Міжнародний день людей з обмеженими фізичними можливостями

 

Щороку 3 грудня разом із світовою спільнотою Україна відзначає Міжнародний день людей з обмеженими можливостями. Це ті, хто з певних причин не може повноцінно забезпечувати себе, доглядати за собою. Інвалідність може бути вродженою і набутою в результаті травм, інфекцій, тощо. На їхню долю випали нелегкі випробування, однак вони, долаючи труднощі, проявляють виняткову силу духу і непохитну віру в життя. Міжнародний день людей із інвалідністю не є святом, а покликаний привернути увагу до проблем цих людей, захисту їхніх прав, гідності і благополуччя, акцентує увагу суспільства на перевагах, які воно отримує від участі людей з інвалідністю у політичному, соціальному, економічному і культурному житті. Цей день є нагадуванням людству про його обов’язок виявляти турботу. 

    Україна, як і всі цивілізовані країни з високою культурою людських відносин, до таких людей ставиться, як до людей з особливими потребами, які потребують додаткової уваги суспільства. Такі люди не називають себе інвалідами, вони не вимагають до себе жалю, для них важливе лише елементарне – можливість жити. Бути в суспільстві, самореалізуватися, мати доступ до гідної освіти і робочих місць. Проведення Міжнародного дня людей з обмеженими фізичними можливостями спрямовано на привернення уваги до проблем цієї категорії суспільства, захист їх гідності, прав та благополуччя. Це день підведення підсумків зробленого, аналіз фактичного становища людей з особливими потребами в суспільстві і визначення планів щодо поліпшення їх життєвого рівня.

Відзначаючи Міжнародний день людей з обмеженими можливостями, прогресивне людство засвідчує цим, що громадяни з обмеженими фізичними можливостями потребують особливої уваги. Для них мають бути створені такі умови, які дають змогу відчувати себе рівними серед рівних. Адже саме ставлення до людей з інвалідністю визначає ступінь цивілізованості суспільства. Захищаючи гідність таких особливих людей, ми захищаємо своє людське обличчя.у і милосердя до найбільш незахищеної частини суспільства – людей із інвалідністю.

СНІД - загроза майбутнього

    

Здоров'я – одне з основних джерел радості, щасливого та повноцінного життя. Здоров'я – це стан життя і діяльності людини за умови відсутності хвороб, фізичних дефектів, психологічне, соціальне і духовне благополуччя.

Поріг ХХІ століття людство переступило з низкою жахливих хвороб. Особливо небезпечні ВІЛ (вірус імунодефіциту людини) і його кінцева стадія СНІД( синдром набутого імунодефіциту). СНІД – особливо небезпечна хвороба, смертельна для людини.

З 1988 року 1 грудня відзначають Всесвітній день боротьби зі СНІДом, що слугує справі зміцненню організованих зусиль у боротьбі з пандемією, яка поширюється у всіх регіонах світу.

Зусилля вчених спрямовано на винайдення ефективних методів подолання СНІДу, однак поки що говорити про успіх, про перемогу над вірусом ВІЛ передчасно. За оцінками експертів, сьогодні понад 50 млн. жителів планети Земля є ВІЛ-позитивними, а понад 20 млн. - вражені СНІДом. Кожного дня у світі інфікується 15-16 тис. осіб, переважно молодого віку.

На жаль, Україну визнано державою, яка від ВІЛ/СНІДу в Східній Європі постраждала найбільше. Сьогодні в нас офіційно зареєстровано 49 тис. осіб, що мають статус ВІЛ-позитивних. Серед них майже 4 тис. дітей у віці до 14 років. У тенетах СНІДу перебувають понад 3 тис. громадян України, з яких понад 100 дітей. Це офіційна статистика, зареєстрована в Українському центрі профілактики і боротьби зі СНІДом МОЗ України. Міжнародні експерти вважають, що ВІЛ – позитивних у нас значно більше.

