Цей блог призначений для освітлення роботи психологічної служби Білозерської територіальної громади Донецької області
.jpg)
20 коротких відео із практиками для дітей і дорослих пропонує проект Світлани Ройз.
У стресі та паніці ми відчуваємо себе безпорадними. Коли з’являється можливість щось самим робити, хоч на щось впливати – ми повертаємо собі силу”.
Практики можуть виконувати як діти, так і дорослі. Окрім того, їх можна використати як вправи для руханок.
До кожної вправи подано просте пояснення, як вона діє на людину, що зможуть зрозуміти навіть діти.
У команді розробників додають, що свідомо не ставили у відео авторство, щоби не відволікати дітей титрами.
“Якщо ви будете використовувати проект – будь ласка, вказуйте імена – міжнародній волонтерській команді це буде важливо”.
19 квітня 2022 року відділом наукового та навчально-методичного забезпечення змісту позашкільної освіти та виховної роботи ДНУ «Інститут модернізації змісту освіти» у співпраці з ГО «Ла Страда-Україна» за підтримки Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) продовжено цикл заходів для фахівців/фахівчинь психологічної служби освіти щодо психологічної допомоги; технології консультування; терапії під час переживання втрати та відновлення психолога після роботи із учасниками освітнього процесу, які проживають горе.
ЯК ВСТАНОВИТИ КОНТАКТ З ДИТИНОЮ: І. Етап «Знайомство» 1 Опустіться на рівень дитини (наприклад, присядьте, щоб фізично бути на одному рівні) 2 Представтесь: назвіть ім’я, чим займаєтесь та як пов’язані з дитиною (“Мене звати Марія, я - волонтерка, яка допомагає сім’ям під час перебування в нашому місті”). 3 Запитайте, як ви її можете називати (наприклад: “Як я можу до тебе звертатися?”). 4 Поясніть, як довго ви будете з дитиною (наприклад: “Сьогодні ніч ти проведеш тут, я буду разом із тобою, поки не приїде автобус, а потім ти поїдеш далі”). ІІ. Етап «Оцінювання потреб дитини» 1 Запитайте дитину, як вона себе почуває. 2 Запитайте, що їй потрібно зараз. Чи бажає вона води, поїсти, в туалет? Чи їй не холодно? Можливо дитина захворіла та потребує лікування? Чи бажає вона погратись (можливо, з іншими дітьми, якщо вони також перебувають разом з вами)? ІІІ. Етап «Знайомство з місцевістю» 1 Покажіть дитині приміщення, в якому вона буде перебувати: де знаходиться туалет, ванна кімната, де дитина буде спати, де можна поїсти та пограти тощо. 2 Розкажіть дитині правила перебування (наприклад: “Ми будемо вечеряти о 19:00 ось у тій кімнаті, а лягаємо всі спати о 21:00”). 3 Розкажіть про місцевість, в якій опинилася дитина (про ваше місто, село, про інші особливості місцевості, які варто знати дитині). ІV. Етап «Підтримка» 1 Скажіть дитині, що якщо вона хоче поговорити, то ви готові її вислухати. 2 Запитайте у дитини на які теми їй подобається говорити. 3 Запитайте, на які теми вона б не хотіла говорити. 4 Запитайте, що їй подобається робити (наприклад, чи любить дитина малювати, ліпити, танцювати, співати, збирати лего тощо). 5 Скажіть дитині, що якщо їй щось буде треба, то вона може звернутися до вас. Що не рекомендується робити під час спілкування з дитиною: 1. Розпитувати у дитини про військові дії, які вона могла побачити, про те, як їй було, коли лунали сирени, вибухи та постріли*. 2. Розпитувати дитину про тих, хто з її близьких залишився в місцях ведення бойових дій*. 3. Порушувати особистісні кодони дитини, обов’язково треба запитати у дитини, чи можна взяти її за руку, обійняти, перш ніж це зробити. 