САМОЇДСТВО з погляду психології

САМОЇДСТВО з погляду психології

Коли людина відчуває негатив по відношенню до самої себе, це прийнято називати самоїдством. 

Психологи визначають самоїдство як негативну оцінку власних дій, вчинків чи слів. А результатом стає тотальне невдоволення та неприйняття себе. 

Якщо порівняти цей стан із адекватною самокритичністю, то в останній є частка конструктиву. Це уможливлює адекватний аналіз ситуації та побудову певних висновків. Самокритика не доводить людину до саморуйнування, тому що викликає не такі сильні емоції.

3 ВИДИ САМОЇДСТВА

ДЕМОНСТРАНТИВНИЙ ВИД. Цей стан проявляється лише зовні, напоказ. Людина на людях себе критикує у розрахунку на увагу, співчуття чи допомогу. Але за фактом вона взагалі не мучиться.

ІНТРОВЕРТОВАНИЙ ВИД. Людина займається самоїдством не так на показ, а всередині себе. Вона нічого не виносить на люди, проживає своє звичайне життя, але уникає самотності. А поза суспільством сильно докоряє собі за зроблене і незроблене. Такі люди постійно перебувають у пошуку причин, щоб залишатися у сумному стані. Будь-який промах стає трагедією.

НЕВРОТИЧНИЙ ВИД. Активне самоїдство, яке стає стратегією життя та визначає вибір людини. Йдеться не просто про самознищення, а про духовний мазохізм. Це дуже обмежене мислення, з яким людині не під силу впоратися самотужки.

ОЗНАКИ САМОЇДСТВА:

⚡почуття ненависті до себе;

⚡комплекси;

⚡регулярне порівняння себе з іншими;

⚡стан депресії та пригніченості;

⚡почуття сорому за свій спосіб життя;

⚡порушення сну;

⚡неправильні харчові звички;

⚡бажання іншого життя, але відсутність будь-яких дій, щоб змінити ситуацію;

⚡неприйняття тіла та зовнішності.

ПЕРШІ КРОКИ РОБОТИ З САМОЇДСТВОМ

Для початку слід зрозуміти, що всі стандарти та шаблони є лише надуманими нормами існування та комунікації особистості у суспільстві. Тому потрібно викоренити звичку озиратися на думку оточуючих. Звичайно, повністю позбавитися цього не вийде, адже що не кажи, а думки начальника про те, як слід працювати, уникнути не вдасться. А ось позицію оточуючих по відношенню до зовнішнього вигляду, смаків, уподобань у музиці, літературі та мистецтві можна всерйоз не сприймати.