понеділок, 30 грудня 2024 р.

Основні міфи про суїциди

На сьогодні тема суїциду досі вважається табуйованою, про неї не прийнято говорити в суспільстві, вона огорнута великою кількістю міфів. Проте «суїцид» – це проблема, про яку треба говорити і намагатися запобігти її прояву. Тому для більш ефективного виявлення суїцидальних тенденцій слід сформувати в суспільства адекватне ставлення до цього явища, подолати помилкові думки, стереотипи щодо його розуміння в широких верствах населення. Керуючись перевіреними багаторічними науковими спостереженнями, була підготовлена підбірка найпоширеніших міфів та їхнє розтлумачення: 

❌Міф: Більшість самогубств здійснюється майже або зовсім без попередження. 
✅Факт: Більшість людей подають попереджувальні сигнали про можливе самогубство – у формі безпосередніх висловів, фізичних, тілесних ознак, емоційних реакцій або поведінкових проявів. Вони повідомляють про можливість вибору самогубства як засобу позбавлення від болю, напруження, збереження контролю або компенсації втрати. Такі сигнали часто бувають воланням про допомогу. 

❌Міф: Не слід говорити про самогубство з людиною, котра схильна до нього, оскільки це може подати їй ідею про здійснення цієї дії. 
✅Факт: Розмова про самогубство не породжує і не збільшує ризику його здійснення, а, навпаки, знижує його. Найкращий засіб виявлення суїцидальних намірів – пряме запитання про них. Відкрита розмова з вираженням щирого піклування і турботи щодо наявності в людини думок про самогубство є для неї джерелом полегшення, навіть одним із ключових моментів у відвертанні безпосередньої небезпеки самогубства. Обминання ж цієї теми в розмові може стати додатковою причиною для зведення рахунків із життям. 

❌Міф: Якщо людина говорить про самогубство, то вона його не здійснює. 
✅Факт: Люди, що зводять рахунки з життям, найчастіше перед цим прямо чи опосередковано дають кому-небудь знати про свої наміри. Це стосується чотирьох із п’яти суїцидентів. Тому, якщо до вас звернулася така людина, ніколи не відмовляйтеся від розмови з нею, відверніть її від цього усіма можливими засобами й передусім глибокою зацікавленістю в житті цієї людини. 

❌Міф: Суїцидальні спроби, що не призводять до смерті, є лише формою поведінки, спрямованої на привертання уваги до суїцидента. 
✅Факт: Суїцидальні форми поведінки або «демонстративні» дії деяких людей є крайнім, останнім закликом або проханням про допомогу, що посилається іншим. Надання допомоги в розв’язанні проблем, встановлення контакту є ефективним методом запобігання суїцидальної поведінки. 

❌Міф: Самогубець впевнено бажає померти. 
✅Факт: Наміри більшості суїцидентів залишаються двоїстими аж до моменту смерті. Вони відкриті для допомоги інших, навіть якщо ця допомога нав’язується їм. Більшість осіб із суїцидальними тенденціями шукають спосіб продовження життя. 

❌Міф: Якщо людина одного разу здійснить суїцидальну спробу, то вона більше її не повторить. 
✅Факт: Хоча більшість осіб, які вчиняють суїцидальну спробу, звичайно переходять до самогубства, однак значна частина з них повторюють ці спроби. Так, частота самогубств в осіб, котрі раніше здійснювали суїцидальні спроби, в кілька разів вища, ніж в іншої частини населення.

❌Міф: Самогубство є надзвичайно складним явищем, тому допомогти самогубцям можуть лише професіонали. 
✅Факт: Дійсно, дослідження свідчать, що суїцид – складне явище, але розуміння і реагування на суїцидальну поведінку в конкретної людини не вимагає глибоких знань у галузі психології або медицини. Вимагається лише прояв уваги до того, що говорить людина, прийняття цього всерйоз, надання підтримки і звернення за відповідною допомогою.

