Як не псувати собі життя через помилки мислення

​Як не псувати собі життя через помилки мислення

Часто емоційні страждання людини є безпідставними і зумовлені когнітивними викривленнями. Її думки, як криве дзеркало, можуть спотворювати реальність. Людина може робити поспішні, занадто емоційні висновки чи надмірно фокусуватися на негативному, або ж приписувати іншим людям погані думки про себе.

Такі помилки мислення негативно впливають на загальне психічне здоров’я.

Тож розберімось, які бувають когнітивні викривлення, як їх виявити та знешкодити:

🔸 Перебільшення негативу і применшення позитиву

Це про той випадок, коли людина перебільшує негативну інформацію та недооцінює позитивні моменти. 

Наприклад, після пікніка із друзями згадує лише похмуру погоду або недопечене м’ясо на барбекю. 

Проте варто позбуватися таких думок та об’єктивно оцінити ситуацію. Наприклад, нагадати собі, що пікнік – передусім можливість чудово провести разом час, поспілкуватися із друзями. І їжа тут не головне.

🔸 Негативне пророцтво

Ніхто з нас не знає, що буде в майбутньому. Але це нормально намагатися передбачити варіанти розвитку подій. Однак є люди, що мають схильність будувати саме негативні прогнози. Вони впевнені у провалі, в катастрофічних наслідках. Наприклад, що самостійна подорож без знання іноземної мови принесе більше дискомфорту, ніж вражень. Або ж що економічна криза обов’язково потягне за собою звільнення та неможливість знайти нову роботу. 

Заспокоїти себе можна думками про те, що подорож – це завжди новий досвід, який може бути позитивним навіть без знання іноземної мови. І що економічна криза – це не завжди про відсутність можливості заробити собі на життя.

🔸 Персоналізація 

Персоналізація – це про впевненість у тому, що можеш читати чужі думки про себе. Коли людина приймає рішення за інших стосовно оцінки своєї особистості, часто перебільшуючи власну значущість.

Наприклад, це такі думки: “Раз він/вона мені не дзвонить, значить, сердиться”, “Якщо вони побачать мене в цьому одязі, то подумають, що я потвора”, “Якщо він/вона запізнюється, значить, не поважає мене” тощо.

Але світ не обертається навколо нас. Люди можуть просто бути зайнятими, можуть потрапити в затор, а їхні думки далеко не завжди зайняті нами.

🔸Навішування ярликів

Це про людей, які схильні приписувати собі або іншим фіксовані характеристики, розділяти оточення на категорії. Наприклад, називати себе “жахливою людиною” після того, як забули зателефонувати комусь, або ж “поганою мамою” після єдиного гримання на дитину.

Але пам’ятайте про те, що погані, жахливі люди не відчули б провини. Можливо, порушувати домовленості, кричати на дитину – не у ваших правилах і зазвичай ви собі не дозволяєте такої поведінки. Тоді подумайте, що змусило вас так вчинити, які форс-мажорні обставини стали цьому причиною.

***

Шкідливих звичок мислення можна і варто позбутися. Не бійтеся сперечатися зі своїми думками, щоб об’єктивно оцінити ситуацію. Уникайте слів “завжди” і “ніколи”, намагайтеся не перебільшувати обсяг невдач. Повірте, не буває абсолютно безнадійних ситуацій.

Якщо після нещастя дитина звинувачує себе

Після нещастя дитина може відчувати провину та відповідальність за те, що сталося. Поговоримо про те - як дорослим на це реагувати та підтримати дитину. 

Чому в школі дитина поводиться бездоганно, а вдома влаштовує істерики?

Це питання часто можна почути від батьків, чиї діти схильні до агресивної поведінки, страждають від постійних емоційних зривів або змушують інших членів сім’ї ходити навшпиньки, аби не спровокувати черговий спалах. Діти поводяться по-різному в залежності від оточення, і велику роль у цьому грають функції префронтальної кори головного мозку – вона відповідає за контроль імпульсів та реакції гальмування. Ця частина мозку працює дуже активно, коли дитина нервується, переживає, боїться покарання або чекає на заохочення.

