Розлали харчової поведінки - це не тільки про їжу

​РХП – це не тільки про їжу

Абревіатура РХП розшифровується як “розлад харчової поведінки”. Але тут йдеться не про проблеми із травленням, проблеми надмірного апетиту чи його відсутності. Передусім – це нездоровий психічний стан.

Розлади харчової поведінки можуть проявлятися як:
🔸 нервова анорексія;
🔸 нервова булімія;
​🔸 патологічне переїдання;
🔸 патологічне вибірково-обмежувальне споживання їжі.

У нормальному стані їжа сприймається як спосіб забезпечення життєдіяльності. Проте якщо людина за допомогою їжі розв’язує свої проблеми та адаптується до реальності, коли єдиним варіантом переживання емоцій стає заїдання стресу чи винагородження себе їжею, то це вже РХП.

Про наявність розладу харчової поведінки свідчить той факт, що людина:

🔸 зациклена на власній вазі й від цього залежить її самооцінка. Через це – постійні зважування, зацикленість на контенті з рекомендаціями щодо харчування. Водночас часто власне відображення у дзеркалі викликає огиду. Задля бажання мати “ідеальні” форми людина здатна викликати в себе блювання, вживати проносні та діуретики, відпрацьовувати спожиту їжу надмірними фізичними навантаженнями у спортзалі;

🔸 багато уваги зосереджує на раціоні, ділить їжу на “здорову” та “нездорову” і відчуває сором, коли вживає “нездорову”. Також може виключати з раціону окремі продукти самостійно – без рекомендації лікаря;

🔸 перетворює прийом їжі на ритуал;

🔸 здійснює періодичні імпульсивні неконтрольовані переїдання.

Усе це може мати негативні наслідки для організму, а іноді навіть призвести до летального фіналу. Також РХП може спричиняти депресивні і тривожні розлади. Через розлади, пов’язані з обмеженням прийому їжі (анорексія чи булімія), пошкоджуються серцево-судинна, травна та статева системи організму. Наслідками компульсивного переїдання можуть бути патології травної системи, жовчнокам’яна хвороба, цукровий діабет, ожиріння чи гіпертонічна хвороба.

Тому важливо спостерігати за собою, щоб вчасно зрозуміти:
ви їсте, щоб втамувати голод, чи таким способом лише справляєтеся зі стресом?
за допомогою харчування ви піклуєтеся про себе чи вже перейшли межу?

Якщо ж усвідомлюєте, що маєте проблеми зі ставленням до їжі та власного тіла, – зверніться до психотерапевта вже зараз.

Безпека дітей на вулиці

Додайте мотивації своїй дитині

Інформація для турботливих батьків

Мотивація - це внутрішній рушій, який спонукає дітей діяти, вчитися та розвиватися. 

Коли діти зацікавлені та мотивовані, вони з більшою ймовірністю докладуть зусиль, зосередяться на завданні та досягнуть успіху.

Маємо в Білозерській ТГ сертифікованих фахівців-психологів з психосоціальної підтримки освітян

 Протягом лютого-квітня 2024 року психологині закладів освіти Білозерської громади Донецької області проходили навчання від ГО "Смарт Освіта" за програмою "Психосоціальна підтримка освітян", яка була спрямована на розвиток обізнаності педагогічних працівників/працівниць у темі психічного здоров'я, а також формування навичок психосоціальної підтримки дітей та підлітків, їх батьків/опікунів у сфері психічного здоров'я у часи війни. тренінговий курс був розроблений на замовлення фонду Фрідріха Науманна "За свободу".

Вітаємо колег з отриманням відповідних сертифікатів! Так тримати!

Коли ти засмучений - тобі допоможе...

Комплекс рятівника: коли бажання допомогти шкодить.

​Комплекс рятівника: коли бажання допомогти шкодить

Є люди, які люблять нав’язувати свою допомогу або поспішають розв’язувати чужі проблеми. Найімовірніше, вони мають так званий комплекс рятівника.

Які причини його появи?

В основі комплексу рятівника – невпевненість людини у своїй самоцінності. Вона бачить свою цінність лише тоді, коли корисна іншим. Ймовірно, в дитинстві людина мусила “заробляти” любов батьків. Вона виросла, і тепер у неї є стійка потреба бути корисною оточенню, демонструвати їм свою безвідмовність.

Проте винагородою за постійне бажання допомогти далеко не завжди є вдячність. З часом інші починають приймати безвідмовність як належне і зляться, коли замість звичної готовності допомогти людина відмовляє.