Адже багато людей гине внаслідок самогубства лише тому, що їм не була запропонована або стала недоступною невідкладна перша допомога й підтримка.

❗️Будьте уважні до свого оточення, до близьких людей.

Пам’ятайте, вчасно звернена увага та проявлена турбота – спосіб запобігання непоправної втрати.

Якщо ж ви помічаєте за собою суїцидальні думки або помітили це за кимось із своїх близьких – зверніться до фахівця (психолога або психотерапевта).

Джерело: Галина Волошина, психологиня.

неділя, 29 грудня 2024 р.

Підліткове самоушкодження: про що воно свідчить та як батькам реагувати?

Самоушкождення - це одна з підліткових проблем, яка зазвичай дуже сильно лякає батьків. І це не дивно: у абсолютній більшості людей селфхарм хибно асоціюється із суїцидальними думками. Такі опасіння можуть мати підгрунтя, але частіше за все у самоушкодження інша мета.
Селфхарм - це спроба підлітка впоратися зі складними почуттями. У якомусь сенсі, це прохання про допомогу та необхідність глибше розібратися у проблемі. Сьогодні поговоримо про те, як батькам не лякатись, відреагувати екологічно та допомогти.

субота, 28 грудня 2024 р.

Вікно толерантності людини

🪟 Що таке вікно толерантності і чому воно важливе?

Вікно толерантності — це поняття, яким професор Ден Сігел описує "оптимальну зону збудливості" людини. Інакше кажучи, це ваша здатність керувати своїми емоціями навіть у стані стресу. Наприклад, коли ви відчуваєте тривогу або гнів, ви пересуваєтеся до краю вікна толерантності, але можете впевнено покладатися на різні внутрішні ресурси і стратегії, щоб утриматися в рамках цього вікна.

Усередині цього "вікна" ми спокійні, уважні й можемо ефективно діяти. Але коли стрес перевищує наші ресурси, ми можемо опинитися:

👊 У стані гіперактивності ("бий або тікай") — тривога, гнів, паніка.
🫥 У стані гіпоактивності ("заціпеніння") — апатія, байдужість, відчуженість.

Ваше вікно може звужуватися через травми минулого чи незадоволені емоційні потреби. Але є способи його розширити!

🎯 Як залишатися у вікні толерантності?

1. Практикуйте усвідомленість і дихальні вправи.
2. Займайтеся фізичною активністю.
3. Заспокоюйте почуття улюбленими ритуалами.
4. Працюйте з негативними думками та пишіть нотатки.

🌟 Піклуйтеся про себе, і ваше вікно стане ширшим, а життя — гармонійнішим!

Травмачутливість у школі: поради для вчителів

понеділок, 23 грудня 2024 р.

Ефективні стратегії для досягнення цілей у новому році

4 ефективні стратегії для досягнення цілей у новому році

Новий рік – час великих планів і амбітних цілей! Але як зробити так, щоб список «досягнень» не перетворився на «нереалізоване»? Ми зібрали 4 техніки, які допоможуть вам структурувати мрії та впевнено йти до результату.

1. Матриця Ейзенхауера
Ця техніка дозволяє розставляти пріоритети, допомагає уникати метушні та фокусуватися на головному.

🔸Термінові та важливі завдання – виконати одразу.
🔸Не термінові, але важливі – запланувати.
🔸Термінові, але не важливі – делегувати.
🔸Не термінові та не важливі – викреслити.

2. Метод WOOP
Цей метод допомагає не лише мріяти, але й продумувати практичні кроки:

Wish (бажання) – що ви хочете досягти?
Outcome (результат) – який бажаний результат?
Obstacle (перешкоди) – які можуть бути труднощі?
Plan (план) – як ви подолаєте ці перешкоди?

3. Smart-цілі
Ця методика допомагає зробити ціль чіткою та досяжною. Ціль має бути:

🔸Specific (конкретною)
🔸Measurable (вимірюваною)
🔸Achievable (реальною для виконання)
🔸Relevant (відповідною вашим цінностям)
🔸Time-bound (з терміном виконання)

Наприклад, замість «Я хочу схуднути» запишіть «Я скину 5 кг до червня, займаючись спортом 3 рази на тиждень».