Коли дитина приходить додому, механізм стримування емоцій діє не так добре

Тобто навіть якщо дитину засмутить щось у школі або в гостях, префронтальна кора не дозволить цьому почуттю проявитися з усією силою. Зате після повернення додому втома, що накопичилася за день, може виливатися в істерики і напади гніву.

Коли дитина засмучена, вона або пристосовується, або реагує на ситуацію агресією. Вона або змириться з тим, що її бажання не справдиться, або почне злитися – на братів і сестер, на батьків, навіть на себе.

Якщо ми спробуємо раціонально пояснити чи порадити щось дитині, яка вже дуже засмучена, то лише посилимо це почуття. Діти у такому стані не сприймають інформацію логічно. Вони і так переповнені емоціями, а від пояснень стає ще гірше.

Вірна стратегія поведінки у разі — «стати капітаном корабля». Батьки повинні підтримувати дитину, впевнено спрямовуючи її, як капітан корабля прокладає курс у бурхливих хвилях. Потрібно дати дитині зрозуміти, що ви любите її, не боїтеся проявів її почуттів та допоможете їй подолати всі вири на життєвому шляху.

Допоможіть їй усвідомити, що саме вона відчуває: сум, злість, розчарування…

Не переживайте, якщо вона не зуміє чітко назвати причини свого гніву чи опору: дитині найважливіше відчути, що її почули. На цьому етапі треба утриматися від порад, настанов, обміну інформацією чи висловлювання своєї думки.

Після того, як дитина змогла зняти з себе тягар переживань, висловити емоції і відчути себе зрозумілою, запитайте її, чи хоче вона почути ваші думки та ідеї. Якщо дитина каже «ні», краще відкласти розмову до найкращих часів. Інакше ви просто «впадете на її територію» і отримаєте реакцію у відповідь у вигляді опору. Не забувайте: щоб потрапити на вечірку слід спочатку отримати запрошення.

Отже, ваше головне завдання – спонукати дитину перейти від агресії до прийняття. Не треба шукати вирішення проблеми або виправдовуватися – просто допоможіть їй знайти джерело емоційного цунамі та прокотитися на гребені хвилі.

Пам’ятайте: ми вирощуємо не дітей, а дорослих. І хоча ми вчимо їх долати перепони, не всі бажання виконуються. Іноді просто не можна отримати те, що хочеш. Психолог Гордон Ньюфелд називає це «стіною марності». Діти, яким ми допомагаємо впоратися з сумом та фрустрацією, через ці розчарування вчаться долати серйозніші життєві негаразди. 

Відбулося січневе засідання Спільноти практичних психологів Білозерської ТГ

Згідно річного перспективного плану роботи ПНМК практичних психологів закладів освіти Білозерської територіальної громади 24 січня 2024 року відбулося засідання Спільноти психологів на тему “Особливості психологічного та кризового онлайн-консультування в освітньому закладі в умовах збройного конфлікту”. З метою формування та активізації у фахівців психологічних служб міста навичок психологічного й кризового онлайн-консультування в освітньому закладі в умовах збройного конфлікту учасники поставили перед собою наступні задачі:

üрозглянути сучасні онлайн-платформи для дистанційної консультаційної роботи практичного психолога закладу освіти та критерії їх вибору;

üнавчитися використовувати в консультаційній роботі цифрові технології - додатки, цифрові підкасти для підтримки психічного благополуччя здобувачів освіти, їх батьків та педагогів під час кризи;

üопрацювати на практиці онлайн навички фасилітації, які необхідні практичному психологу для консультаційної роботи у змішаному та дистанційному освітньому середовищі;

üдетально ознайомитися зі спеціальним сезоном подкасту «Простими словами» про здоровʼя під час війни у межах Всеукраїнської програми ментального здоров'я «Ти як?» за проєктом, який реалізується за підтримки ВООЗ у співпраці з Координаційним центром із психічного здоров’я при Кабінеті міністрів України та ГО «Безбар’єрність».