Чому ж комплекс рятівника так складно розпізнати та позбутися його? Бо роль рятівника має декілька прихованих “вигод”:

🔸 Людина набуває відчуття власного достоїнства, а її самооцінка росте, коли вона допомагає іншим.
🔸 Помічник має можливість контролювати різні аспекти. Цим часто зловживають батьки щодо своїх вже дорослих дітей, постійно нав’язуючи їм свою допомогу. Водночас самих дітей ніхто не запитує, потрібна їм поміч чи ні.
🔸 Самотня людина може через допомогу іншим шукати собі друзів.
🔸 Людиною може керувати ідеалістичне бажання рятувати світ. І щоб навести лад у всесвіті, вона допомагає іншим.
🔸 Рятувати когось – спосіб забути про свої нерозв’язані проблеми. І дуже часто рятівник буде прагнути допомогти саме тому, в кого такі ж проблеми, що й у нього.

Проаналізуйте свою поведінку. Згадайте, коли проявлявся ваш комплекс рятівника? Можливо, ви давали подрузі поради в особистому житті тоді, коли самі мали із цим проблеми. Або ж рятували від небезпеки рідних тоді, коли самим було дуже страшно. Усвідомте: варто передусім покращити своє життя, а не рятувати усіх підряд.

А що ж робити, коли вас просять про допомогу або намагаються навалити на вас свої проблеми? Наприклад, друг забирає ваш час та псує настрій постійними розповідями про власні невдачі. Або ви один раз допомогли, і після цього людина звертається до вас знову і знову.

🔸 Спробуйте найперше зрозуміти, чому саме до вас звернулися по допомогу? Причин може бути декілька. Або ж ви усвідомите свій власний комплекс рятівника. А можливо, ви маєте слабкі або взагалі відсутні особисті кордони, чи не вмієте казати “ні”.

🔸 Важливо також розподілити відповідальність. Чи справді ви повинні розв’язувати проблеми замість іншої людини? Якщо про допомогу просить доросла людина, яка не має серйозних проблем зі здоров’ям, то вона здатна навести лад у власному житті без вашої участі. Інша річ, що людина цього робити не хоче, а тому звертається до вас.

Тому знову ж повертаємося до того, про що казали вище: зверніть увагу на власне життя, адже у вас теж є нерозв’язані питання, тому займіться ними і будьте щасливі.

Що потрібно дитині, щоб відчувати емоційну стабільність?

Тиранія грошей: як розпізнати та зупинити фінансове насильство

​Тиранія грошей: як розпізнати та зупинити фінансове насильство

Фінансове насильство — це форма домашнього насильства. Воно може проявлятися у вигляді обмеження доступу до грошей, повного контролю над сімейним бюджетом або виключення вас із процесу прийняття фінансових рішень.

Фінансове насильство — тактика, яку використовують кривдники для посилення контролю над своєю жертвою. Така форма аб'юзу часто заважає жертвам розірвати стосунки, тому що вони не мають фінансових можливостей для незалежного існування.

І головне: це може трапитися з будь-ким, будь-коли, незалежно від того, чи перебуває людина у шлюбі зі своїм партнером роками чи тільки починає нові стосунки.

Що включає фінансове насильство:

✅ Контроль над доходом. Заборона працювати, вимога віддавати всі зароблені гроші, обмеження доступу до банківських рахунків та кредитних карток.

✅ Економічне зловживання. Використання грошей для покарання або приниження (наприклад, відмова, необхідні речі, навмисне псування майна).

✅ Борги. Накопичення боргів на ім'я жертви без її згоди, змушування нести відповідальність за спільні борги.

✅ Шантаж. Загроза позбавлення фінансової підтримки, якщо жертва не буде робити те, що хоче кривдник.

Дана ситуація може призвести до серйозних психологічних проблем. Це:

1. Низька самооцінка. Жертва може почати відчувати, що вона нічого не варта, якщо не може забезпечити себе сама.
2. Тривога та депресія.
Постійний стрес і страх перед фінансовою нестабільністю можуть призвести до розвитку цих розладів.
3. ПТСР. У деяких випадках фінансове насильство може бути настільки травматичним, що призводить до розвитку посттравматичного стресового розладу.
4. Соціальна ізоляція. Жертва може уникати спілкування з друзями та родиною, щоб приховати те, що відбувається.

Якщо ви відчуваєте, що не маєте сил вирішити ситуацію самостійно, зверніться по допомогу:

🔸Психолог чи психотерапевт допоможе вам зрозуміти ситуацію, емоційно впоратися з насильством та розробити план дій.

