Сліди минулого: як травми впливають на нас

​Сліди минулого: як травми впливають на нас

Багато наших звичок та моделей поведінки кореняться в минулому досвіді, зокрема у травматичних подіях. Ці не завжди усвідомлені психологічні шрами можуть впливати на наше самопочуття та стосунки з іншими людьми.

Ось кілька поширених сценаріїв поведінки, які можуть свідчити про наявність невирішених травм:

🔸 Перфекціонізм. Постійна гонитва за ідеалом часто є спробою заслужити любов і визнання, компенсуючи почуття недостатності. Такі люди доводять свою цінність через намагання робити все ідеально.

🔸 Догоджання іншим. Постійна готовність поступатися власними інтересами. Догоджання іншим може бути наслідком глибоко закладеного страху втратити близьких людей.

🔸 Боротьба за справедливість. Незгода миритися з несправедливістю часто є реакцією на власний досвід кривди або пережите почуття безпорадності.

🔸 Надмірна відкритість. Легко підпускати людей до себе, невміння казати “ні”, недовіра до власних почуттів свідчать про нездатність відстоювати особисті кордони. Все тому, що з дитинства їх систематично порушували фізичним або психологічним насиллям.

🔸 Емоційна дистанція. Тримати людей на відстані – це захисна реакція на попередні травми, пов’язані з довірою. Найімовірніше, людину зрадили, і відтоді вона намагається будь-що вберегти свою незалежність, щоб знову не зазнати болю.

Чому це важливо розуміти? Усвідомленість того, що наші дії можуть бути зумовлені минулим досвідом, допоможе
🔸 прийняти себе: зрозуміти, що ми не ідеальні і маємо право на помилки;
🔸 змінити поведінку: працювати над своїми травмами і розвивати здоровіші стратегії взаємодії;
🔸 будувати міцніші стосунки: вибудовувати здорові межі та відкритіше спілкуватися з оточенням.
Якщо ви відчуваєте, що минулий досвід заважає вам жити повноцінним життям, зверніться по допомогу до психолога.

Чим відрізняється психологічна консультація від психотерапії?

Практичні психологи здійснюють психологічне консультування. Під час нього вирішується конкретна проблема клієнта. Наприклад, вдається налагодити стосунки з близькими чи колегами, вирішити складну життєву ситуацію, зробити вибір, прийняти рішення, опанувати емоції, досягнути мети.

Людина отримує щось на кшталт дорожньої карти зі знань і практичних вправ, які здатні допомогти вирішити запит.

Психотерапевт під час психотерапії ніби “спускається” глибше: допомагає усвідомити не лише як вирішити ситуацію, а й проаналізувати, чому вона взагалі склалася, чому вона повторюється, яка модель вашої поведінки могла її спричинити. Психотерапевт допомагає краще пізнати себе і свої особливості, змінити сприйняття самого себе і світу, змінити підхід до життя, щоб покращити його якість.

⚡️Також консультація та психотерапія відрізняються кількістю зустрічей. Консультування може тривати до 10 сеансів, або й бути одноразовим. Натомість психотерапія – це зазвичай «гра в довгу».

Відбувся семінар Спільноти практичних психологів закладів освіти Білозерської ТГ темою «Стан та особливості діяльності психологічної служби системи освіти у 2024-2025 навчальному році»

     

Під час ІV Форуму освітян Білозерської територіальної громади Донецької області "Освіта Білозерської громади в часи викликів: сила в єднанні", на пленарному засіданні якого було представлено відеопрезентацію щодо роботи психологічних служб закладів освіти громади, відбулося засідання Спільноти практичних психологів. Фахівці розглянули пріоритетні напрямки роботи психологічних служб України на 2024-2025 навчальний рік. Керівник Спільноти Самарська М. В. виступила з аналізом роботи психологічних служб міста у 2023-2024 навчальному році. Психологиня ЗОШ № 13 Воронова І. В. представила присутнім Діагностичний інструментарій працівників психологічної служби з різними цільовими аудиторіями з урахуванням несприятливих обставин в період війни. Цікавим було обговорення питання корисних ресурсів з кібербезпеки для здобувачів освіти та їх батьків, яке розкрили в своїй доповіді практичний психолог ЗДО №19 Коваль А. Л.  та практичний психолог ЗДО №22 Ніколаєва В. Ю. Короткий екскурс за Програмою Глобального онлайн-курсу з питань психічного здоров’я та психосоціальної підтримки дітей та піклувальників, які опинилися у несприятливих обставинах провела практичний психолог ЗОШ №15 Татаренко Г. С.

    Учасники засідання провели брейн-стормінг, під час якого обговорили та прийняли до роботи Перспективний план роботи Спільноти практичних психологів Білозерської ТГ на 2024-2025 навчальний рік.

     На засіданні виступила консультант ЦПРПП Котович А. Є., яка наголосила на важливості збереження та зміцнення психічного здоров'я всіх учасників освітнього процесу та побажала фахівцям психологічних служб міста наснаги в досягненні поставленних завдань.