У всьому світі 1 грудня говорять про СНІД, про те, яку загрозу існуванню людства несе ця глобальна епідемія. Згадують і оплакують тих, хто вже помер або смертельно хворий, говорять про масштаби трагедії і про те, що ця чума ХХ, а тепер вже і ХХI століття загрожує існуванню людства…

СНІД – особливо небезпечна хвороба, яка несе смертельну загрозу людству. Це інфекційне захворювання здатне за 10 - 20 років поставити рід людський під реальну загрозу вимирання.

У генеалогії цієї хвороби багато загадкового. Науковці й досі не дійшли згоди про походження лиховісного ВІЛ-вірусу імунодефіциту людини. Висуваються різні гіпотези, зокрема і фантастичні, мовляв, вірус занесли на Землю інопланетяни. Є й інші, обґрунтовані версії. Так, наприклад, югославський лікар та історик медицини Мірко Грек вважає, що привід для епідемії СНІДу – це порушення рівноваги між поширеними хворобами і тяжкими інфекційними захворюваннями, яких майже повністю позбулися завдяки успіхам медицини. За Греком, епідеміям нових, незнаних досі хвороб, передують їх поодинокі прояви впродовж десятиліть, навіть століть. Уся біда в тому, що медики просто не встигли своєчасно звернути на них увагу, вивчити й осмислити. До того ж новий вірус здатен досить довго нічим в організмі людини себе не виявляти, очікуючи більш сприятливих для себе умов. Існує багато інших версій науковців щодо виникнення цієї страшенної хвороби.

Вірус СНІДу дуже дрібний, набагато менший за бактерії, проте неймовірно підступний. Розмножується, тільки потрапивши в клітини білих кров’яних тілець людини – основних вартових її імунної системи. Вірус руйнує їх із середини. Наслідки цього жахливі: людина стає беззахисною перед будь-якою інфекцією.

Першими, хто захворів на СНІД, були люди, які входили до так званої «групи ризику». Це наркомани, повії, гомосексуалісти, хворі на уроджену гемофілію (тому що їхнє життя залежить від систематичного введення препаратів із донорської крові).

Однак дуже швидко вірус СНІДу вийшов за межі названих груп ризику в основну популяцію населення.

Згідно з новими цифрами, які оприлюднив підрозділ ООН боротьби з ВІЛ/СНІДом, темпи поширення інфекції серед молоді в більшості уражених країн знижуються; виняток становить лише ситуація в Україні та Росії, де кількість ВІЛ – інфікованих серед молоді в віці від 15 до 24 років продовжує зростати.

Основними шляхами зараження ВІЛ-інфекцією є:

- статевий;

- під час переливання донорської крові, зараженої вірусом імунодефіциту;

- при використанні нестерильного медичного інструментарію (шприців, системи для переливання крові та ін.);

- від ВІЛ-інфекції або хворої на СНІД матері дитині до, під час або після пологів

А ми маємо пам'ятати: здоровий спосіб життя, чистота у взаєминах - найкращі методи профілактики СНІДу.

Як братися за справу, щоб довести її до кінця?

​“У мене нічого не виходить”: що із цим робити?

Труднощі у виконанні завдань – нормальна частина робочого чи навчального процесу. Кожен із нас може провести години над, здавалося б, простою справою, але не просунутися ні на крок. Ви можете відволікатися на телефон, дивитися у вікно або скролити соцмережі: час минає, а результату немає.

Як же взятися за справу, щоб довести до кінця?

Чого робити точно не варто, так це змушувати себе продовжувати або намагатися відволіктися. Це може лише погіршити ваш стан, додаючи сором, злість і невпевненість. Якщо ж ви почнете розважати себе, скоро усвідомите, що витрачаєте час даремно.

Розглянемо дієві методи:

🔸 Можливо, проблема полягає у складності завдання. Розділіть його на менші частини. Зосередження на одному етапі, а не на усіх одразу, зменшить відчуття перевантаження й тривожності.