🔸Соціальний працівник надасть інформацію про доступні ресурси та послуги, такі як допомога з житлом, працевлаштуванням та юридичною консультацією.

🔸Юрист допоможе зрозуміти й захистити свої права та інтереси.

🔸Гарячі лінії. 1547 — урядова гаряча лінія з питань запобігання та протидії домашньому насильству. 116 123 — національна гаряча лінія.

Пам'ятайте, ви не самотні. Існують люди, які можуть вам допомогти. Ви маєте право на безпечне та щасливе життя.

Засідання ПНМК практичних психологів Білозерської ТГ: психосоціальна підтримка учасників освітнього процесу в умовах збройного конфлікту

 

10 травня відбулося засідання Спільноти практичних психологів закладів освіти Білозерської територіальної громади (теоретичний семінар). Учасники проаналізували роботу ПНМК за 2023-2024 навчальний рік. 

З метою формування та активізації у практичних психологів закладів освіти навичок психосоціальної підтримки всіх учасників освітнього процесу в умовах збройного конфлікту були розглянуті наступні питання:

* Доповідь керівника ПНМК “Аналіз роботи ПНМК психологічних служб закладів освіти Білозерської ТГ у 2023–2024 навчальному році” (Самарська М. В., практичний психолог Білозерської ЗОШ №18)

* Опрацювання критеріїв успішної внутрішньої комунікації щодо забезпечення психосоціальної підтримки в освітньому закладі (Татаренко Г. С., практичний психолог Білозерської ЗОШ №15)

* Розробка алгоритму дій щодо першої психологічної допомоги здобувачам освіти, враховуючи їх вікові особливості проживання травматичного досвіду в період війни (Воронова І. В., практичний психолог Білозерської ЗОШ №13)

* Основні практики з відновлення власного ресурсу в рамках професійної та емоційної безпеки в умовах військового стану (Коваль А. Л., практичний психолог ЗДО №19)

* Ресурсний стан. Відновлення фахівців після роботи з особами, які проживають кризи, втрати та горе (Ніколаєва В. Ю., практичний психолог ЗДО №22)

* Як тренувати свою стресостійкість щодня? Презентація щоденного ресурсного календаря (Самарська М. В., практичний психолог Білозерської ЗОШ №18).

Одностайньо було прийняте рішення: роботу ПНМК практичних психологів закладів освіти Білозерської ТГ в 2023-2024 навчальному році вважати задовільною.

    Присутня на засіданні методист ЦПРПП Котович А. Є., яка відповідає за роботу психологічних служб закладів освіти Білозерської ТГ, відмітила чітку та злагоджену роботу психологинь щодо психосоціальної підтримки здобувачів освіти, батьків та педагогів й висловила побажання такої ж плідної роботи ПНМК практичних психологів в наступному 2024-2025 навчальному році. 

ЯК ПІДГОТУВАТИСЯ ДО ПОВЕРНЕННЯ ВІЙСЬКОВОГО ДОДОМУ

Підготуйте дітей до повернення батька з зони бойових дій. Потреби дітей могли дещо змінитися за час відсутності батька, можливо, їм знадобиться деякий час, щоб знову відчути душевну близькість з батьком, особливо, якщо вони були дуже маленькими на час його від’їзду.

Діти реагують відповідно до свого віку.

НЕМОВЛЯТА (12 МІСЯЦІВ АБО МЕНШЕ) можуть реагувати на зміни у розпорядку дня, оточенні, на зміни настрою матері або її доступність. Діти можуть ставати млявими, відмовлятися від їжі і навіть втрачати вагу.
ДІТИ 1-3 РОКІВ можуть ображатися, «дутися», плакати, влаштовувати гнівні істерики, погано спати, якщо мама має проблеми або недоступна увесь час.
ДОШКІЛЬНЯТА (3-6 РОКІВ) можуть повертатися до більш дитячої поведінки, регресувати, можуть бути проблеми з туалетом, смоктання пальця, проблеми зі сном, тривожність, роздратування, «висіння» на мамі. Також вони можуть легко роздратовуватися, впадати у гнів, бути пригніченими або агресивними, або ж скаржитися на неприємні відчуття або біль. Вони можуть думати, що батька мобілізували, «бо я поганий» .
ДІТИ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ (6-12 РОКІВ) можуть бути нервовими, агресивними або капризувати і скаржитися, нити про все. У них може з’являтися головний або шлунковий біль тощо. Дуже часто дошкільнята або молодші школярі турбуються, переживають про безпеку батька вдома.
ПІДЛІТКИ (13-18 РОКІВ) можуть хвилюватися, нервувати, протестувати. Також їм може не подобатися новий розподіл сімейних ролей і сімейних обов’язків після повернення батька додому.
ПОРАДИ ЩОДО ДОПОМОГИ ДІТЯМ БУДЬ-ЯКОГО ВІКУ:
забезпечте додаткову увагу, піклування та фізичну близькість (обійми, поглажування, дружні дотики);
зрозумійте, що дитина може злитися і, можливо, вона має на це право;
обговорюйте ситуацію, дайте дітям зрозуміти, що вони можуть говорити про свої почуття;
прийміть те, що вони відчувають, і не говоріть, що такі почуття неправильні і так не можна;
розкажіть дітям, що такі почуття є нормальними, приготуйтеся до того, що це доведеться говорити багато разів;
зберігайте звичайний ритм життя і плануйте події заздалегідь.
Більше про самодопомогу можна прочитати тут:

https://www.samopomi.ch/.../help-for-children-and...

Торгівля людьми в умовах війни: як не стати жертвою!

  

Покращити стосунки зі складними батьками: інструкція у 5 кроків

​Покращити стосунки зі складними батьками: інструкція у 5 кроків

Батьки є нашими провідниками в цей світ. Проте не завжди стосунки з ними є легкими. Якщо під час спілкування з мамою чи татом ви відчуваєте роздратування, сором, провину, втому або й страх, це може бути наслідком маніпуляцій чи пасивної агресії з їхнього боку. Також складні батьки можуть порушувати кордони, шантажувати, перекладати відповідальність, вдаватися до гіперопіки, демонстративних страждань або руйнівної поведінки.

Але навіть зі складними й токсичними батьками можна налагодити спілкування у 5 кроків:

1. Прийміть.

Усвідомте, що ви не у змозі змінити ваших батьків. Можна лише навчитися безпечно та екологічно взаємодіяти з ними.

2. Станьте спостерігачем.

Намагайтеся під час спілкування відключити емоції та відсторонитися: наче ви споглядаєте за ситуацією зі сторони. Водночас відстежуйте, що при цьому відчуваєте, яким є ваш внутрішній стан.

3. Говоріть прямо та відверто.

Не відповідайте на маніпуляцію маніпуляцією. Кажіть про свої почуття прямо та відкрито. Це спонукатиме й ваших батьків до відвертого діалогу.

4. Задавайте тон розмови.

Не реагуйте на провокації, натомість самі задайте стиль комунікації. Ви в цьому діалозі повинні бути в позиції дорослого, який рухає розмову в потрібному напрямку.

5. Контролюйте реакції.

Не дайте втягнути себе в маніпулятивну гру. Ви – дорослий, а тому повинні вміти контролювати емоції і, відповідно, – вибирати свої реакції на провокації матері чи батька.

Якщо вам здається, що у спілкуванні з вашими батьками ці поради не матимуть результату, то ймовірно, ви не пройшли всі стадії сприйняття батьків і зупинилися на етапі “знецінювання”. Нагадаємо, є три стадії сприйняття батьків, які має пройти людина:

🔸 ідеалізація: коли для малої дитини мама є найкраща
🔸 знецінювання: коли підліток вважає, що його батьки “нічого не розуміють”
🔸 деідеалізація: доросла людина приходить до усвідомлення, що його тато і мама, як і кожна жива людина, мають свої як позитивні, так і негативні риси.

І поки ви не дійдете у своєму сприйнятті батьків до стадії деідеалізації, вам не вдасться навчитися з ними комфортно спілкуватися. Побачте у своїх матері й батькові реальних людей зі своїми плюсами й мінусами: вже від самого цього усвідомлення комунікувати з ними стане набагато простіше.

Поради батькам "Емоційний комфорт"

Перемогти дракона: інструкція з подолання робочих конфліктів

​Перемогти дракона: інструкція з подолання робочих конфліктів

Конфлікти на роботі, певне, можуть розважити лише в ромкомах. Насправді ж напруга на робочому місці може створити купу проблем, які далеко не смішні. Хронічний стрес, дратівливість вдома, зниження продуктивності – це лише деякі з наслідків, з якими доводиться стикатися людям, які постійно перебувають у конфліктній атмосфері.

Більшість конфліктів на роботі відбуваються з 3 причин:

✅  Оцінювання. Ми часто робимо висновки про інших людей, їхню роботу або ситуації, що може призвести до зайвої критики й емоційної напруги.
✅  Відмова від відповідальності. Не всі хочуть визнавати свою роль у проблемах, тому можуть заперечувати факти, наслідки або свою провину.
✅  Різні цінності. Коли люди мають різні пріоритети та цілі, це може призводити до розбіжностей у думках і діях, що іноді виливається у сварки.