    Таким чином, відбулося формування у практичних психологів закладів освіти Білозерської ТГ готовності вирішувати типові завдання під час виконання професійної діяльності, спрямованої на укріплення психічного здоров’я та психосоціальну підтримку (ПЗПСП) дітей і піклувальників, які опинилися у несприятливих обставинах в період війни.

Небезпека надмірного саморозвитку

​Небезпека надмірного саморозвитку

Кожен із нас, напевно, пробував різні методи самодопомоги: вести щоденник, пити більше води, практикувати йогу, дихальні практики, влаштовувати дофаміновий детокс і ще безліч інших способів.

З одного боку, ми знаємо десятки шляхів до покращення свого життя. З іншого – часто не вистачає сил і часу навіть на кілька з них.

Це може призвести до почуття безпорадності та самообвинувачення. Ми починаємо докоряти собі за те, що саме наша бездіяльність є причиною життєвих негараздів. Постійно думаємо про те, що якби ми робили більше, краще, якісніше, то вже б мали бажаний результат.

Як уникнути пастки саморозвитку?

Найважливіше – це знайти баланс між турботою про себе та іншими аспектами життя. Ось кілька простих порад:

🔸 Встановіть пріоритети. Визначте, що для вас найважливіше в цей момент, і зосередьтеся на цьому.

🔸 Будьте послідовними й помірними. Не варто робити все та одразу. Іноді достатньо однієї практики, якщо вона дає хороший результат.

🔸 Дозволяйте собі відпочивати. Регулярно виділяйте час для відпочинку та релаксації без почуття провини.

🔸 Будьте добрі до себе. Не критикуйте себе занадто суворо за невдачі. Ми всі вчимося на помилках.

🔸 Зосередьтеся на процесі, а не на результаті. Насолоджуйтеся шляхом, а не тільки кінцевою метою.

Пам'ятайте, що є й інші способи самопізнання та самореалізації, наприклад, хобі, соціальна активність. І не бійтеся зробити паузу і дати собі час на відновлення, адже це також частина вашого шляху до зростання.

Агресія: як перетворити гнів на силу?

​Агресія: як перетворити гнів на силу?

Ми часто сприймаємо агресію як щось виключно негативне, як руйнівну силу, яка здатна завдати шкоди нам і близьким. І це дійсно так: неконтрольована агресія може призвести до конфліктів, руйнування стосунків та навіть фізичного насильства. Проте агресія – це складне явище, яке має як деструктивні, так і конструктивні аспекти.

Агресія – природна реакція організму на загрозу або фрустрацію. Вона може проявлятися як фізично (удари, крики), так і вербально (образи, загрози), а також у формі пасивної агресії (саботаж, ігнорування).

Чому ми злимося? Причини агресії можуть бути різноманітними.

🔸 Стрес. Перенапруження, дедлайни, фінансові труднощі – все це може спровокувати спалах агресії.
🔸 Фрустрація. Коли ми не можемо досягти бажаного результату, відчуваємо безсилля, це може викликати роздратування і гнів.
🔸 Незадоволені потреби. Відсутність визнання, соціальна ізоляція, несправедливість – все це може призвести до агресивної поведінки.
🔸 Особистісні особливості. Характер, темперамент, виховання також впливають на схильність до агресії.

Як впоратися з деструктивною агресією? Пропонуємо 7 способів приборкати її.

Визначте причину. Що саме викликає у вас гнів? Чого ви насправді хочете? Відверта розмова із собою допоможе зрозуміти корінь проблеми.

Дихайте глибоко. Коли відчуваєте, що злитеся, зробіть кілька глибоких вдихів і видихів. Це допоможе заспокоїтися і відновити контроль над ситуацією.

Рахуйте до 10. Цей простий прийом дозволяє дати собі час охолонути і подумати про свої дії.

Фізична активність. Спорт, танці, йога – це відмінний спосіб виплеснути негативну енергію і зняти напругу.

Творчість. Малювання, музика, письмо – займаючись улюбленою справою, ви відволікаєтесь від негативних думок.

Комунікація. Поговоріть із близькою людиною про те, що вас турбує. Розмова допоможе випустити пар і подивитися на ситуацію з іншого боку.

Професійна допомога. Якщо ви не можете впоратися з агресією самостійно, зверніться до психолога чи психотерапевта. Спеціаліст допоможе вам розібратися у причинах вашої поведінки і навчить ефективним способам управління емоціями.

Додаткові поради:

🔸 Розпізнавайте тригери. Що саме провокує у вас агресію? Уникайте ситуацій, які можуть викликати спалах гніву.
🔸 Практикуйте емоційний інтелект. Навчайтеся розпізнавати свої емоції та емоції інших людей, а також керувати ними.
🔸 Будьте терплячими до себе. Зміна поведінки вимагає часу і зусиль. Не очікуйте миттєвих результатів.
🔸 Підтримуйте своє фізичне і психічне здоров'я. Повноцінний сон, правильне харчування, регулярні фізичні навантаження – все це сприяє емоційному благополуччю.