Під час розгляду оновленої нормативної бази психологічної служби закладів освіти увага фахівців була зосереджена на діагностичних та корекційно-розвиткових програмах для роботи з дітьми ВПО. 

Засідання у формі психологічного кафе пройшло динамічно, в атмосфері відкритості та співпраці, що сприяло ефективному розгляду питань. Кожна з учасниць відповідально поставилася до своєї доповіді та спільного обговорення проблеми. 

Співчуття до себе: що це таке і чому воно важливе?

​Співчуття до себе: що це таке і чому воно важливе?

Уявіть, що вам потрібно відмовити комусь у послузі, і через це відчуваєте провину. Але у вас дійсно багато справ та й загалом немає можливості допомогти. Якщо ми розповімо про своє рішення сказати “ні” другові, він поставиться до цього з розумінням. Підтримає вас і скаже, щоб ви не хвилювалися. Проте чому ж часто ми не можемо поставитися самі до себе з добротою та розумінням? І як навчитися бути для себе тим самим другом?

Сучасна культура заохочує бути вимогливим до себе: бути кращим, сильнішим, добрішим, ніж інші. Але люди не ідеальні, ми можемо відчувати емоційний біль, переживати важкі часи, до того ж завжди знайдеться хтось розумніший, кращий за нас. І тому в нас часто прокидається внутрішній критик, який реагує на будь-які наші прояви слабкості.

Чому важливо розвивати співчуття до себе?

Надмірна вимогливість до себе часто є перешкодою на шляху до щасливого життя в гармонії із самим собою. Як стверджує докторка психологічних наук Крістін Нефф, люди, які зі співчуттям ставляться до себе і своїх недоліків, щасливіші, ніж ті, хто схильний себе засуджувати. 

Вміння підтримати себе допоможе стати більш стійким емоційно та зменшити прояви гніву й роздратування. Це про турботу про себе, і це не має нічого спільного з егоїзмом. Адже практикуючи співчуття до себе, ми навчимося краще проявляти тепло, розуміння, ласкавість та підтримку щодо інших.

Як навчитися співчувати собі?

🔸 Будьте собі другом. Друзі зазвичай співпереживають один одному, сприймають слабкості чи недоліки один одного з добротою та розумінням. Якщо друг відчуває емоційний біль або переживає важкі часи, ви запропонуєте йому підтримку та допомогу. 

Співчуття до себе це також про здатність не засуджувати, не критикувати себе, а співпереживати собі, коли щось не вийшло, з чимось не справляєтесь або зіткнулись із життєвими труднощами.

🔸 Прийміть свою неідеальність. Жодна людина не є досконалою, адже у всіх бувають провали, всі припускаються помилок. Зазвичай в інших ми це легко приймаємо, тоді як себе за таких же обставин можемо і посварити. Але робити цього не варто – подбайте й про себе.

🔸 Живіть усвідомлено – будьте відкритими до реальності теперішнього моменту. Це про здатність усвідомлювати всі думки, емоції, відчуття без опору чи уникання проблеми. Таке вміння дозволить розуміти та справлятися зі своїми емоціями у здоровий спосіб.

Джерело: Mindful Self-Compassion Workbook, Kristin Neff, PhD, Christopher Germer, PhD.

Батькам про батьківство

Навчальна поведінка і сенсорні системи: враховуємо, допомагаємо

 

Якими соціальними навичками має вміти володіти дитина

Піднімаємо собі настрій та самооцінку!

Люди з тривожністю: навчитися розуміти їх та підтримувати

​Люди з тривожністю: навчитися розуміти їх та підтримувати

Кожен із нас хоч раз у житті відчував тривожність. Чи то через іспити в університеті, чи перед виходом на нову роботу, чи перед іншими важливими життєвими подіями. Зазвичай переживання тривають від кількох хвилин до кількох днів. Але є люди, які живуть у напрузі не день і не два, а тижні, місяці чи навіть роки. В результаті цей тривалий стрес переростає у тривожний розлад. Людина в такому стані має постійне або дуже часте почуття безпричинного страху. Це виснажує і не дає жити життям на повну.