Ми не можемо контролювати, що кажуть або роблять інші, але можемо контролювати свою реакцію. Зміна мислення з режиму “проблема” на режим “рішення” допоможе вам краще розуміти свої емоції та чіткіше бачити, що робити далі.

Кроки до вирішення конфліктів:

🔸 Визначте свої потреби. Запитайте себе, чого вам не вистачає в цій ситуації, чому це важливо для вас та які переваги матиме задоволення ваших потреб. Чи не варто вам просто пристосуватися? Адже прагнення бути завжди правим – це шлях у глухий кут.

🔸 Використовуйте “я”-висловлювання. Підготуйтеся до розмови. Потренуйтеся обговорювати ситуацію не з позиції звинувачення, а з власної сторони. Наприклад, замість того, щоб казати “Ти завжди…”, спробуйте сказати “Я почуваюся…”, “Я буду вдячна/вдячний, якщо мені…” тощо.

🔸 Зрозумійте потреби іншої сторони. Спокійно поговоріть з іншою людиною, щоб дізнатися, чого вона хоче і чому це для неї важливо. Повністю зосередьтеся на тому, що говорить співрозмовник, перш ніж ділитися своїми думками.

🔸 Знайдіть спільну точку опори. Визначте сфери згоди або спільні цілі, на яких ви можете будувати конструктивне спілкування.

🔸 Перефразуйте слова іншої людини. Повторіть те, що ви почули від іншої людини, своїми словами, щоб переконатися, що ви правильно її зрозуміли. Це допоможе уникнути непорозумінь та зменшити напругу.

🔸 Підкресліть цінність взаємин. Нагадуйте собі та іншій стороні про важливість підтримки позитивних взаємин, навіть під час конфлікту.

🔸 Обговоріть варіанти вирішення. Співпрацюйте, щоб знайти компроміс, який буде задовольняти потреби обох сторін.

🔸 Робіть перерви. Якщо конфлікт стає надто емоційним, зробіть паузу, щоб охолонути.

🔸 Залучіть посередника. Якщо самостійно не можете вирішити конфлікт, зверніться до нейтрального посередника: керівника, HR-менеджера або психолога.

Пам’ятайте, конфлікти на роботі майже неминучі. Навчіться конструктивно вирішувати їх, щоб зберегти позитивні взаємини, емоційне благополуччя як на роботі, так і вдома.

Що робити, якщо неможливо відновити навчання й корекційні заняття дитини

Що робити, якщо ви не можете відновити навчання й корекційні заняття дитини❓

🔹Приділіть увагу:

▶ розвитку побутових навичок і самостійності дитини

▶ розвитку навичок соціальної взаємодії

▶ іграм, хобі, дозвіллю.

1️⃣ Розвиток побутових навичок і самостійності дитини.

У звичайному графіку сім'ї на це зазвичай не вистачає часу, водночас саме ці навички будуть корисними протягом всього життя.

Ви можете самостійно провести тестування, яке легко знайти у мережі.

Також орієнтуйтесь на розвиток навичок, які могли б полегшити життя дитині і вам, як батькам й опікунам.

2️⃣ Допоможіть дитині налагодити спілкування з ровесниками.

Знайдіть батьків дітей приблизно такого ж віку, як і ваша й організуйте спільне дозвілля: прогулянки, ігри, але залиште дітям вибір і простір для творчості у спілкуванні.

3️⃣ Ігрова діяльність допомагає підтримувати й розвивати навички спілкування, читання, рахування, запам'ятовування, концентрації уваги, мислення.

Будь-які ігри формують вміння:

✅ слідувати правилам та інструкціям

✅ чекати свого ходу

✅ відстежувати дії інших

✅ приймати поразку й вітати переможця.

Додатково, активні й рухливі 🏐 ігри послаблюють напруження, вчать відчувати своє тіло.

Сенсорні ігри заспокоюють і знімають сенсорне перевантаження

Ігри на пам'ять, увагу, мислення♟підтримують і закріплюють навчальну діяльність і корекційну роботу.

Крім того, ви можете повторювати пройдений матеріал в повсякденній діяльності.

▶  Наприклад, при приготуванні їжі 🥗 можна зважувати продукти, прорахувати вартість, визначити поживність у відсотках.

▶  Читання і написання можливо розвивати через записки одне одному, складанні списку закупок 📝(тут же розвиваються й побутові навички планування і фінансової грамотності).

Пост написаний на основі вебінару Ольги Малікової для Нової Української Школи.