини на нижніх “поверхах” ми не можемо вимагати формування навички, котра знаходиться на більш високому “поверсі” піраміди навчання. 

Що стоїть за поведінкою вашої дитини?

Сексуальна освіта дітей: як і коли починати розмову

✅Сексуальна освіта дітей: коли і як починати розмову

Сексуальна освіта є важливою частиною виховання, яка допомагає дітям формувати здорове ставлення до свого тіла, розуміти важливість безпеки та відповідальності у стосунках. Проте, для багатьох батьків ця тема залишається складною і часто відкладається. То коли і як варто починати цю розмову, щоб вона була зрозумілою, делікатною та корисною?

❓Чому важлива сексуальна освіта?

Формування здорового сприйняття тіла

Діти, які отримують коректну інформацію, вчяться поважати своє тіло та інших.

Захист від небезпеки

Правильна інформація допомагає дитині розпізнавати небезпечні ситуації та захищати себе.

Попередження дезінформації

Без розмови з батьками дитина може отримувати невірну або викривлену інформацію з інших джерел.

Формування відповідального ставлення до стосунків

Сексуальна освіта допомагає дітям зрозуміти важливість емоційної зрілості та відповідальності.

👉Коли починати розмову?

Сексуальна освіта — це не одна велика розмова, а поступовий процес, що триває протягом усього дитинства.

1. Ранній вік (3–6 років)

Що пояснювати: назви частин тіла (включаючи статеві органи) у зрозумілій та науковій формі.

Як говорити: просто та без емоційного забарвлення. Наприклад: «Це твоє тіло, і його потрібно берегти».

Чому це важливо: діти повинні знати про приватні частини тіла та розуміти, що ніхто не має права їх торкатися без дозволу.

2. Молодший шкільний вік (7–10 років)

Що пояснювати: зміни, які відбуваються у тілі під час дорослішання.

Як говорити: відповідайте на запитання, використовуючи прості, але точні терміни.

Чому це важливо: діти починають помічати зміни в собі та однолітках, і це може викликати багато запитань.

3. Підлітковий вік (11–15 років)

Що пояснювати: детально про репродуктивне здоров’я, безпечні стосунки, емоційний аспект сексуальності.

Як говорити: відкрито, з урахуванням індивідуальних питань і тривог дитини.

Чому це важливо: підлітки потребують точних знань, щоб уникнути ризикованої поведінки.

4. Старший підлітковий вік (16+ років)

Що пояснювати: більш глибокі аспекти стосунків, емоційну зрілість, планування майбутнього.

Як говорити: як із дорослими, з повагою до їхньої думки.

👉Як правильно говорити про сексуальність?

1. Відповідайте на запитання одразу

Якщо дитина запитує, не уникайте відповіді. Використовуйте просту мову відповідно до її віку.

2. Використовуйте наукові терміни

Уникайте евфемізмів чи вигаданих слів для позначення частин тіла.

3. Демонструйте повагу до кордонів

Показуйте на власному прикладі важливість дотримання особистих меж і поваги до кордонів інших. Наприклад, запитуйте дозволу, перш ніж обійняти дитину, або пояснюйте, що відмова — це нормально й варто її приймати.

4. Не лякайте та не засуджуйте

Уникайте фраз типу: «Про це говорити соромно». Пояснюйте, чому певна поведінка може бути небезпечною чи неприйнятною.

5. Пояснюйте поняття згоди

Навчіть дитину поважати свої кордони та кордони інших.

👉Як уникати помилок?

Не уникати теми

Ігнорування сексуальної освіти може призвести до формування неправильних уявлень у дитини.

Не давати надмірної інформації

Відповідайте лише на те, що цікавить дитину, без зайвих деталей.

Не уникати питань про стосунки

Пояснюйте, що емоційна зрілість є важливою частиною будь-яких стосунків.

👌Практичні поради для батьків

1. Використовуйте книги та матеріали

Читайте з дитиною книги про статеве виховання, адаптовані до її віку.

2. Розвивайте емоційну грамотність

Допомагайте дитині розуміти свої почуття та говорити про них.

3. Будьте відкритими до діалогу

Дайте дитині знати, що будь-яке її питання приймається без осуду чи сорому.

4. Співпрацюйте зі школою

Дізнайтеся, як викладається сексуальна освіта у школі, та доповнюйте її вдома.

Флеймінг - форма цькування в мережі Інтернет. Кібербулінгу - ні!

📌 У мережі поширюються випадки жорстокого поводження серед підлітків, що вдаються до фізичного та психологічного знущання, а також застосування економічного насильства.