🔸 Встановіть реалістичні цілі. Можливо, ви поставили перед собою завдання, яке неможливо якісно виконати за короткий проміжок часу. Тому зупиніться і подумайте, скільки ресурсу реально потрібно задіяти для роботи. За необхідності, виділіть собі більше часу або попросіть про допомогу. Це підвищить вашу мотивацію, і ви скоро помітите прогрес.

🔸 Якщо попередні два пункти не допомагають — відволічіться, але лише на щось корисне. Наприклад, приберіть на столі, помийте посуд, пропилососьте. Не варто сидіти над завданням, яке не йде, не прокрастинуйте.

Запам’ятайте правило: не знаєте, що робити — робіть щось корисне. Вам стане приємно від результату власних дій, це допоможе повірити в себе. І з цим настроєм саме час повернутися до завдання, яке ніяк не вдавалось.

Якщо ж подолати прокрастинацію самостійно не виходить, зверніться до психотерапевта. Фахівець зможе помітити справжню причину (завищені очікування, неприйняття себе тощо) і допоможе змінити установки, щоб покращити якість вашого життя.

Булінг не можна ігнорувати, особливо вчителю

📌📌Швидка та доречна реакція вчителя на ситуацію булінгу дає дітям почуття безпеки і захищеності,, допомагає зрозуміти,  що насильство неприйнятне. 

Джерело: Безпечний простір

Домашнє насильство - що треба знати: шпаргалка від практичного психолога для батьків

 

Ігри та вправи на розвиток емпатії

Чому сучасні діти не вміють вчитися, не вміють чекати та постійно нудьгують?

Як взаємодіяти з дітьми, якщо один з батьків на фронті?

Джерело: служба психосоціальної підтримки сімей військовослужбовців. 

Що таке РДУГ: розвінчуємо міфи

​Що таке РДУГ: розвінчуємо міфи

РДУГ – розлад дефіциту уваги та гіперактивності. Він оточений безліччю міфів і стереотипів, що спотворюють суть проблеми та стигматизують людей із цим діагнозом. 

Що ж потрібно знати про РДУГ:

🔸 РДУГ – це не відсутність дисципліни, не питання волі чи виховання, а нейробіологічний розлад, пов'язаний із порушенням функцій мозку. Тому некоректно говорити про те, що причиною РДУГ є неправильні методи виховання. Просто діти із цим розладом потребують особливих підходів.

🔸 На РДУГ страждають не тільки діти – розлад також може зберігатися в дорослому віці, хоча й симптоми проявляються інакше, але все ж є труднощі з концентрацією та імпульсивність. До речі, за допомогою спеціальних методик і рекомендацій можна навчитися концентруватися на завданнях і доводити справи до кінця.

🔸 При РДУГ гіперактивність – лише один із проявів, проте не єдиний. Люди, що страждають на розлад, мають труднощі також із концентрацією, плануванням і контролем імпульсів.

🔸 Гаджети не викликають РДУГ. Вони можуть погіршувати симптоми, проте не є причиною розладу.

Важливо пам'ятати, що попри всі труднощі, існують ефективні методи, які дозволяють жити якісне життя із РДУГ.

Полегшити симптоми розладу допоможуть: 

🔸 Медикаментозна терапія. Спеціальні ліки допомагають збалансувати нейромедіатори в мозку і зменшити симптоми (гіперактивність, імпульсивність та неуважність).

🔸 Психотерапія. Когнітивно-поведінкова терапія допомагає навчитися управляти емоціями, краще комунікувати в соціумі, а також поліпшує навички планування та організації.

🔸 Компенсаторні стратегії. Спеціальні техніки та прийоми – використання таймерів, організація робочого простору, ведення щоденника – допомагають компенсувати пов'язані із РДУГ труднощі.

🔸 Освітні програми. Спеціалізований підхід у навчанні допомагає дітям і дорослим із РДУГ краще розуміти свій стан, розвивати навички саморегуляції та адаптуватися до навчання або роботи.

🔸 Підтримка оточення. Надважливо, щоб людей із РДУГ розуміли та підтримували родичі, друзі й колеги.