Якщо це про вас, тоді спробуйте унормувати свій графік, щоб у ньому завжди був час на відпочинок, повноцінне харчування, час для себе. Спробуйте щоденні техніки для заспокоєння, а якщо не вдається подолати розлад самостійно – зверніться до психотерапевта.

Якщо ж постійна тривожність – це про ваших близьких, у ваших силах навчитися сприймати їх в їхньому стані з розумінням та підтримкою.

Не варто сваритися чи ображатися, якщо людина:

🔸 Довго не відповідає на повідомлення або ігнорує дзвінки. Якщо людина у стані тривоги, тоді навала повідомлень чи дзвінків можуть лише посилювати це відчуття.

🔸 Раптом змінює плани. Раптова хвиля тривоги може змусити людину скасувати плани в останню мить.

🔸 Уникає особистих зустрічей, віддаляється. У вільний час людині з посиленою тривожністю важко відвідувати заходи чи зустрічатися із друзями, а часто хочеться залишатися на самоті. 

🔸 У розмові уникає зорового контакту: він може приносити дискомфорт. Для людини із тривожністю властиво часто уникати особистих контактів, прагнути, аби на неї геть не звертали увагу. 

🔸 Говорить без упину і перебиває. У стані тривожності буває важко контролювати емоції й думки, які рвуться назовні. А інколи людям настільки нестерпні паузи в розмові, тому вони всіляко намагаються їх заповнити.

🔸 Поводиться зверхньо, дратується через дрібниці, спалахує гнівом. Людина з тривожністю часто перебуває “на грані”, і будь-яка емоція може стати “останньою краплею”.

Отже, перелічені дії не завжди є проявом неповаги. Врахуйте, що на стан людини та її поведінку можуть впливати події, про які ви не знаєте. Тому не поспішайте з’ясовувати стосунки, а краще просто спитайте, чи можете чимось  допомогти.

Джерело: Всеукраїнська програма ментального здоров’я за ініціативою Олени Зеленської “Ти як?”

Виявляємо суїцидальну поведінку дітей вчасно

Як допомогти дитині стати більш зосередженою. Поради, що стануть в пригоді й дорослим.

Дитина неуважна і не здатна зосередитись на чомусь одному впродовж бодай кількох хвилин. Часто такі скарги можна почути від батьків, чиї діти навчаються в молодших класах. Хоча стривайте. Хіба слабка концентрація – це лише дитяча проблема?

🔺Насправді довільна увага людини може бути зосереджена на чомусь одному приблизно 8 секунд. Далі концентрація залежить або від рівня зацікавленості, або – від сили волі. Тобто, в процесі мислення ми знаходимо для себе внутрішнє обґрунтування, чому саме зараз варто зосередитись на цій роботі.

Проте для дітей цей причинно-наслідковий зв'язок часто не зрозумілий. А дорослий, який вимагає від дитини 2 години читати підручник, замість дивитися значно цікавіший мультфільм – взагалі виглядаєте дивно. 

Тож ловіть кілька порад, що допоможуть розвинути здатність до концентрації у дитини. А заразом – і дорослим вони стануть в пригоді.

🔹Встановлюйте чіткі цілі та реальні дедлайни. Іншими словами: розпорядок дня важливий. Дитина має розуміти послідовність своїх дій щодня і конкретні часові межі на виконання щоденних завдань. При чому розпорядок потрібен не лише для навчання, наприклад, але також для дозвілля. Водночас важливо пояснити дитині, яким має бути в підсумку результат роботи – тобто, яка взагалі мета цього процесу.

🔹Розбийте великі завдання на менші – дитина не почуватиметься обтяженою, виконуючи завдання, які не займають багато часу. Якщо дитина виглядає розгубленою, коли їй належить прочитати розділ із підручника, давайте їй читати по сторінці або по декілька абзаців.