Агресія – це не привід для сорому. Це сигнал про те, що у вашому житті щось не так. Прислухайтеся до себе, шукайте причини свого гніву і працюйте над собою. Пам'ятайте: ви здатні змінити своє життя на краще!

Дорослішання - довга подорож до себе

​Дорослішання: довга подорож до себе

Дорослішання – це не просто біологічний процес, а й постійна робота над собою, спрямована на формування власного світогляду. Іноді чимала частина дорослішання – це відмова від того, чого нас навчили.

🔸 Чому?
Змалечку ми слухаємо інших: маму, тата, бабусю, виховательку, вчительку тощо. Ми забираємо собі чужі переконання: про світ, про нас, про людей. Вчимося адаптуватися до суспільства, приймаючи його норми та правила. І часто це відбувається внаслідок придушення власних бажань і почуттів. Ми навіть не помічаємо, як чужі думки й світогляд стають нашими.

З часом, коли дорослішаємо, можемо з подивом зрозуміти, що все це нав’язане ззовні і насправді не є нашим. Може навіть судження про нас і про світ нам давали люди, які зовсім не знали, про що говорили.

Тому часто процес дорослішання полягає в переосмисленні або ж у відмові від того, чого нас вчили. І частина важливої роботи – самостійно переглянути нав’язані переконання. Наприклад:

✅ Чи дійсно в мене немає майбутнього в улюбленій сфері?

✅ Чи насправді найкорисніша їжа – це «перше, друге та компот»?

✅ Чи справді то була порада від старших, чи маніпуляція?

✅ Чи точно слова людей з оточення про мене є конструктивною критикою, чи це просте цькування, залякування й приниження?

Стати самому собі дорослим – значна робота. Втішати, коли складно, підтримувати, коли щось не виходить, а головне – вірити в себе, як ніхто інший.

Пам'ятайте, що дорослішання – це подорож, а не перегони. Кожен з нас має право на власний шлях і власні помилки. Головне – не боятися експериментувати, шукати себе і бути вірним своїм мріям.

Джерело: howareu_program

Допоможе, коли лунає сигнал тривоги!

Як допомогти дітям звикнути до атмосфери школи

    Період, коли дитина вперше йде до школи, дається їй важко. Часто в перші дні навчання діти плачуть і відмовляються відвідувати заняття. Батькам і вчителям слід допомогти дитині знайти спільну мову з однокласниками, щоб від подальших років, проведених у школі, вона мала приємні спогади.

Якщо дитина від початку погано вживається з іншими дітьми та вчителями, батькам варто докласти зусиль, щоб допомогти їй порозумітися з тими, хто навколо. Але не слід хвилюватися. Психологи пропонують декілька рекомендацій, що допоможуть дитині навчитися взаємодіяти з іншими людьми.

Цікаво та корисно про тривогу: ознаки, діагностика, корекція

Тривога - це нормальна емоція, яка виникає відповідно до стресових ситуацій і може бути корисною, оскільки вона мотивує нас реагувати на загрози та небезпеку. 📍Однак, коли тривога стає надмірною, заволодіває нашим життям та виникає без підстав, це говорить про те, що варто з нею працювати.

👉🏻Ознаки тривожності: підвищена чутливість до критики; занижена самооцінка; нервовість; тремор або трясіння; головний біль; запаморочення; відчуття утрудненого дихання; відчуття тиску в грудях або прискорене серцебиття; сухість у роті; підвищена пітливість рук; м’язова напруга, біль або болючість (міалгії); крайня ступінь втоми.

☝️Ви маєте знати, що існують надійні опитувальники для оцінки рівня тривоги.

До прикладу, рівень тривожності може допомогти визначити, шкала Бека (це один з складних психологічних тестів, які мають наукове підтвердженя). І хоча жоден опитувальник не замінить діагностику лікаря, за його допомогою можна звіритись з власними відчуттями та оцінкою рівня тривоги.

Пройти тест, можливо за посиланням👇🏻
https://kpt-center.com.ua/test/shkala-trivogi-beka/

Важливо пам’ятати, що ми можемо впливати на відчуття тривоги. Для цього підготували для вас декілька вправ, які рекомендуємо виконувати, кожного разу коли тривога стає надто сильною.

Техніка "свічка" - це релаксаційна методика, яка може допомогти зменшити тривожність та стрес, поліпшити зосередженість та спокій розуму. Основна ідея полягає в уявленні, що ви є свічкою, яка плавно горить. Ця вправа використовується для розслаблення і заспокоєння розуму.

🕯Ось як виконувати техніку "свічка":

🔹Сідайте або лягайте в зручному положенні. Закрийте очі, якщо вам зручно.
🔹Почніть з уявлення, що ви є свічкою. Уявіть себе як високу, струнку свічку зі свічковим фламерцем вгорі.
🔹Зосередьте свою увагу на фламерці. Уявіть, як він горить яскраво і стійко, а полум'я йде вгору.
🔹Почніть усвідомлювати своє дихання. Вдихайте повільно і рівномірно через ніс і видихайте через рот. Думайте про дихання як про повільне і рівномірне потокове дихання, як сильний і стійкий вітерець, який живить полум'я вашої свічки.
🔹За кожним видихом уявляйте, як ви відпускаєте напругу і тривогу. Дозвольте полум'ю вашої свічки плавно коливатися, але залишайте його стійким.
🔹Продовжуйте дихати і уявляти цю картину протягом 5-10 хвилин або доки не відчуєте, що ваша тривожність зменшилася і ви відчуваєте себе більш спокійними.