Пам'ятайте: досягнення цілей та повноцінне життя при РДУГ – реальність. Головне – якомога раніше звернутися до спеціаліста і отримати належну підтримку.

18 листопада - Європейський день захисту дітей від сексуального насильства та експлуатації

Згідно з останніми даними за шість місяців 2024 року, кількість повідомлень про сексуальне насильство над дітьми в інтернеті зросла майже на 20% порівняно з тим самим періодом 2023 року. Злочинці ціляться на дітей молодшого віку - від 11 до 13 років.

75% батьків і 45% дітей турбуються про безпеку в інтернеті, оскільки розвиток штучного інтелекту, віртуальної реальності та соціальних мереж незупинний. 80% дітей вважають, що було б дуже корисним прислухатися до них щодо змін в технологіях, наприклад, щодо того, як зробити програми більш безпечними. 

Дослідження в Україні показало, що 51,9% дітей, почали користуватися інтернетом у віці 6-9 років. І з кожним роком вік дітей, що активно використовують гаджети, зменшується. Порнографічний контент, згідно з даними того ж дослідження, діти бачать вперше у віці 8-10 років. Більшість з них вперше потрапляє на такі відео випадково через рекламу на сайтах, соціальні мережі та онлайн-ігри. 

Що робити батькам, щоб захистити дітей в інтернеті?

• Варто дотримуватися вікових обмежень та встановлювати додатки та соцмережі, відповідно до віку дитини. Більшість з них рекомендована для дітей, старших 13 років.
• Не відбирайте у дітей їхні гаджети. Для дитини онлайн-життя - невіддільна частина її реальності. Подивіться на онлайн-життя як на інструмент  для навчання, самореалізації, корисної комунікації. Навчайтесь самі та залучайте до цього свою дитину. 
• Цікавтеся в дитини про її улюблених блогерів та інфлюєнсерів, запитуйте, що саме захоплює дитину в тому чи іншому контенті. 
• Для здоров’я дитини безпечними є 2-3 години на день в інтернеті. Тому подбайте про офлайн-розваги для дитини та встановіть обмежувальні правила, яких чесно будуть дотримуватись усі члени родини. Наприклад: “обід і вечеря - без гаджетів”. Або “вночі всі телефони заряджаються не у спальнях”. 
• Спілкуйтеся зі своєю дитиною, дослухайтесь до неї, сприймайте на рівних. Так її самооцінка не потребуватиме додаткового схвалення в соціальних мережах. 

Дитячі маніпуляції: як реагувати та чому це відбувається?

Як виховати толерантну дитину?

Добрі діла приносять радість і задоволення: до всесвітнього Дня доброти!

13 листопада - Всесвітній День Доброти!

 * Добро завжди повертається до нас. Коли ми робимо добрі справи, коли допомагаємо іншим, коли віддаємо свою любов та увагу, це все впливає на нас і нашу душу. Діла добрих оновляться, вони приносять нам радість і задоволення. 

 *Але часто ми займаємося своїми справами, працюємо, намагаємося досягти успіху, і забуваємо про доброту. Але коли ми звертаємо увагу на дрібниці, на маленькі добрі вчинки, то ми розуміємо, що це є найважливіше. Діла добрих оновляться.

 * Не треба чекати великих можливостей, щоб робити добрі справи. Ми можемо починати з невеликих речей. Посміхнутися незнайомцю, підтримати друга у скрутну мить, допомогти потребуючому. Це все можуть бути діла добрих, які оновляться.

 * Але часом наші діла добрих можуть бути непомітними для інших. Але це не означає, що вони не важливі. Кожен акт доброти має свою силу і впливає на нашу душу. Важливо робити добро без очікування винагороди, адже сам процес робить нас щасливими.

 * Діла добрих можуть мати далекосяжні наслідки. Можливо, наше добре слово або допомога змінять чиєсь життя. Можливо, ця людина передасть доброту далі, і таким чином ми станемо часткою ланцюжка добра.

