Виховання підлітка – дуже складне завдання. У цьому віці діти, з одного боку, вже перестали бути залежними від вас малюками, а з іншого – ще не перетворились на дорослих молодих людей. Ця перехідна фаза приносить проблеми як батькам, так і самим підліткам. Проте за допомогою терпіння й корисних порад, викладених нижче, ви зможете успішно подолати цей період життя дитини й перетворити вашого підлітка на впевнену молоду людину.
Психологи пропонують низку корисних порад, які допоможуть вам зміцнити й оздоровити ваші стосунки з підлітком.
Відмова – гіркий ковток, який важко проковтнути. Хтось оговтується за день, а хтось застряє в цьому на тижні чи місяці.
Чому "ні"? Це питання катує душу. Але відповідь, ймовірно, знаходиться лише в серці тієї людини. Можливо навіть, що він сам/сама не знає причини. І навіть якби ви її дізналися, чи змінило б це щось?
🔸 Надія – рятівне коло, але й воно може бути руйнівним. Відмова однієї людини не робить вас непривабливою особою для інших. Не замикайтеся в ній, адже життя прекрасне та сповнене можливостей.
🔸 Не знецінюйте свої почуття. Дозвольте собі прожити біль, розчарування, жалість. Це втрата, і її потрібно оплакати.
🔸 Не звинувачуйте себе. Вибір іншої людини не говорить про те, що з вами щось не так. Це про неї, а не про вас.
🔸 Пам'ятайте, що ви не всесильні. Не всі події у світі обертаються навколо вас.
🔸 Відпустіть ситуацію. Не тримайтеся за минуле, воно вже не ваше. Зосередьтеся на сьогоденні та майбутньому.
Пам'ятайте: ви не самотні. Багато людей пережили подібний досвід і змогли його подолати.
Зверніться до психолога чи психотерапевта, якщо не можете самостійно впоратися з емоціями. Фахівець з ментального здоров'я допоможе вам пережити важкий період і рухатися далі.
Mindfulness – це практика усвідомленого сприйняття, яка полягає в тому, щоб зосередити свою увагу на теперішньому моменті, не judging. Це означає спостерігати за своїми думками, емоціями та відчуттями без засудження та прийняття їх такими, якими вони є.
Переваги Mindfulness для педагогів:
· Зменшення стресу та тривоги: Mindfulness може допомогти педагогам краще справлятися зі стресом та тривогою, які є невід'ємною частиною їхньої роботи.
· Підвищення емпатії та співчуття: Mindfulness може допомогти педагогам краще розуміти та співпереживати своїм учням, що може призвести до покращення стосунків та кращого навчання.
· Покращення концентрації та уваги: Mindfulness може допомогти педагогам краще концентруватися на теперішньому моменті, що може призвести до кращої організації та продуктивності.
· Підвищення емоційної стійкості: Mindfulness може допомогти педагогам краще справлятися з емоційними викликами, які виникають у їхній роботі.
Як Mindfulness може допомогти у кризові часи?
Кризові часи, такі як війна, пандемія або стихійні лиха, можуть бути дуже виснажливими для педагогів. Mindfulness може допомогти їм:
· Зберігати спокій та зосередженість: Mindfulness може допомогти педагогам залишатися спокійними та зосередженими в складних ситуаціях.
· Краще справлятися з емоціями: Mindfulness може допомогти педагогам краще справлятися з емоціями, такими як страх, тривога та гнів.
· Підтримувати емоційну стійкість: Mindfulness може допомогти педагогам краще справлятися з емоційними викликами, які виникають у кризові часи.
Впровадження Mindfulness у навчальний процес
Педагоги можуть використовувати Mindfulness, щоб:
· Покращити концентрацію та увагу учнів: Mindfulness може допомогти учням краще концентруватися на навчанні та менше відволікатися.
· Зменшити рівень стресу та тривоги учнів: Mindfulness може допомогти учням краще справлятися зі стресом та тривогою, що може призвести до кращого навчання.
· Розвивати емпатію та співчуття учнів: Mindfulness може допомогти учням краще розуміти та співпереживати іншим.
· Створити більш позитивну атмосферу в класі: Mindfulness може допомогти створити більш спокійну та позитивну атмосферу в класі, що може призвести до кращого навчання.
Практики Mindfulness для педагогів
Існує багато практик Mindfulness, які можуть використовувати педагоги, наприклад:
· Медитація: Медитація – це практика зосередження уваги на теперішньому моменті, зазвичай на диханні.
· Йога: Йога – це практика, яка поєднує фізичні вправи, дихання та медитацію.