🔹 Однією з форм такого цькування є флеймінг, який може проявлятися у використанні принизливої мови і грубих нападів щодо окремих осіб або груп. Мета – провокування гострих емоційних реакцій та створення ворожого онлайн-середовища.

📍 Нагадуємо, що булінг, зокрема в Інтернет-просторі, є адміністративним правопорушенням. Юридичну відповідальність за його вчинення несуть не лише кривдники, а й керівники навчальних закладів у разі приховування таких фактів.

#флеймінг #кібербулінг #булінг #протидіянасильству #діти #захистправдітей #поради

Як пояснити дитині про особисті кордони

Як пояснити дитині про особисті кордону? Як навчити застосовувати отриману інформацію в щоденних ситуаціях? Це можна зробити у формі практичного заняття зі своєю дитиною вдома. 

1. Фіолетове коло = я, мій особистий простір.

Отже, фіолетовий – перший і найголовніший коло. Це ми самі. Наше тіло належить тільки нам, і тільки ми самі можемо вирішувати хто може до нас перебувати близько, торкатися. І ніхто не повинен робити це без дозволу. Якщо хто-небудь, з будь-якого іншого оточення, заподіює нам дискомфорт, ми не повинні соромитися сказати про це і сказати “ні”, “стоп”.

2. Синє коло = сім’я.

Це коло нашої сім’ї і тих, кого ми любимо. Повага, довіра і любов – ось за цими ознаками ми визначаємо, хто відноситься до цього кола, хто найбільш близький нам. Але потрібно пам’ятати, що навіть з тими, кого ми любимо, ми не повинні нехтувати своїм особистим простором, але також і самі повинні поважати простір наших близьких.

3. Зелене коло = друзі.

Це оточення. Коло наших друзів і тих з ким нам подобається спілкуватися. Дружба дуже важлива і включає в себе багато речей. Наприклад, спільні ігри, розмови, веселощі, і іноді дружні обійми. Дружба завжди ґрунтується на довірі, повазі. І такі прояви як обійми повинні бути засновані на обопільній згоді. Важливо розуміти, що не всі діти в класі можуть вести себе як твої друзі. І батькам слід проговорити з дітьми, за якими критеріями ми визначаємо друзів і, в свою чергу, як ми самі повинні себе з ними вести.

4. Жовте коло = знайомі.

Коло знайомих (тобто ті, кому ми махаємо рукою при зустрічі, з ким знайомі поверхово і не дуже близькі). Це можуть бути діти в шкільному автобусі, у дворі, спортивній команді, це можуть бути друзі батьків. Обговоріть з дитиною соціальні норми, різні типи знайомих і також правила безпеки. Різницю між близькими і просто знайомими людьми. Дистанція у відносинах, яку і вони і ми повинні поважати.

5. Помаранчеве коло = люди, від яких ми чекаємо професійної допомоги.

Ці люди можуть допомогти нам, коли нам це необхідно, але вони не наші друзі. Це вчителі, вихователі, поліцейські, пожежники, медичні сестри і лікарі. Обговоріть з дитиною в яких ситуаціях у кого шукати допомоги. Необхідно підкреслити, що у цих людей є розпізнавальні знаки, уніформа, посвідчення, і що вони допомагають в разі небезпеки.

6. Червоне коло = незнайомці.

Ми не знаємо цих людей (навіть якщо вони говорять, що знають нас, це не важливо). Не всі чужі люди погані, але оскільки ми не знайомі, то не знаємо, погана людина перед нами або хороший. Ми не довіряємо незнайомцям. Ми не розмовляємо з ними, не розповідаємо нічого про себе або близьких. Чи не відповідаємо на питання. Ніколи, ніколи не йдемо з ними нікуди і не сідаємо в машину. Ми не беремо цукерки, не йдемо “шукати собачку” і не допомагаємо знайти вулицю, тому що дорослі ніколи не повинні просити допомоги у тих, хто менше і слабкіше їх.

Наприкінці заняття ознайомте свою дитину з правилами:

Якщо хтось поводить себе неправильно, на твою думку, ти повинен розповісти іншим дорослим – батькам, вчителям.

Ніхто не може торкатися до тебе без твоєї згоди. (Ти теж не маєш права вторгатися в чуже особистий простір без дозволу).

І якщо тебе не зрозуміли з першого разу, ти повинен повторювати і повторювати, поки тебе не почують, поки тебе не зрозуміють і не допоможуть.

Ти не повинен шукати рішення сам, ти не повинен приховувати, ти не повинен соромитися.

Не бійся говорити!

Не бійся питати!