 * Діла добрих оновляться, але це не означає, що ми повинні робити добро тільки для того, щоб отримати щось назад. Доброта має бути безкорисною і безумовною. Це має бути нашим стилем життя.

 * Також важливо пам'ятати, що доброта починається з нас самих. Ми повинні бути добрими до себе, до своєї душі. Тільки коли ми знаходимо гармонію і радість всередині себе, ми здатні передавати це іншим.

 * Тож нехай наші діла добрих оновлюються щодня. Нехай ми робимо добро безумовно і безкорисливо. Нехай це буде нашим способом життя. І нехай це добро повертається до нас знову і знову.

Кіно як ліки: знайомимося з перевагами кінотерапії

​Кіно як ліки: знайомимося з перевагами кінотерапії

Хто з нас не любить зануритися у світ улюбленого фільму? Виявляється, дивитися кіно – це не просто розвага, а й спосіб покращити емоційне здоров’я.


Чому кінотерапія працює

🔸 Емоційний резонанс. Переживаючи за героїв, ми проживаємо цілі спектри емоцій, від радості до печалі. Це допомагає нам краще розуміти себе і свої почуття. Коли ми бачимо, як персонажі справляються з труднощами, це може надихнути нас на подібні дії у власному житті.

🔸 Відволікання. Фільми – відмінний спосіб відволіктися від повсякденних турбот і дати мозку відпочити. ​​У світі, де стрес є невіддільною частиною життя, можливість втекти в інший вимір може стати справжнім порятунком.

🔸 Навчання. Кіно може стати джерелом натхнення, допомогти нам знайти нові ідеї та поглянути на життя під іншим кутом. Багато фільмів несуть глибокі уроки про стосунки, дружбу та особистісний розвиток.


Як використовувати кінотерапію:

🔸 Підбирайте фільми під настрій. Комедії знімають стрес, драми допомагають пропрацювати емоції, а мотиваційні історії заряджають енергією. Якщо вам важко виразити емоції, спробуйте поплакати разом із героями драми.

🔸 Обговорюйте. Діліться враженнями від перегляду з друзями або близькими. Це допоможе вам глибше проаналізувати свої почуття.

🔸 Знаходьте зв’язки. Досвід, отриманий з фільму, можна застосувати у вашому житті. Наприклад, коли герой чи героїня виходять із токсичних стосунків, змінюють кар’єру, країну проживання тощо. 


Кінотерапія може нашкодити:

🔸 Якщо ви використовуєте фільми як втечу від проблем, варто задуматися про більш конструктивні способи їх вирішення. Переглядати серіали “запоєм” – декілька годин підряд – не рекомендується, оскільки це може призвести до емоційного виснаження і посилити почуття самотності.

🔸 Фільми можуть спричинити посилення почуття безнадії – особливо під час депресії. У такому разі краще звернутися до фахівця.

Кінотерапія – це простий і доступний спосіб попіклуватися про своє ментальне здоров’я. Проте важливо підходити до цього свідомо і вибирати фільми, які відповідають вашим потребам. І тоді кіно стане потужним інструментом для самопізнання та розвитку особистості.

Психічне здоров’я дітей та підлітків: психічне здоров’я, психічні стани та розлади, допомога у сфері психічного здоров’я

 

Під такою назвою пройшло чергове засідання ПНМК практичних психологів відділу освіти Білозерської територіальної громади 6 листопада 2024 року. Фахівці проаналізували статистику щодо психічного здоров’я в освіті, розглянули основні бар’єри на шляху отримання допомоги у сфері психічного здоров’я дитини та поняття стигми і самостигми. На практиці опрацювали алгоритм першого реагування при взаємодії з людьми, що мають складнощі з психічним здоров’ям та вправи з проведення психоедукації про психічне здоров’я з дітьми різного віку.

Психологічне кафе, так назвали психологині свій захід, пройшло в атмосфері плідної співпраці, довіри й взаємопорозуміння.