· Сканування тіла: Сканування тіла – це практика усвідомленого сприйняття свого тіла.
· Практика усвідомленого дихання: Практика усвідомленого дихання – це практика зосередження уваги на своєму диханні.
Чому закоханість не переростає у глибоке почуття: причини
Є люди, які втрачають інтерес до партнера вже після перших кількох побачень. Для них стосунки зупиняються на стадії легкої закоханості, яка так і не переростає у глибоке почуття. Через неможливість побудувати близькі серйозні стосунки в людини виникає страх залишитись одній.
Розберемо причини, що заважають будувати близькі стосунки.
🔸 Страх близькості
Причини страху близькості пов’язані з тим, що в дитинстві людині не давали достатньо відчути самостійність. Дитині потрібно мати достатньо автономності, щоб вона могла пізнавати світ. Люди, яких виховували надміру тривожні дорослі, часто асоціюють близькі стосунки з несвободою, адже їх надміру контролюють у дитинстві. Тому в дорослому віці вони попри все будуть намагатися зберегти власну незалежність. Як наслідок: вони тримають дистанцію, бояться висловлювати свої почуття, першими припиняють стосунки.
🔸 Уникаючий тип прив’язаності
Коли дитину виховує емоційно холодний або деспотичний дорослий, це формує у ній уникаючий тип прив’язаності. Оскільки перший досвід взаємин зі значним дорослим був руйнівним, то в дорослому віці така людина сприйматиме міжособистісний контакт як загрозливий. І для неї тоді прийнятним буде лише фізичний контакт. Вони не вірять, що близькі стосунки можуть бути безпечними. Тому секс для таких людей – єдина можливість відчути зв’язок із партнером.
🔸 Нереалістичні очікування
На початку стосунків ми ідеалізуємо іншу людину. Вона може здаватися нам особливою та загадковою. Проте у деяких людей після сексуальної близькості партнер може втратити своє значення. Він перестає бути таємницею: після сексу ідеальний образ іншого розсіюється, натомість реалістичний не встигає сформуватися.
Що робити в такому разі? Дослідіть асоціації, які викликає сексуальна близькість, та співставте образи партнерів «до» та «після» сексу. Згадайте, в який момент інтерес почав згасати, якими були попередні стосунки, в яких ви бачили з партнером спільне майбутнє. Це допоможе проаналізувати, що відбувається зараз.
🔸 Страх бути покинутим
Якщо людину одного разу покинули, знехтували нею (не обов’язково в романтичних стосунках), у майбутньому вона може ініціювати розрив стосунків першою. Все заради того, щоб уникнути тих неприємних емоцій, які були пережиті від попереднього досвіду: люті та сорому.
Йти від партнера першим – це спосіб зберегти самоповагу. У такому разі важливо відокремити свій минулий досвід від нинішнього. Бути сміливим відкритися до нових стосунків.
Досвід безпечних і довірчих взаємин може дати психотерапія. Зверніться до психотерапевта, щоб навчитися будувати міцні романтичні стосунки.
Причиною стресу є незадоволені потреби. Людина не може жити без їжі й води, тому насамперед повинна закрити свої фізіологічні потреби. Щойно потреби нижчого рівня задовольняються, людина перемикається на задоволення потреб вищого рівня: це визнання, самовираження тощо.
Однак і потреби вищого рівня можуть стати домінантними – найважливішими. І поки людина не задовольнить свої потреби, вона перебуватиме у стресовому стані.
Як людина реагує на стрес?
Стрес можуть викликати як реальні події, так і уявні. І організм реагує на них більш-менш однаково. Реакція може відрізнятися лише силою емоцій: від легкого занепокоєння до паніки. А також рівнем фізичного напруження: від практично невідчутного до «вискакування серця» із грудей і «заціпеніння» м'язів.
На фізіологічному рівні організм реагує інстинктивним бажанням усунути причину стресу або ж уникнути зіткнення з нею. Тому фізіологічну реакцію на стрес визначають як «боротися чи втікати».
У цей момент організм мобілізує всі резерви: частішає дихання, пришвидшується серцебиття, напружуються м'язи. Це важливо в екстремальній ситуації, коли людина змушена діяти негайно заради свого порятунку. Проте так само організм реагує і на стрес, викликаний не такими критичними обставинами.
На психологічному рівні стрес викликає в людини неприємні відчуття – занепокоєння, страх, гнів. Ознаками стресу також є збудженість, агресивність, дратівливість, втрата почуття гумору, неможливість зосередитися на виконанні повсякденних справ. Може виникнути відчуття втрати контролю над собою і ситуацією, почуття безпорадності, пригніченості, безнадії. Страх, викликаний стресом, може спричинити паніку.