☝️Техніка "свічка" може бути використана в будь-який момент, коли ви відчуваєте тривогу чи потребуєте зосередження. Вона допомагає відвести увагу від тривожних думок і сприяє розслабленню розуму і тіла.

Чому сучасні діти не вміють вчитися, не вміють чекати і насилу переносять нудьгу

На сьогодні, психологи бачать зниження соціальної, емоційної та академічної активності у сучасних дітей і водночас — різке збільшення числа дітей зі зниженою здібністю навчатися та іншими порушеннями.
Як ми знаємо, наш мозок податливий. Завдяки навколишньому середовищу ми можемо зробити наш мозок «сильнішим» або “слабкішим”. На жаль, ми часто розвиваємо мозок наших дітей в невірному напрямку.
І ось чому:⠀
1. ДІТИ ОТРИМУЮТЬ ВСЕ, ЩО ХОЧУТЬ І КОЛИ ХОЧУТЬ
«Я голодний!» — «Через секунду я куплю що-небудь перекусити». “Я хочу пити”. — «Ось автомат з напоями». «Мені нудно!» — «Візьми мій телефон».
Здатність відкласти задоволення своїх потреб — це один з ключових чинників успіху. Ми хочемо зробити наших дітей щасливими, але, на жаль, ми робимо їх щасливими тільки зараз і нещасними — в довгостроковій перспективі.
Уміння відкласти задоволення своїх потреб означає здатність функціонувати в стані стресу.
Наші діти поступово стають менш підготовленими до боротьби, навіть, з незначними стресовими ситуаціями, що в підсумку стає величезною перепоною для їхнього успіху в житті.
Ми часто бачимо нездатність дітей відкласти задоволення своїх бажань в класі, торгових центрах, ресторанах і магазинах іграшок, коли дитина чує «Ні», тому що батьки навчили його мозок негайно отримувати все те, що вона хоче.
2. ОБМЕЖЕНА СОЦІАЛЬНА ВЗАЄМОДІЯ
У нас багато справ, тому ми даємо нашим дітям гаджети, щоб вони теж були зайняті. Раніше діти грали на вулиці, де в екстремальних умовах розвивали свої соціальні навички. На жаль, гаджети замінили дітям прогулянки на відкритому повітрі. До того ж технології зробили батьків менш доступними для взаємодії з дітьми.
Телефон, який «сидить» з дитиною замість нас, не навчить її спілкуватися. У більшості успішних людей розвинені соціальні навички. Це пріоритет!
Мозок подібний м’язам, які навчаються і тренуються. Якщо ви хочете, щоб ваша дитина могла їздити на велосипеді, ви вчите її кататися. Якщо ви хочете, щоб дитина могла чекати, її треба навчити терпінню. Якщо ви хочете, щоб дитина могла спілкуватися, необхідно соціалізувати її. Те ж саме відноситься до всіх інших навичок. Нема ніякої різниці!
3. НЕСКІНЧЕННІ ВЕСЕЛОЩІ
Ми створили для наших дітей штучний світ. У ньому немає нудьги. Як тільки дитина затихає, ми біжимо розважати її знову, тому що інакше нам здається, що ми не виконуємо свій батьківський обов’язок.
Ми живемо у двох різних світах: вони у своєму «світі веселощів», а ми в іншому, «світі роботи».
Чому діти не допомагають нам на кухні або в пральні? Чому вони не прибирають свої іграшки?
Це проста монотонна робота, яка тренує мозок функціонувати під час виконання нудних обов’язків. Це той же самий «м’яз», який потрібний для навчання в школі.
Коли діти приходять у школу і настає час для письма, вони відповідають: «Я не можу, це занадто складно, занадто нудно». Чому? Тому що працездатний «м’яз» не тренується нескінченними веселощами. Він тренується тільки під час роботи.
4. ТЕХНОЛОГІЇ
Гаджети стали безкоштовними няньками для наших дітей, але за цю допомогу потрібно платити. Ми розплачуємося нервовою системою наших дітей, їх увагою і здатністю відкласти задоволення своїх бажань.
Повсякденне життя в порівнянні з віртуальною реальністю нудне.
Коли діти приходять в клас, вони стикаються з голосами людей та адекватною візуальною стимуляцією на противагу графічним вибухам і спецефектам, які вони звикли бачити на екранах.
Після годин віртуальної реальності дітям все складніше обробляти інформацію в класі, тому що вони звикли до високого рівня стимуляції, який надають відеоігри. Діти не здатні обробити інформацію з більш низьким рівнем стимуляції, і це негативно впливає на їхню здатність вирішувати академічні завдання.
Технології також емоційно віддаляють нас від наших дітей і наших сімей. Емоційна доступність батьків — це основна поживна речовина для дитячого мозку. На жаль, ми поступово позбавляємо наших дітей цього.
5. ДІТИ ПРАВЛЯТЬ СВІТОМ
«Мій син не любить овочі». «Їй не подобається рано лягати спати». «Він не любить снідати». «Вона не любить іграшки, але добре розбирається в планшеті». «Він не хоче одягатися сам». «Вона лінується їсти сама».
Це те, що я постійно чую від батьків. Відколи діти диктують нам, як їх виховувати? Якщо надати це їм, все, що вони будуть робити — їсти макарони з сиром і тістечка, дивитися телевізор, грати на планшеті й ніколи не будуть лягати спати.
 
