1. Є дослідження про те, що діти починають розуміти смерть з 2-річного віку. Нижнього вікового кордону, починаючи з якого з дітьми можна говорити про смерть не існує. «Чомучка» може виявитися з 3 - 4 років. До 5 років діти не здатні зрозуміти смерть самостійно. Від 5 до 10 – смерть бачиться оборотною та тимчасовою, неможливою статися саме з ним. Далі з'являється більш реалістичне уявлення про смерть і формується модель переживання горя.
2. Якщо ви хочете приховати інформацію про смерть близького, потрібно усвідомлювати: у чиїх інтересах прийнято це рішення? Дорослого чи дитини?
3. Діти, яким не розповідають про смерть, часто уявляють собі це явище набагато гіршим, ніж воно є. У дорослих така сама проблема.
4. Уникнути розмов про смерть з дітьми без шкоди для дітей неможливо. Смерть лякає і дітей, і дорослих, інформація про це може травмувати дитину. Тому варто бути дуже делікатним під час такої розмови з дитиною.
Під час розмови з дитиною про смерть:5. Дорослому важливо не тільки перебувати у спокійному стані, але й мати спокійне особисте ставлення до смерті, щоб і дитині передався цей спокій. Якщо тема смерті викликає у дорослого сильну тривогу, то варто знайти людину, яка ставиться до цього виважено і попросити говорити з дитиною. Краще це робити у першій половині дня.
6. Дотримуйтесь балансу в кількості інформації: не потрібно давати зайві відомості, але й не можна залишити питання без відповідей. Дозвольте дитині поставити вам будь-які запитання, пов'язані з втратами. Це її заспокоїть.
7. Не треба дитині брехати. Це посилює її стрес. Дитина наодинці проживає втрату, якщо стала свідком телефонної розмови, наприклад.
8. Вичерпавши тему смерті у розмові, треба приділити основну увагу темі життя в цілому. Попереду багато нових днів та років.
9. Говоріть дитині, що у вас немає в планах покинути цей світ, і саму дитину. Обійміть її, сказавши про те, що ви плануєте, наприклад, ще побачити онуків. Якщо хворієте, то покажіть довідку лікаря та скажіть, що діагноз не смертельний. Дайте зрозуміти дитині, що ви з нею чесні, вам можна довіряти.
10. Поважайте страхи дитини, приймайте їх, не знецінюйте фантазії, бо вони реальні для неї самої. Прийняття страхів породжує стійкість.
11. Контролюйте які сни бачить ваша дитина. Не лякайтеся, якщо сняться страшилки - це спосіб упоратися зі страхами. Заведіть альбом сновидінь. Це допоможе дістати із внутрішнього світу дитини частину напруги.
12. Візьміть аркуш паперу та намалюйте з чадом те, чого воно боїться. Дайте страху вийти назовні.
Окрема тема смерті тварин:13. Корисним буде влаштувати похорон улюбленця і зробити все у традиціях дорослих. Наприклад, знайти коробку або скриньку для померлого вихованця, місце для поховання, підібрати квіточки, написати листа з подякою та вибаченнями через кілька днів. Можна відпустити кульку, намалювати малюнок, влаштувати вечір спогадів.
Чи брати дитину на похорон?14. Дитину брати на похорон варто, якщо хтось із дорослих буде завжди поруч з нею та у будь-який гострий момент відведе в інше місце, оскільки те, що відбувається, може сильно налякати. Якщо дитина дуже тривожна, то брати не варто. Все залежить від ситуації.
Пам'ятайте найголовніше:15. Завжди треба триматися за життя, але леді смерть поважати. Вона має права на свою реалізацію, так створено природою.
16. Не допустіть, щоб для дитини втрата близького стала «найяскравішою подією» її життя. Це питання може контролюватися дитячим психологом.
Сторінка Балан Т. https://www.instagram.com/p/CjlxmTjNfMR/?igshid=YmMyMTA2M2Y=
Немає коментарів:
Дописати коментар