4. Техніка зворотного планування
Цей метод дає чітку структуру, зменшує стрес і мотивує на шляху до цілі.

Сформулюйте кінцеву мету й чітко визначте результат.
Розбийте мету на етапи. Визначте основні кроки, які ведуть до цілі.
Дробіть завдання. Розпишіть ваші дії для кожного етапу.
Прив’яжіть до термінів. Розподіліть завдання по днях, тижнях.
Оцінюйте та коригуйте. Щотижня перевіряйте прогрес і за потреби оновлюйте план.

Сміливо будуйте амбітні плани – з чітким підходом і підтримкою вони стають досяжними.
Джерело: Mentoly

четвер, 12 грудня 2024 р.

Як говорити з дитиною про втрату близької людини

💔 Кожна загибла людина — це трагедія для її сім’ї. А для дітей втрата близького може бути не лише болючою, а й незрозумілою. Вони не завжди усвідомлюють природу смерті та не можуть одразу осмислити свої почуття.  

Тому дорослим важливо бути чутливими й обережними, щоб підтримати дитину в цей важкий період. 

Як допомогти дитині пережити втрату близької людини — розповіла психологиня «Голосів дітей» Олена Лісова для ZN.UA 👉 bit.ly/4gxFukU
 
Дуже хотілося б, щоб ці поради нікому не пригодилися.

середа, 11 грудня 2024 р.

Як пережити розставання: повна інструкція

Як пережити розставання: повна інструкція

Розставання – це завжди боляче, але це не кінець світу. Кожен з нас рано чи пізно стикається з цим досвідом. І хоча немає універсального рецепта, який би підходив усім, є кілька загальних рекомендацій, які можуть допомогти вам пережити цей складний період.

Розставання – це процес, який складається з кількох етапів. Перші тижні або навіть місяці можуть бути найважчими: шок, злість, смуток, безсилля. Це нормально. Дозвольте собі пережити всі ці емоції. З часом гострий біль починає вщухати. Ви почнете адаптуватися до нової реальності й рухатися далі, будувати нові стосунки.

Що робити, щоб полегшити цей процес:

✅  Дозвольте собі відчувати. Не придушуйте свої емоції. Плачте, гнівайтесь, розмовляйте про свої почуття з близькими.

✅  Не хвилюйтеся за емоції партнера, особливо того, хто був ініціатором розриву. Ви не повинні заспокоювати його й запевняти, що все у вас все добре, або навпаки – перепитувати про його почуття – від цього лише стане гірше.

✅  Обмежте контакти з колишнім партнером. На деякий час краще уникати спілкування, щоб не провокувати додаткові емоційні потрясіння.

✅  Доглядайте за собою. Фізична активність, здорове харчування, достатній сон – все це допоможе вам почуватися краще.

✅  Оточіть себе підтримкою. Спілкуйтеся з друзями, родиною, зверніться до психолога.

✅  Займіться новою діяльністю. Нові хобі, заняття спортом, подорожі допоможуть відволіктися і знайти нові інтереси.

Хоча розставання – це боляче, воно також може стати поштовхом до особистісного зростання. Можливо, ви краще усвідомите свої потреби й цінності, поставите перед собою нові завдання і мрії, а також зрозумієте, хто є вашими справжніми друзями і на кого ви можете покластися.

субота, 7 грудня 2024 р.

Ти - людина, значить, маєш права!

 

Міжнародний день прав людини – це свято, що відзначається 10 грудня з 1948 року, адже саме у цей день Генеральною Асамблеєю ООН ухвалено Загальну декларацію прав людини. У рейтингу верховенства права Україна займає 77-му позицію із 113 країн, що свідчить про низьку правову культуру та обізнаність у сфері прав людини.


четвер, 5 грудня 2024 р.