Як ми допомагаємо нашим дітям, якщо даємо їм те, що вони хочуть, а не те, що добре для них? Без правильного харчування і повноцінного нічного сну наші діти приходять в школу роздратованими, тривожними й неуважними. Крім того, ми відправляємо їм неправильне послання.
Вони вчаться, що можуть робити все, що хочуть, і не робити того, що не хочуть. У них немає поняття — «треба робити».
На жаль, щоб досягти наших цілей в житті, нам часто треба робити те, що необхідно, а не те, що хочеться.
Якщо дитина хоче стати студентом, її необхідно вчитися. Якщо вона хоче бути футболістом, необхідно тренуватися щодня.
БІЛЬШЕ ПРО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ:
Наші діти знають, чого хочуть, але їм важко робити те, що необхідно для досягнення цієї мети. Це призводить до недосягнення цілей і залишає дітей розчарованими.
ТРЕНУЙТЕ ЇХ МОЗОК!
Ви можете тренувати мозок дитини та змінити її життя так, що вона буде успішною в соціальній, емоційній і академічній сфері.
Ось як:
1. НЕ БІЙТЕСЯ ВСТАНОВЛЮВАТИ РАМКИ
Діти потребують їх, щоб вирости щасливими та здоровими.
§Складіть розклад прийому їжі, часу сну і часу для гаджетів.
§Думайте про те, що добре для дітей, а не про те, чого вони хочуть або не хочуть. Пізніше вони скажуть вам спасибі за це.
§Виховання — важка робота. Ви повинні бути креативним, щоб змусити їх робити те, що добре для них, хоча більшу частину часу це буде повна протилежність тому, чого їм хочеться.
§Дітям потрібні сніданок і поживна їжа. Їм необхідно гуляти на вулиці й лягати спати вчасно, щоб на наступний день прийти в школу готовими вчитися.
§Перетворіть те, що їм не подобається робити, у веселощі, в емоційно-стимулюючу гру.
2. ОБМЕЖТЕ ДОСТУП ДО ГАДЖЕТІВ І ВІДНОВІТЬ ЕМОЦІЙНУ БЛИЗЬКІСТЬ З ДІТЬМИ
§Подаруйте їм квіти, посміхніться, залоскочіть їх, покладіть записку в рюкзак або під подушку, здивуєте, витягнувши на обід зі школи, танцюйте разом, повзайте разом, бийтеся подушками.
§Влаштовуйте сімейні вечері, грайте в настільні ігри, вирушайте на прогулянку разом на велосипедах і гуляйте з ліхтариком ввечері.
3. НАВЧІТЬ ЇХ ЧЕКАТИ!
§Нудьгувати — нормально, це перший крок до творчості.
§Поступово збільшуйте час очікування між «я хочу» і «я отримую».
§Намагайтеся не використовувати гаджети в машині й ресторанах і навчіть дітей чекати, розмовляючи або граючи.
§Обмежте постійні перекуси.
4. НАВЧІТЬ СВОЮ ДИТИНУ ВИКОНУВАТИ МОНОТОННУ РОБОТУ З РАННЬОГО ВІКУ, ОСКІЛЬКИ ЦЕ ОСНОВА ДЛЯ МАЙБУТНЬОЇ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ
§Складати одяг, прибирати іграшки, вішати одяг, розпаковувати продукти, заправляти ліжко.
§Будьте креативними. Зробіть ці обов’язки веселими, щоб мозок асоціював їх з чимось позитивним.
5. НАВЧІТЬ ЇХ СОЦІАЛЬНИХ НАВИЧОК
Навчіть ділитися, вміти програвати й вигравати, хвалити інших, говорити «спасибі» і «будь ласка».
Психологи помітили, що діти міняються в той момент, коли батьки змінюють свої підходи до виховання. 
Допоможіть своїм дітям досягти успіху в житті шляхом навчання і тренування їх мозку, поки не стало пізно.
 

Лікувальна сила слів

​Лікувальна сила слів

Наш внутрішній світ сповнений різноманітних емоцій, які постійно змінюються, взаємодіють, змішуються. Це може бути як радість, так і смуток, гнів чи тривога. Усі ці почуття створюють складну картину, яку іноді важко зрозуміти.

Але є один потужний інструмент, який може допомогти нам впоратися із цими емоціями – це слова. Коли ми висловлюємо свої думки та почуття, ми можемо знайти спокій і краще зрозуміти, що відбувається всередині нас.