Стрес позначається і на поведінці людини. Щоб позбутися стресу, люди, наприклад, починають зловживати алкоголем, більше курити, замість того, щоб розв'язувати проблеми, впадають у бездіяльність і апатію.
Як безпечно керувати стресом?
Існує безліч ефективних і цілком безпечних способів, що допомагають керувати стресом.
Фізичні способи керування стресом
🔸 Фізичні вправи допомагають майже відразу. Навіть 20 хвилин фізичної активності щодня значно покращує самопочуття.
🔸 Раціональне харчування. Люди у стані хронічного стресу часто зловживають солодощами. Однак набагато корисніше їсти овочі, в яких містяться потрібні для подолання стресу вітаміни й мінерали.
🔸 Відпочинок і сон. Порушення сну – перший симптом стресового перевантаження. Щовечора треба лягати в той самий час. Перед сном потрібно провітрити спальню, прийняти теплу ванну чи душ, можна випити склянку трав'яного чаю або молока з медом.
Емоційні способи керування стресом
🔸 Стрес потрібно «проговорити» – висловити свої почуття словами, розповісти про них близькій людині.
🔸 Можна записати ваші думки й почуття. Викладені на папір, вони втрачають руйнівні властивості.
Інтелектуальні способи керування стресом
🔸 Планування часу – неодмінна річ для профілактики стресів. Складіть список справ і поступово викреслюйте вже зроблене. Найважливіші й термінові справи зі списку потрібно виконувати найперше.
🔸 Позитивне мислення (при можливості) послаблює емоційне напруження, допомагає знайти ефективне рішення і діяти відповідно до обставин.
Шановні колеги, нагадаємо собі основні етапи консультативного процесу практичного психолога
1 етап. Аналіз змісту скарги клієнта:
1) аналіз локусу скарги (суб’єктного й об’єктного);
2) аналіз само діагнозу клієнта і формулювання попереднього психологічного діагнозу;
3) аналіз психологічного запиту (при необхідності – уточнення і допомога у формулюванні);
4) аналіз прихованого змісту і підтексту скарги клієнта.
2 етап. Аналіз психологічної ситуації:
1) визначення обставин, що могли мати істотне значення в розвитку психологічних проблем клієнта;
2) визначення кола осіб, що потребують психологічної допомоги;
3) прогнозування можливого розвитку ситуації і небажаних психологічних наслідків.
3 етап. Аналіз психологічної проблеми:
1) висування первинних гіпотез щодо змісту психологічних проблем клієнта4
2) ідентифікація психологічних проблем і труднощів клієнта (у тому числі й неусвідомлених ним);
3) висування психологічних гіпотез щодо причин труднощів клієнта, механізмів їх виникнення і розвитку;
4) висновок про необхідність додаткових даних анамнезу, поглиблення психодіагностичного дослідження для перевірки гіпотез; здійснення заходів (на підставі отриманих даних) та актуалізація нових припущень;
5) перевірка зроблених припущень, відмова від помилкових психологічних гіпотез (не підставі отриманих даних) та актуалізація нових припущень;
6) формулювання психологічного діагнозу;
7) формулювання психологічного висновку й інтерпретація його клієнтові;
висновки про наявність проблем клієнта, які виходять за межі компетентності психолога – консультанта.
4 етап. Формулювання консультативного завдання:
1) формулювання разом із клієнтом попереднього варіанту консультативного завдання (мети консультування);
2) аналіз сприятливості психологічного прогнозу;
3) оцінка реальних умов і можливостей розв’язання клієнтом консультативного завдання;
4) пере формулювання разом із клієнтом консультативного завдання таким чином, щоб воно мало сприятливий прогноз і можливості для ефективного вирішення;
5) висновок про необхідність звернення за консультацією до інших фахівців (дефектолога, психіатра, сексопатолога і т. д.)
5 етап. Розв’язання консультативного завдання:
1) спільне вироблення з клієнтом тактики корекційних дій;
2) вибір доцільних способів психологічної допомоги, необхідних для досягнення поставленої мети;
3) підведення клієнта до самостійного рішення його психологічних проблем у процесі спілкування з ним; психокорекцій на робота;
4) аналіз результативності психологічної допомоги;
5) спостереження віддалених наслідків і збір даних катамнезу (здійснюється при необхідності)
Джерело: книга Горностай П.П., Васьковска С.В. Теорія і практика психологічного консультування: Проблемний підхід.