🔹Інтерактивність та зміна виду діяльності. 20 хв англійської, розминка, 20 хвилин математики, трохи музики й можна знову повертатись до англійської. Монотонність – головний ворог концентрації. Також можна спробувати запропонувати дитині виконати домашнє завдання в незвичних умовах. Наприклад, в теплу пору року почитати на природі, а не вдома. Інший варіант – використовувати інтерактивні методи навчання: графіки, картинки, навчання з елементами гри. Усе це дозволить підвищити рівень зацікавленості дитини, а отже – і рівень уважності.

🔹Розробіть ефективну систему мотивації. Заохочення працює ефективніше, ніж страх покарання. На цьому наполягають деякі теоретики у сфері управління персоналом. А як щодо дітей? Розвиваючи стійкість уваги, важливо вийти на той рівень, коли дитина сама усвідомить, які вона отримає бенефіти від своєї роботи. Це мотивує працювати ще краще, бути ще уважнішим, не відволікатись. Натомість загроза покарання мотивує виконати завдання лише на рівні достатньому, щоб уникнути санкцій. Як тільки подразник у вигляді зовнішнього тиску зникає, будь-яке бажання працювати далі теж розчиняється.

❗️Важливо. В окремих випадках розсіяна увага у дитини також може бути пов'язана з поганою якістю сну, харчовими звичками, стресом або іншими чинниками, що мало залежать від самої дитини. Розлад дефіциту уваги та гіперактивності – проблема, з якою варто звернутися до фахівця.

Як пояснити дитині, що потрібно бути добрим в Інтернеті?

Діти часто жартують один над одним, не усвідомлюючи, що це може комусь нашкодити. Отже, дорослим важливо донести, що коментарі та образливі повідомлення в Інтернеті несуть таку саму шкоду, як і в реальному житті.

Дорослі стосунки або любов без фільтрів

​Дорослі стосунки, або Любов без фільтрів

Кожен із нас виріс у своєму унікальному світі, з різними уявленнями про те, якими мають бути ідеальні стосунки. Але з часом ми розуміємо, що ідеальності в реальних взаєминах не існує. Це картинка, що навіяна книгами, фільмами, власними фантазіями. Ви почали розчаровуватись у стосунках? Сприймайте невдачі як щось, з чого ви можете взяти користь для себе. 

Отже, "доросла" правда про стосунки: 

🔸 Наш партнер не може любити нас безумовно

Навіть взаємини між матір’ю та немовлям насправді односторонні. Мама безкорисливо віддає, іноді забуваючи про власні потреби, тоді як немовля лише приймає. У взаєминах між дорослими важко знайти того, хто був би готовий до одностороннього обміну. В основі будь-яких здорових стосунків лежить взаємний обмін — обмінюватися тим, чого нам бракує, та тим, що ми можемо запропонувати іншій стороні.

🔸Нас можуть розлюбити

Кожна доросла людина має свободу вибору, і це абсолютно нормально. Немає жодних гарантій, які могли б захистити нас від покинутості. Кожен має право вирішувати, хоче він залишатися у стосунках чи ні. Це право взаємне, і ви також володієте цією свободою вибору, щоб бути з кимось іншим у певний період свого життя.

🔸Стосунки — це заємний компроміс і жертва власних потреб 

Знайти ідеального партнера, який був би точною копією вас самих, неможливо, адже кожен із нас має свій унікальний життєвий досвід, виховання та систему цінностей. Тому стосунки — це про вміння домовлятися, шукаючи такі рішення, де обидва партнери почуватимуться комфортно.

🔸Партнер не здатний задовольнити абсолютно всі наші потреби 

Партнер може багато дати, але не може і не повинен задовольняти всі наші бажання. Наше розчарування тут може бути пов’язане з бажанням повторити дитячий досвід, можливо, заповнений страхом та тривогою, і тепер у дорослому житті ми шукаємо компенсацію.

Але здорові, адекватні чи дорослі стосунки — це не про те, що ми можемо залишатися і продовжувати любити партнера, навіть якщо стикаємося з розчаруванням ("він не любить мене безумовно"), невизначеністю ("він може піти будь-якої миті"), незадоволеністю ("він не може мені дати все, що я хочу").