Чому слова мають таку силу?

🔸 Створюють форму. Коли ми намагаємося описати свої почуття словами, ми надаємо їм конкретність, робимо їх зрозумілішими.

🔸 Спрямовують увагу. Виражаючи свої емоції, ми створюємо відстань між собою і своїми почуттями. Це допомагає нам оцінити ситуацію об'єктивно і знайти раціональні рішення.

🔸 Будують містки. Ділячись переживаннями з іншими, ми знімаємо емоційний тягар і зміцнюємо наші зв’язки. Щирість і відкритість є основою міцних взаємин.

🔸 Відкривають двері до себе. Аналізуючи свої думки і почуття, ми глибше пізнаємо себе, свої бажання і потреби, що допомагає зрозуміти, що важливо в житті.

Як розвинути здатність виражати свої емоції?

✅ Ведіть щоденник. Записуйте свої думки і почуття.

✅ Розмовляйте із близькими. Діліться своїми переживаннями з довіреними людьми.

✅ Практикуйте вдячність. Зосереджуйтеся на позитивних аспектах свого життя.

✅Займайтеся творчістю. Малювання, музика, танці можуть допомогти висловити те, що важко сказати словами.

Пам’ятайте, уміння виражати емоції – це фундамент нашого емоційного здоров’я. Коли ми довго не виражаємо свої почуття, вони переростають в глибокі внутрішні конфлікти. Якщо ви відчуваєте, що не можете впоратися самостійно, не соромтеся звернутися до психолога або психоаналітика.

Як навчити дитину життєстійкості

Захищати свою дитину від різких злетів і падінь життя – це природний інстинкт кожного батька та кожної матері. Але виконати це не завжди можливо, особливо, коли діти дорослішають і стають більш незалежними. Крім того, сучасні діти відчувають величезний тиск через необхідність бути успішними у школі, спорті й запаморочливому розмаїтті позашкільних занять. Усі ці численні стреси можуть призвести до негативних фізичних та емоційних наслідків для здоров'я дітей. Хоча стреси й невдачі є частиною повсякденного життя, батьки й діти не повинні відчувати себе безпорадними. Тому для здорового, збалансованого та успішного життя дитини батькам необхідно допомагати їй розвивати стійкість,  впевненість у собі та здобувати навички ефективного  реагування на стреси й виклики, які ставить перед нею саме життя.

Ідеї для перших батьківських зборів

Ідеї для перших батьківських зборів у 2024 році

Перші батьківські збори – важлива подія, яка задає тон подальшій співпраці вчителя, учнів та батьків. Вони допомагають створити позитивну атмосферу 🌟, налаштувати батьків на активну участь у шкільному житті дітей 👨‍👩‍👧‍👦 та надати необхідну інформацію 📚. Щоб ці збори стали ефективними та цікавими, варто розглянути проведення їх у тематичному форматі. Нижче наведені декілька ідей для проведення перших батьківських зборів у 2024 році.

1. Тема: «Нове покоління в цифровому світі» 💻

У сучасному світі технології грають ключову роль у житті дітей. Збори можуть бути присвячені обговоренню впливу цифрових технологій на навчання та розвиток школярів. Ви можете запросити експертів у галузі освіти або кібербезпеки 🛡️, щоб вони поділилися своїми знаннями та порадами щодо безпечного використання Інтернету, балансування часу між екраном та іншими активностями, а також важливості цифрової грамотності.

2. Тема: «Емоційний інтелект та психологічне благополуччя учнів» 💖

Зважаючи на зростаючий тиск на дітей у сучасному світі, важливо говорити про емоційний інтелект та психологічне благополуччя. На зборах можна обговорити, як батьки можуть підтримати своїх дітей у розвитку емпатії, самоконтролю, навичок спілкування та справляння зі стресом 😌. Доцільно запросити психолога 🧠, який розповість про актуальні методи підтримки дітей, зокрема про важливість зворотного зв’язку та створення атмосфери довіри в сім’ї.

3. Тема: «Партнерство школи і сім’ї: спільні цілі і задачі»🤝

Цей формат зборів допоможе встановити відкритий діалог між батьками та вчителем. Зустріч може включати обговорення навчальних планів 📅, очікувань від навчального року та ключових принципів співпраці між школою і сім’єю. Розгляньте можливість проведення тренінгу з командної роботи або спільного планування позакласних заходів 🎉, що допоможе зміцнити взаєморозуміння та довіру.

4. Тема: «Інклюзивна освіта: розуміння і підтримка різноманітності» 🌈

Якщо у вашому класі є учні з особливими освітніми потребами, збори можуть бути присвячені темі інклюзії. Обговорення може охоплювати питання створення підтримуючого середовища 🤗, розуміння різних потреб учнів та пошук ефективних методів взаємодії. Важливо донести до батьків, що інклюзивна освіта – це не тільки відповідальність школи, але й можливість для всіх учнів навчитися толерантності та співчуття.