4. Проявляти нещирі емоції (ви так само є людиною, яка має власні переживання, і якщо у вас немає настрою, то не треба «натягувати» посмішку лише через те, що перед вами стоїть дитина. Діти відчувають нещирість дорослих, що може негативно вплинути на ваші стосунки). 5. У присутності дитини обговорювати травмувальні події, пов’язані із військовими діями. 6. Використовувати ненормативну лексику у присутності дитини. 7. Ставити питання типу: «А як у тебе вдома було?». Краще замініть його на: «А як тобі подобається?» або «Як би тобі хотілось?». *Розпитування дитини про травмувальні події може призвести до негативних переживань або істерики, що є вкрай небажаним. Краще щоб дитина сама розповіла про це, коли буде готова. За рекомендаціями психотерапевта Людмили Підлипної |
Шановні колеги! Пропонуємо вам важливий посібник психологині Світлани Ройз для тих, у кого є дітки - "Стресостійке дитинознавство". До вашої уваги теорія, ігри, практичні знання:
Скачати: https://bit.ly/3Ogtk2HМалювання – це кращий спосіб звільнення розуму від думок, які спричиняють стрес.
.jpg)
Травма має подвійну природу: спочатку проявляється руйнівна сила, вона забирає здатність дитини жити і радіти життю, а потім - трансформує людину. Скільки у людини травм, стільки і ресурсів за допомогою яких вона бореться з нею. Дітям, які пережили психологічну травму, досить важко зрозуміти, що сталося з ними. Це пов'язано з віковими особливостями. Їм не вистачає соціальної, фізіологічної та психологічної зрілості. Вони в змозі повністю усвідомити суть події, а просто запам'ятовують саму ситуацію, свої переживання в цю мить: чується виск гальм, свист падаючого снаряда, гул вертольотів, звуки ударів, вибуху, жар вогню і т.д.
Спектр посттравматичних симптомів у дітей включає в себе зміни на фізіологічному, емоційному, когнітивному і поведінковому рівнях. Психологічна травма руйнує уявлення підлітка про життя, його цінності. В результаті травми в особистості
* змінюється звична картина світу,
*зникає довіра до нього (втрата відчуття, що світ безпечний та справедливий), до дорослих,
*втрачається позитивна перспектива на майбутнє,
*деформується система відносин з оточуючими людьми.
Люди стають більш вразливими до ситуацій порушення прав, потрапляння в складні життєві обставини, перенесення насильства тощо. Досить часто батьки беруть на себе функції психотерапевта та для покаліченою війною душі, це обертається справжньою драмою і трагедією, адже рідні самі потребують психологічної допомоги та психореабілітації. Батьки, що пережили гостру психологічну травму, «тікають» від проявів емоцій, байдуже позитивного вони знаку чи негативного, можуть стати емоційно холодними, намагаються відгородитись від інших. Дитина, звичайно, сприймає таку поведінку рідних, як прояв того, що її не люблять.
Як вважає психолог Я.Овсяннікова, ефективна робота над подоланням наслідків впливу психологічної травми у дітей та підлітків можлива лише при комплексному підході, який об’єднує в себе різні методи і способи роботи. Тому психологічна допомога дітям та підліткам повинна здійснюватися з урахуванням вікового, фізичного та психічного розвитку, стану здоров’я, важкості психотравми і тривалості переживання травматичного досвіду.
Нормалізуйте емоції, думки, почуття та інші переживання людини. Людині може бути важливо підтвердити, що те, що з нею відбувається, нормально і по-людськи, що вона не змінилася остаточно або не збожеволіла. Скажіть, що це дуже типове для багатьох людей після такого шокуючого досвіду. Це нормальна реакція на ненормальні події. Тут немає хороших чи поганих емоцій, правильних чи неправильних. Після завершення подій через деякий час більшість людей знову почуваються добре.
.jpg)