Дорослі стосунки — це про можливість впоратися зі страхом чи тривожністю пізнавати щось нове, не боятися зіткнутися з неідеальністю. Це про готовність до нового, незвіданого і, можливо, дуже цікавого.

Джерело: Ольга Корбут,  психоаналітикиня,керівниця платформи безкоштовної психологічної допомоги «Розкажи мені»

Корекційно-розвиткові програми для роботи з дітьми ВПО

 Шановні колеги! Пропоную переглянути перелік корекційно-розвиткових програм для роботи з дітьми ВПО. 

1. "Твоя допомога змінює світ" Програма психологічної реабілітації для дітей з сімей СЖО та ВПО - Благодійний Фонд Фемілі Плюс (familypluscharity.org)

2. Кращі практики психолого-педагогічного супроводу та підтримки учасників освітнього процесу в умовах воєнних дій і збройних конфліктів, надання соціально-психологічної допомоги постраждалим від насильства та торгівлі людьми Кращі практики психолого-педагогічного супроводу та підтримки учасників освітнього процесу в умовах воєнних дій і збройних конфліктів, надання соціально-психологічної допомоги постраждалим від насильства та торгівлі людьми – Інститут модернізації змісту освіти (imzo.gov.ua)

3. Проєкт психологічної підтримки "ПОРУЧ" (групи психологічної підтримки для підлітків, для батьків, для психологів) - спільний проєкт Міністерства освіти і науки України, Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ), Українського інституту когнітивно-поведінкової терапії та ГО "ВГЦ «Волонтер" В Україні стартував проєкт психологічної підтримки «ПОРУЧ» | Міністерство освіти і науки України (mon.gov.ua)

4. Корисними також стануть вам в нагоді й “Методичні рекомендації по роботі практичного психолога з дітьми ВПО” Методичні рекомендації: "Особливості роботи з дітьми ВПО" (civitas.org.ua)

Коли потрібна кризова психологічна підтримка

Коли дитина обманює

Все сама, або можу, роблю, тягну

​Все сама, або можу, роблю, тягну 

Мити підлогу вночі, коли вся сім’я спить; тягнути сумки з магазину, коли чоловік та дорослий син спокійно вдома дивляться телевізор; сплачувати кредит, котрий ви взяли задля допомоги дорослим дітям, щоб купити автівку, житло, або на ремонт...

Іноді людина намагається рятувати всіх навколо себе, включно з колегами на роботі, рідними, найкращою подругою, чоловіком-алкоголіком. Роль доброї феї якийсь короткий час може приносити задоволення, але з часом вона стає тягарем і може принести відчуття невизнаності та того, що вашу допомогу не цінують. Також подібна поведінка робить оточення безпорадним, залежним, інфантильним, не пристосованим до життя.

Є фактори, що формують у людині сценарій поведінки, в якій її власні потреби завжди перебувають на другому плані. 

Ось кілька можливих причин:

🔸 Низька самооцінка: людина може думати, що це єдиний шлях бути цінною або визнаною.

🔸 Соціокультурний тиск: на людину можуть впливати стереотипи, наприклад, щодо "жіночих обов’язків".

🔸 Сімейний досвід: виховання в сім’ї, де любов виявлялася лише в разі виконання конкретної справи чи завдання.

🔸 Необхідність контролю: хтось бере на себе велике навантаження, вірячи, що це забезпечить кращі результати та допоможе уникнути проблем.

Що робити? Почніть із запитань до себе:

✅Чи важко мені?

✅Чи роблю я більше своїх сил, чекаючи, що хтось врятує мене?

✅Чи вмію делегувати обов’язки оточенню?

✅Чи можу я просити про допомогу?

✅Чи не намагаюся я робити за близьких те, що вони можуть зробити самі?

✅Чи дозволяю іншим брати участь у розв’язанні поточних завдань і проблем?

Поради:

🔸 Збалансуйте роботу, сім’ю, відпочинок, власні потреби та інтереси.

🔸 Слідкуйте за часом, котрий ви приділяєте собі й оточенню.