5. Тема: «Здоровий спосіб життя: баланс між навчанням та відпочинком»🏃‍♂️🥗

Обговорення важливості фізичної активності, здорового харчування та достатнього сну – актуальна тема для сучасних школярів. На зборах можна поговорити про шкільне меню, організацію активних перерв та позакласних заходів. Можливо, варто запросити дієтолога або спортивного тренера 💪, який розповість батькам про важливість здорових звичок та їх вплив на успішність у навчанні.

6. Тема: «Волонтерство і соціальна відповідальність у шкільному середовищі» 🌍

Волонтерські проекти та соціальні ініціативи допомагають розвивати в учнів відповідальність, емпатію та лідерські якості. Ви можете обговорити з батьками можливість залучення дітей до таких проектів, а також шляхи підтримки шкільних ініціатив з боку сім’ї. Такі збори сприятимуть формуванню активної громадянської позиції у дітей.

7. Тема: «Інтерактивні технології в освіті: можливості та виклики»📱

Збори можуть бути присвячені новим методам навчання з використанням інтерактивних технологій, таких як електронні підручники, онлайн-платформи, віртуальні лабораторії тощо. Важливо обговорити як переваги, так і виклики, з якими можуть зіткнутися учні та батьки при використанні таких технологій.

8. Тема: «Адаптація до навчального року: підтримка першокласників та їх батьків» 🎒

Якщо ви класний керівник першого класу, збори можуть бути спрямовані на обговорення питань адаптації дітей до шкільного життя. Обговоріть, як допомогти дітям плавно перейти з дошкільного середовища до шкільного 🏫, як організувати навчальний процес вдома 📝, а також як уникати перевантажень та стресу у першокласників.

Вибір теми для перших батьківських зборів залежить від особливостей класу та актуальних потреб як дітей, так і їхніх батьків. Головне – це створення атмосфери відкритого діалогу та співпраці, що стане запорукою успішного навчального року.

Чи потрібно змушувати дитину вибачатися?

Пропонуємо ознайомитися ближче: словник естетичних емоцій

Практика протистояння маніпуляціям

​Практика протистояння маніпуляціям

Маніпуляції – невід'ємна частина людського спілкування. Вони можуть бути свідомими або несвідомими, але їхня мета завжди одна – вплинути на думку або поведінку іншої людини.
Найпоширеніші види маніпуляцій – це апеляція до почуття провини (жаль), лестощі та залякування.

🔸Чому ми піддаємося маніпуляціям?
Бажання догодити. Ми хочемо, щоб нас любили і поважали.
Страх відмови. Ми боїмося конфліктів і втратити стосунки.
Невміння говорити "ні". Ми боїмося образити іншу людину відмовою.

🔸Як протистояти маніпуляціям?
1. Визначте маніпуляцію.
Апеляція до жалю: "Мені так погано без тебе", "Ти ж не можеш мені відмовити".
Лестощі: "Ти така розумна/красива", "Ти впораєшся із цим краще за всіх".
Залякування: "Якщо ти не зробиш цього, то я...", "Усі тебе покинуть".

2. Зрозумійте мету маніпулятора.
Чого він хоче досягти?
Яку вигоду він отримає?

3. Не піддавайтеся емоціям.
Зробіть глибокий вдих і видих.
Дайте собі час подумати.

4. Відстоюйте свої кордони.
Спокійно і впевнено скажіть "ні".
Поясніть свою позицію.
Не погоджуйтеся на те, що вас не влаштовує.

🔸 Приклади відповідей на маніпуляції
Жалість. На фразу "Ти ж знаєш, як мені важко", “Усі мене кидають, а ти теж так зі мною вчиниш?" можете відповісти: "Я розумію, що тобі важливо, але зараз я не можу тобі допомогти".
Лестощі. "Ти така розумна, тільки ти можеш мені допомогти" – "Дякую за комплімент, але я думаю, що ти можеш впоратися із цим сам".
Залякування. "Якщо ти не зробиш цього, я більше з тобою не буду розмовляти" – "Я не хочу, щоб ти мене шантажував. Давай обговоримо цю ситуацію спокійно".

✅ Пам'ятайте: ви маєте право відмовити. Ваші почуття важливі. Не дозволяйте іншим людям використовувати вас!

Техніки розслаблення для дітей

Чи допомагає медитація дітям?

Перевага медитації в тому, що дитина отримує здатність зосереджувати увагу впродовж тривалого часу. Зокрема, дослідження підтверджують, що медитація послаблює стрес, поліпшує пам'ять, зменшує агресивність, допомагає контролювати тривогу, поліпшує взаємини дитини в сім'ї та школі й загалом дарує їй відчуття внутрішнього спокою й умиротворення.

Як мотивувати дитину займатися медитацією

Доцільно змалечку привчити дитину до занять медитацією. Розгляньмо 5 нескладних технік розслаблення, що обов'язково сподобаються вашій дитині.