Ізраїльські протоколи, які допомагають швидко повернутися до дійсності у кризових ситуаціях

ВИ ПРОСИЛИ НАГАДАТИ ІЗРАЇЛЬСЬКІ  ПРОТОКОЛИ, ЯКІ ДОПОМАГАЮТЬ ШВИДКО ПОВЕРНУТИСЯ ДО ДІЙСНОСТІ У КРИЗОВИХ СИТУАЦІЯХ.

Це прості техніки, які можуть здатися дещо примітивними, але насправді є дуже дієвими.

🔸 Відновіть дихання з допомогою вправи «Свічка-Квітка»: задуваєте уявну свічку (довгий видих), вдихаєте аромат уявної квітки (мінімум 8 разів)

🔸 Випийте склянку води маленькими ковтками, або хоча б змочіть ротову порожнину.

🔸 Торкніться будь-якої поверхні
Дотик до чогось реального допомагає заземлитися. Бажано не просто торкнутися, а описати подумки, якою саме є поверхня: гладка, холодна, шорстка тощо.

🔸 Назвіть 6 кольорів, які ви бачите прямо зараз. \Знайдіть 5 найменших предметів та 5 найбільших.

Знайдіть очима 5 предметів різної текстури

Ця техніка допомагає подолати синдром тунельного зору, який виникає при сильному стресі

🔸 Порахуйте від 20 до 0 вголос

При зворотній лічбі активізуються лобні долі мозку, але будь-яке кризове дихання починається не з вдиху, а з довгого видиху, тому перед початком лічби треба видихнути.

🔸 Оцініть температуру приміщення та власного тіла

Термомоніторинг допомагає повернутися в тіло. Запитайте себе, холодно вам чи жарко.

В кризових ситуаціях у людини зникає чутливість тіла, тому треба свідомо повертати собі відчуття температури.

🔸 Притисніть руки або спину до стіни

Це допомагає заземлитися і відчути зовнішню точку опори. Можна також повідтискатися від підлоги або «позабивати цвяшки п’ятами».

🔸 Зробіть вправу «Метелик»

Щоб повернути собі відчуття власного тіла, схрестіть руки перед собою та покладіть долоні собі на плечі й почергово постукуйте ними.

🔸 Також відновити спокій допомагають:

- спів або мугикання

- масаж очних яблук подушечками долонь

- почергове напруження і розслаблення різних частин тіла (особливо, якщо ви довго сидите в одній позі й не маєте можливості порухатися)

🔸 Не менш важливо дозволяти собі жити звичайним життям, коли ви перебуваєте у відносній безпеці.

Для нормалізації психіки потрібне відчуття, що ви можете контролювати хоча б якусь частину свого побуту.

Тому не можна відмовлятися від звичних дій та щоденних ритуалів:

- приймайте душ, як тільки випадає можливість, щоб «змити» з себе тривогу і стрес

- спіть, коли це можливо

- плачте, коли хочеться, це допомагає скинути напругу

- лайтеся, якщо це допомагає вам випустити агресію і заспокоїтися (але потурбуйтесь, щоб поруч не було людей, яких це може налякати)

- виконуйте хоча б мінімальні фізичні вправи, щоб підтримувати тіло в тонусі

- за можливості займайтеся буденними речами: готуйте їжу, дивіться фільми, грайте з дітьми в ігри (чи навіть з дорослими, наприклад, у монополію) тощо

- дотримуйтеся інформаційної гігієни, читайте новини декілька разів на день, а не кожні 5 хвилин

- жартуйте, переглядайте гумористичні дописи та меми на злобу дня. Гумор — прекрасний захисний механізм психіки

Найважливіше зараз — робити свій стрес експертним.

Стрес стає експертним, коли ви розумієте, як можна з ним боротися і функціонувати далі.

Ви маєте навчитися опановувати себе в стресових ситуаціях, щоб залишатися підтримкою для своїх близьких і продовжувати працювати на благо України.