Стосується  кожного @все

Гарячі лінії, які надають допомогу дітям

📌Гарячі лінії, які стануть в пригоді, якщо бачите, що дитина знаходиться в складних життєвих обставинах.

Під час війни небезпечних ситуацій майже неможливо уникнути, а отже варто розуміти, до кого звертатися в разі їх настання. Якщо ви стали свідком будь-якого виду насилля, або ж бачите, що дитина в небезпеці — телефонуйте на гарячі лінії, аби запобігти здійсненню злочину.

У каруселі — номери телефонів, за якими потрібно звернутися, якщо:

🔺дитині потрібна медична допомога;

🔺дитині потрібна правова допомога;

🔺дитина може стати жертвою фізичного чи сексуального насилля;

🔺дитина знаходиться в скрутному соціяльному становищі.

Джерело:

https://childrenofwar.gov.ua/load/148/docs/dovidnik-kontak_14.pdf

Маніпуляція - це прихований вид брехні

Як визначати свої цінності та планувати життя

Цінності — це про те, як ми діємо та хочемо діяти завжди, а не тільки "коли все ідеально". Вони описують те, *хто ми є* в кожному моменті життя.  

❌ Чим цінності не є?  

- Це не цілі: робота, сім’я чи сильне тіло.  

- Це не почуття: впевненість чи спокій.  

Цінності — це більше про шлях, ніж про пункт призначення. Наприклад, якщо ваша цінність — доброта, вона проявляється в щоденних діях, як-от підтримати друга чи подякувати незнайомцю.  

Антон Покалюхін, психолог, психотерапевт Mental Support for Media, у підході КПТ та ACT, розповів, як:

✅ визначити свої цінності;  

✅ зрозуміти, що їх підсилює;  

✅ спланувати рік, щоб жити у гармонії з собою.  

Детальніше — у публікації 🔛

#resilience_hub_ua #хаб_стійкості #підтримка #психічнездоровя

#MSM #Mental_Support_for_Media #психотерапія #журналіст #цінності

Як звільнитися від нав'язливої думки?

 Буває, що ми "програємо" одну і ту саму думку в голові по колу. Пропонуємо вам дієву вправу в якості самодопомоги під назвою "Думка".

1. Якщо ви відчуваєте, що одна й та сама думка звучить в голові по колу, не ігноруйте її. 

2. Спробуйте подумки її описати, наприклад, «Я зараз думаю про те, що може статися».

3. Тепер спробуйте повернути увагу до того, чим займаєтесь.

Більше простих технік самодопомоги ви знайдете на сторінці програми "Ти як?" за посиланням. 

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОФІЛАКТИЧНОЇ РОБОТИ З ДЕВІАНТНИМИ УЧНЯМИ

 

 При здійсненні профілактичної роботи з учнями, схильними до девіантної поведінки, освітянам доцільно дотримуватися певного алгоритму соціально-психологічної роботи. 

Алгоритм  та  етапи  роботи з учнями, схильними до девіантної поведінки

 