1. «Сходи до неба»

Це одна з кращих технік розслаблення. Її найліпше виконувати вночі:

запропонуйте дитині закрити очі й не рухатися. Нехай вона уявить, що лежить на лузі й дивиться на хмари, які пливуть у небі;

нехай дитина уявляє хмари різних форм. Це можуть бути форми тварин або предметів;

потім нехай дитина уявить сходи, які простягаються в небо. Нехай вона піднімається сходами і з кожним кроком дедалі більше розслабляється;

піднявшись у небо, дитина може побудувати собі укриття у хмарах.

2. «Усвідомлене дихання»

«Усвідомлене дихання» – це проста вправа на розслаблення. Порадьте дитині використовувати її щоразу, коли непокоїться:

нехай дитина зручно сяде. Одну руку потрібно покласти на груди, а іншу – на живіт;

запропонуйте дитині закрити очі, розслабити всі м'язи й глибоко дихати впродовж декількох хвилин;

нехай дитина зосередиться на тому, як піднімається й опускається її живіт у такт диханню. Вона має уявити, як занепокоєння полишає її з кожним видихом.

3. Техніка розслаблення перед іспитами

Якщо в дитини попереду складні іспити, ця техніка розслаблення допоможе їй здолати стрес:

запропонуйте дитині сісти на стілець і розслабитися;

нехай вона робить глибокі вдихи й зосередиться на своєму диханні;

потім дитина має по черзі розслабити м'язи шиї, спини, плечей і обличчя;

далі нехай уявить себе впевненим і мотивованим учнем, котрий у змозі легко скласти іспит.

4. «Бульбашки зі щасливими думками»

Це одна з найвеселіших технік розслаблення, що дасть дитині неабияке задоволення:

перед виконанням вправи поясніть дитині, що глибоке дихання допомагає розслабитися;

запропонуйте дитині зробити глибокий вдих і видути мильну бульбашку. У цей час вона повинна думати про щось позитивне і ніби поміщати ці думки в бульбашки. Дитина може думати про те, що любить або чого чекає;

порадьте дитині виконувати цю вправу разом із друзями, щоб додати собі гарного настрою.

5. Почергове розслаблення м'язів

Почергове розслаблення м'язів – це один із кращих способів для дорослих і дітей впоратися зі стресом:

запропонуйте дитині зайняти зручну позу – сісти або лягти. При бажанні вона може закрити очі;

заохотьте її по черзі напружувати й розслабляти м'язи в різних частинах тіла;

нехай дитина звертає увагу, як відновлюються її тіло й думки.

Тепер ви знаєте прості способи, що допоможуть вашій дитині усунути стрес. Навчіть цих технік дитину, адже вони допоможуть їй стати позитивною людиною.

Синдром рятівника: коли піклування стає нав'язливим

​Синдром рятівника: коли піклування стає нав'язливим

Синдром рятівника — це психологічний стан, коли людина надмірно опікується проблемами інших, забуваючи про власні потреби. Тут йдеться не так про бажання допомагати, як про приховану потребу контролювати ситуацію та оточення. Часто за цим стоїть страх самотності, невпевненість у собі та почуття провини за власні успіхи.


Ознаки синдрому рятівника

🔸 Людина фокусується на чужих проблемах та відчуває відповідальність за щастя та добробут інших. Така поведінка насправді дає їм можливість уникати власних проблем та відкладати їхнє вирішення.
🔸 Коли ж людина ставить потреби інших вище за свої, то це просто для неї спосіб бути незамінною. За цим стоїть страх бути відкинутим.
🔸 Не вміє говорити "ні", навіть коли це незручно. Не через бажання допомогти, а через страх конфлікту, через бажання залишатися хорошою для усіх.
🔸 Нехтує власним здоров'ям заради допомоги іншим: своєю жертовністю людина насправді намагається заслужити любов.
🔸 Постійно пропонує допомогу, навіть коли її не просять. Для людини це спосіб знайти визнання та відчуття власної значущості.
🔸 Вважає себе незамінною в будь-якій ситуації через низьку самооцінку та бажання здобути визнання через корисність.
🔸 Часто бере на себе роль посередника в конфліктах. Така поведінка дозволяє тримати все під контролем та уникати власних негативних емоцій.


Причини виникнення синдрому рятівника

🔸 Нестача тепла та уваги в дитинстві. Дитина компенсує нестачу піклування, допомагаючи іншим.
🔸 Надмірне заохочення жертовності батьками. Відсутність розуміння особистих меж.
🔸 Нестабільні батьківські фігури, необхідність брати на себе роль головного в сім'ї. Нездатність приймати турботу.
🔸 Нереалізованість у важливих сферах, компенсація почуття незначущості порятунком інших.
🔸 Маніпуляції та формування почуття провини в дисфункціональній сім'ї.

Синдром рятівника може призвести до вигорання, депресії та проблем у взаєминах. Важливо навчитися ставити межі, говорити "ні" та піклуватися про себе. Допомога іншим має бути усвідомленою, а не нав'язливою. Щоб позбутися синдрому рятівника, найкраще звернутися до психолога чи психотерапевта: спеціаліст допоможе розібратися у причинах синдрому та розробити стратегію його подолання.

Ледачі ігри для втомлених батьків