🔸 Навчіться чітко формулювати й висловлювати свої почуття, думки та потреби. 

🔸 Працюйте над самооцінкою і встановленням особистих кордонів.

🔸 Зверніться до психолога/психотерапевта.

І головне, прийміть той факт, що ви не повинні все робити самостійно, адже це стає тягарем особисто для вас і не приносить користі вашим близьким.

Затосовуємо техніки заземлення та саморегуляції: практичні поради як ми можемо допомогти собі в стані стресу.

 

• 
  Під дією стресу здатність людини до самоконтролю та прийняття логічних і виважених рішень суттєво знижується. Саме тому, щоб відновити баланс емоційного стану та опанувати тривогу, необхідно використовувати техніки саморегуляції та заземлення, які дають змогу швидко та ефективно заспокоїти нервову систему і повернути здатність контролювати свої емоції та реакції.
• Саморегуляція — це керування власним психоемоційним станом, що досягається шляхом впливу людини на саму себе за допомогою слів, уявних образів, управління м’язовим тонусом і диханням.
• Заземлення — це свідомі прийоми, що дозволяють закріпитися в конкретному моменті фізично та емоційно, за допомогою контакту з будь-якою поверхнею (стіна, підлога, стілець) або ж когнітивних вправ.

https://www.youtube.com/watch?v=VabRTh_3ENQ

Техніки на повернення відчуття контролю

Багато хто під час війни зіштовхується із труднощами, намагаючись виконувати повсякденні справи. Виникає відчуття втрати опори та можливості взагалі на щось впливати. 

📌І це цілком нормальна реакція на події, що відбуваються, адже війна завжди в собі несе хаос та руйнування.

💎 Наступні техніки допоможуть вам спиратися на прості речі, які ви зможете запланувати, адже саме планування простих, короткострокових завдань допомагає нам повернути в життя відчуття контролю. 

✅ Отже, вам потрібно:

🔸Взяти блокнот та ручку або виконати вправу в електронному календарі (проте краще — письмово). 

🔸Занотувати список завдань, які ви можете виконати сьогодні. Це мають бути прості, короткі, зрозумілі вам завдання, які можна виконати протягом дня. 

🔸Всі завдання сплануйте за часом.

🔸Після виконання завдання обов'язково викресліть його як виконане. Поруч запишіть час, коли ви в реальності виконали завдання, оскільки ваші плани можуть змінюватись. 

❗️Межі планувань під час війни, як правило, скорочуються. І це нормально. Тому ваші плани матимуть обсяг часу «сьогодні, кілька днів, можливо — кілька тижнів».

💚 Техніка «Контроль тіла»

Ви, мабуть, помічали, що залежно від настрою, обставин, подій, ситуацій, в які ми потрапляємо, — змінюється не тільки емоційний стан, а й тілесні прояви. 

📌Людина, яку переповнюють гнітючі думки й тяжкі переживання, має відповідний вираз обличчя й поставу. Іноді навіть може здаватися, що на плечах така людина носить важкий тягар. 

І це не дивно, адже тілесні реакції тісно пов'язані з тим, що «в нас на душі». Але це двосторонній процес. Для того, щоб покращити свій емоційний стан, іноді достатньо попрацювати над своїм зовнішнім виглядом, поставою, мімікою.  

🤔Досить просто, щоб бути правдою? Спробуйте! Експериментуйте з різними образами, зачісками, макіяжем. Перевтілюйтеся й спостерігайте, як ваші експерименти із зовнішнім виглядом впливають на ваш внутрішній стан.

💚 Техніка «Порядок в усьому»

📌Антуан де Сент-Екзюпері писав: «Прокинувся вранці — прибери свою планету. Інакше вона заросте баобабами». 

Досить проста, але також дієва техніка наведення порядку в думках через наведення порядку в середовищі, що вас оточує. Додатковий плюс цієї техніки ще й у фізичній активності, що, безперечно, допомагає позбутися руйнівних емоцій.

Юлія Ворман, практичний психолог.