Етап роботи	Зміст роботи	Методи, форми роботи	Виконавець
1.Збір інформації  про девіантні   прояви поведінки учнів	Визначення учнів, схильних до девіантної поведінки	Вивчення соціального паспорту навчального закладу, анкетування, опитування вчителів, батьків	Соціальний педагог, класний керівник
2.Встановлення контакту з учнем	Встановлення емоційного контакту з учнем шляхом щирої зацікавленості в усьому, що пов'язане з ним тощо	Бесіда, інтерв'ю	Класний керівник практичний психолог
3.Діагностична робота	Вивчення соціального статусу, стосунків учня   з учнями, педагогами, взаємин  у сім’ї	Спостереження, анкетування, вивчення житлово-побутових умов	Соціальний педагог, класний керівник
	Поглиблена індивідуальна діагностика учня та вивчення: - типу девіації підлітка;   - причин поведінки; соціальної дезадаптації та чинників соціального середовища, що сприяють формуванню девіантної поведінки і заважають соціальній адаптації; - особливостей сімейного виховання; - відносини підлітка до себе, своєї поведінки, оточення, ризиків повторного прояву поведінки; - скарг педагогів, індивідуальних особливостей учня тощо	Тестування,     анкетування, спостереження	Практичний психолог   Соціальний педагог   Класний керівник
4.Заповнення документації	Заповнення індивідуальної психолого-педагогічної картки учня, складання   характеристики учня з  визначенням можливих напрямків корекції, рекомендацій педагогам і батькам		Практичний психолог, класний керівник
5. Складання програми подальших дій щодо надання соціально-психологічної допомоги	Складання спільного плану індивідуального психолого-педагогічного супроводу учня, визначення мети і завдань соціально-психологічної роботи з учнями. Розробка індивідуальної програми корекційних впливів, що передбачає комплекс різних видів допомоги підлітку: медичної, педагогічної, соціальної, психологічної		Практичний психолог, соціальний педагог, класний керівник
	Проведення  корекційно-розвивальної роботи,  корекція особистісних рис, які обумовлюють девіантну поведінку, сприяють соціальній дезадаптації, набуття навичок подолання проблем, позитивної соціальної  поведінки	Практичні заняття з елементами тренінгу, індивідуальні консультації, позанавчальна діяльність: -тренінги особистісного росту, розвиток почуття приналежності до групи,підвищення відчуття власної унікальності, підвищення впевненості в собі, підвищення активності,  самопізнання, -індивідуальне консультування, -оптимізація спілкування учня з однолітками та дорослими, -формування почуття власної гідності та впевненості в собі, -адекватної самооцінки, -розвиток вміння ставити перед собою мету і володіти собою, -розвиток мислення, -формування навичок самоконтролю тощо	Практичний психолог, класний керівник
	Корекція негативного впливу соціального оточення (сім’ї, неформальних груп однолітків, усунення негативного впливу з боку оточуючих), патронаж сімей, які опинилися в складних життєвих ситуаціях: рекомендації щодо перебудови сімейних стосунків, зміни стилю виховання тощо, посилення відповідальності батьків за виховання дитини	Практичні заняття, тренінг, індивідуальні консультації, позанавчальна діяльність	Практичний психолог, соціальний педагог, класний керівник
	Залучення інших спеціалістів та організацій, залучення соціального середовища до роботи з  учнями, схильними до девіантної поведінки.  Створення умов для повноцінного задоволення потреб дитини, розвитку її творчих здібностей самореалізації у творчій діяльності, праці, змістовного відпочинку, включення до груп однолітків соціально-позитивної спрямованості	Практичні заняття, тренінг, індивідуальні консультації, позанавчальна діяльність, координація спільних дій з правоохоронними установами, громадськими організаціями: - залучення до видів діяльності, що сприяють самореалізації учня: секції, гуртки, туристичні походи, - залучення інших спеціалістів тощо - формування навичок соціальної компетентності, - статеве виховання, - правова просвіта тощо	Соціальний педагог, класний керівник
6.Визначення ефективності проведеної роботи	Оцінка ефективності й аналіз проведеної роботи		Практичний психолог, соціальний педагог

Для  ефективного проведення профілактичної роботи фахівцям психологічної служби необхідно чітко визначати критерії, за якими можна віднести того чи іншого учня до групи учнів, схильних до девіантної поведінки (портрет учня).

Портрет учня, схильного до девіантної поведінки:

1. Неуспішність з навчальних дисциплін.

2. Систематичний пропуск занять.

3. Відсутність стійких поведінкових проявів,  що стосуються моральних, соціо-культурних норм.

4. Створення дисгармонійної поведінкової та емоційної атмосфери в колективі учнів.

5. Вербальні та невербальні прояви агресії.

6. Відсутність конструктивних комунікативних навичок, мотивації до навчання та особистісного росту, навичок самостійного вирішення конфліктних ситуацій.

7. Акцентуації характеру, неврози, неврастенії.

8. Відмова від допомоги фахівців за наявності проблемної ситуації.

9. Вживання алкогольних, наркотиччних речовин, тютюну тощо.

10. Схильність до бродяжництва, вимагання.

11. Підтримка зв'язку зі злочинними угрупуваннями.

12. Участь у розповсюдженні наркотичних речовин.

13. Участь у сексуальному домаганні, прояв насильницької поведінки тощо. 

Я боюсь обстрілів, навіть коли немає повітряної тривоги. Що з цим робити?

 ВІДЧУВАТИ СТРАХ — ЦЕ НОРМАЛЬНО.

⁉️  Постійний ризик ракетних атак і звуки вибухів, які іноді лунають навіть раніше за сирену, спричиняють тривогу та відчуття безнадії. Ви дізнаєтеся, як опанувати страх, якщо він починає негативно впливати на ваше життя за посиланням 🆗 https://howareu.com/materials/ya-boius-obstriliv-navit-koly-nemaie-povitrianoi-tryvohy-shcho-z-tsym-robyty

В публікації використані матеріали, що створені ГО «Безбар'єрність» спільно з МОЗ України за підтримки ВООЗ у межах Всеукраїнської програми ментального здоров'я за ініціативою Олени Зеленської.